Ухвала суду № 39514131, 27.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

27 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3304/12/2170

Категорія: 8.3.3. Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Інсайт Плюс» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Інсайт Плюс» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товарів та послуг у ТОВ «Гулівер», просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 23 лютого 2012 року №0001502301. На думку позивача, застосування штрафної санкції у розмірі 50% є неправомірним, оскільки податкове повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0001422301, наявність якого стало підставою для визначення такого розміру штрафних санкцій, оскаржується підприємством в судовому порядку, у зв'язку з чим у відповідності до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання за вказаним рішенням є неузгодженою.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 21 січня 2013 року ухвалено постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову ПП «Інсайт Плюс».

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не спростовують доводи податкової інспекції щодо відсутності реальності поставок товарів та надання послуг ТОВ «Гулівер» з огляду на наявність відомостей щодо неправомірної господарської діяльності вказаного контрагента. На вимогу суду про надання ПП «Інсайт Плюс» копій податкових і видаткових накладних, платіжних документів, що підтверджують господарські операції з ТОВ «Гулівер», витребувані документи позивачем не надано, у зв'язку з чим викладені в акті перевірки висновки про невідповідність первинних документів вимогам законодавства являються не спростованими.

В апеляційній скарзі ПП «Інсайт Плюс», посилаючись на порушення Херсонським окружним адміністративним судом норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення його адміністративного позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що ненадання витребуваних судом первинних документів зумовлено тим, що такі документи були вилучені під час обшуку правоохоронними органами, в підтвердження чого суду було надано копію протоколу обшуку від 25.09.2012р. При розгляді справи суд першої інстанції фактично звільнив податковий орган від обов'язку доказування правомірності прийнятого ним рішення, безпідставно переклавши такий обов'язок на позивача.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м.Херсоні від 09.02.2012р. №220, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Савчишкіною О.М., у період з 09.02.2012р. по 10.02.2012р. проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Інсайт Плюс» з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ «Гулівер» за жовтень 2011 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Гулівер», за результатами якої складено акт перевірки №488/23-4/33015134 від 10.02.2012р.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за жовтень 2011 року в сумі 735529 грн. Також вказано, що відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, угоди укладені ПП «Інсайт Плюс» з ТОВ «Гулівер» за жовтень 2011 року на загальну суму 4413174 грн., в т.ч. ПДВ 735529 грн., є нікчемними та недійсними.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011 року податок а додану вартість в сумі 735529 грн., сформованого від контрагента ТОВ «Гулівер» згідно податкових накладних на придбання товару на загальну суму ПДВ 583292,58 грн. та на придбання послуг на загальну суму ПДВ 152236 грн. За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Гулівер» формувало податковий кредит за жовтень 2011 року на загальну суму 9881851,36 грн. від постачальників - контрагентів ТОВ «Оптметаллстрой», ПП «СВР-БИ», ПП «Кривбасінтерпром», якими не надано податковим органам податкової звітності по податку на додану вартість за жовтень 2011 року. У зв'язку з цим, податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «Гулівер» незаконно сформовано податковий кредит від ТОВ «Оптметаллстрой», ПП «СВР-БИ», ПП «Кривбасінтерпром», оскільки останніми не задекларовані податкові зобов'язання за операціями з ТОВ «Гулівер», лише документувались не існуючі операції на отримання товарів (робіт, послуг), після чого дані документи передавались підприємствам - вигодонабувачам, серед яких є ТОВ «Гулівер», для відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток, та як наслідок незаконно сформовано податкові зобов'язання з ПП «Інсайт Плюс» за жовтень 2011 року.

В акті перевірки також зазначено, що на адресу позивача ДПІ було надіслано запит щодо надання документів на підтвердження поставки товарів та їх зберігання. Листом від 13.12.2011р. підприємство повідомило, що будівельні матеріали відвантажувались та зберігались на будівельних майданчиках замовника. Згідно наданого договору постачання №2/08 від 02.08.2011р. жодного визначення умов договору поставки не зазначено, відсутні вказівки на умови поставки, місця поставки, фактичного відвантаження, транспортування, отримання товарів. ПП «Інсайт плюс» було надано до перевірки лише акти здачі-прийняття робіт від 07.10.2011р. №ЛС-47 на загальну суму 346800 грн., в т.ч. ПДВ 57800 грн. та від 10.10.2011р. №ЛС-57 на загальну суму 566616 грн., в т.ч. ПДВ 94436 грн. Надані документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є первинними документами. На перевірку не надано договору про виконання робіт, що унеможливлює визначення змісту операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки 23.02.2012р. ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0001502301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1103293,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 735529 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 367764,50 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «Інсайт Плюс» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №488/23-4/33015134 від 10.02.2012р. щодо відсутності реальності поставок товарів та надання послуг ТОВ «Гулівер». Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Згідно акту перевірки ПП «Інсайт Плюс» придбавало товари та послуги у сфері будівництва у ТОВ «Гулівер», однак ні під час проведення перевірки, а ні до суду першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано договорів, укладених з зазначеним контрагентом, у зв'язку з чим являється неможливим дослідити коли, з яких умов та яким чином здійснювалась поставка товарів чи надавались послуги контрагентом позивача.

Під час проведення перевірки позивачем були надані лише акти здачі-прийняття робіт, які не містять в собі ознаки первинних документів, що можуть підтвердити факт здійснення поставки товару чи надання послуг. Доводів протилежного ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції апелянтом не надано, як і не надано доказів того, що придбаний товар був використаний у господарській діяльності підприємства.

Згідно п.44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Посилання апелянта на те, що ненадання первинних документів суду першої інстанції зумовлено тим, що вони були вилучені податковою міліцією під час обшуку, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки з наявного в матеріалах справи протоколу обшуку вбачається, що вилучення первинної документації підприємства відбулося 25.09.2012р., тоді як ухвалою від 09.08.2012р. Херсонським окружним адміністративним судом запропоновано позивачу надати копії податкових накладних, декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, накладних, платіжним документів, що підтверджують господарські операції з ТОВ «Гулівер», за три дні до судового засідання, яке призначено на 17.09.2012р. Проте, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 09.08.2012р. без зазначення причин цього. Не надано таких документів і до суду апеляційної інстанції.

Апелянтом не надано пояснень чи спростувань висновків суду першої інстанції щодо не доведеності первинними документами факту товарності та дійсності господарських операцій між ПП «Інсайт Плюс» та ТОВ «Гулівер».

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. У разі встановлення факту протиправних дій платника податків, невизнання судами недійсними правочинів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення попереднє (від 22.02.2012р. №0001422301) ще не було узгодженим і тому відповідач неправомірно застосував штрафну санкцію у розмірі 50%. Однак, враховуючи, що на час розгляду справи, попередні податкові зобов'язання підприємства вже є узгодженими і підстав для задоволення позовних вимог за даним позовом суд не вбачає, тому судова колегія приходить до висновку, що і в цій частині вимог слід відмовити, оскільки встановлено ознаку повторності, тому розмір штрафних санкцій правомірно визначено відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями з наявністю належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Колегія суддів вважає, що ПП «Інсайт Плюс» ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентом, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком Херсонського окружного адміністративного суду про непідтвердженість позивачем податкового кредиту належними первинними документами. А відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року №0001502301 немає.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Інсайт Плюс» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «Інсайт Плюс» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року №0001502301 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.