Ухвала суду № 39513976, 25.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 червня 2014 р. Справа № 805/6313/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул.50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Костянтинівського державного хімічного заводу про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

21 травня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (далі - Позивач або УПФУ м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівського державного хімічного заводу (далі - Відповідач або КДХЗ), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за період з 01 січня по 31 березня 2014 року, за Списком № 1 в сумі 842 137,21 грн., за Списком № 2 в сумі 156 683,69 грн., а разом - 998 820,90 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав, що КДХЗ є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його працівникам. На час звернення до суду відповідач має заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка утворилася за період з 01 січня по 31 березня 2014 року, і становить за Списком № 1 в сумі 842 137,21 грн., за Списком № 2 в сумі 156 683,69 грн., а разом - 998 820,90 грн.

Посилаючись на п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п.6.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, позивач просив задовольнити позов (том 1 а.с.2-4).

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову (том 3 а.с.175), сутність яких полягала у тому, що 14 квітня 2014 року господарським судом Донецької області порушено справу № 905/1491/14 про банкрутство КДХЗ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з тим, що заборгованість КДХЗ перед УПФУ виникла до дня порушення справи про банкрутство, позивач повинен був у термін до 15 травня 2014 року направити на адресу господарського суду, боржника або арбітражного керуючого заяву про визнання кредитором у справі про банкрутство. Оскільки відповідна заява УПФУ м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області направлена не була, на підставі положень ч.1 ст.19, ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст.33-38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджено звітами про надіслання електронних судових повісток (том 3 а.с.182-183).

Сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

24 червня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі (том 3 а.с.186).

24 червня 2014 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник відповідача надав клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог (том 3 а.с.185).

На підставі ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у ній доказами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Костянтинівський державний хімічний завод (ідентифікаційний код 05766362) зареєстрований у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області 22 вересня 1993 року, про що 10 лютого 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 269 120 0000 000458.

Вказані обставини встановлені на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 816664 (том 1 а.с.17-18) та даних ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (том 3 а.с.94-97).

З 18 лютого 1991 року відповідач перебуває на обліку в УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському р-ні Донецької області як страхувальник за реєстраційним номером № 05-29-01-0015, що вбачається з повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків від 18 лютого 1991 року (том 1 а.с.16) та даних ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (том 3 а.с.94-97).

Територіальні органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2, колишнім працівникам відповідача (том 1 а.с.10-15).

Факт призначення цим особам пільгової пенсії за віком за Списком № 1 та Списком № 2 встановлений на підставі виданих страхувальником довідок про підтвердження наявності трудового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (том 1 а.с.241-250, том 2 а.с.1-217, том 3 а.с.30-93).

Факт виплати застрахованим особам пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2 за січень-березень 2014 року підтверджений довідками про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії (том 1 а.с.21-240, том 2 а.с.218-250, том 3 а.с.1-29).

В період з 01 січня по 31 березня 2014 року територіальні органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п.п. «а» та «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а позивач надсилав їх на адресу відповідача. Вказані розрахунки страхувальник отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (том 1 а.с.19-20), проте відшкодування витрат не здійснив.

Відповідно до розрахунку сум заборгованості на час звернення до суду відповідач має непогашену заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1 та Списком № 2, за період з 01 січня по 31 березня 2014 року в сумі 998 820,90 грн. (том 1 а.с.10-15).

Наявність у страхувальника заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, стягнення якої є предметом спору у справі, підтверджується даними карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та Списком № 2 (том 3 а.с.107-111).

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 14 квітня 2014 року порушено провадження у справі № 905/1491/14 про банкрутство КДХЗ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 3 а.с.175-177).

08 травня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про порушення стосовно КДХЗ справи про банкрутство, про що свідчать дані ресурсу «Пошук відомостей в ЄДР» державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (том 3 а.с.94-97).

Оскільки інші процесуальні документи у справі № 905/1491/14 сторонами надані не були, судом використана інформація, наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), та встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 березня 2014 року у справі № 905/1491/14 прийнята до розгляду заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦХІМ», про порушення справи про банкрутство КДХЗ; заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 37536399).

14 березня 2014 року до господарського суду Донецької області надійшла заява УПФУ в м. Костянтинівні та Костянтинівському районі Донецької області від 12 березня 2014 року № 2987/08/07-17 про порушення справи про банкрутство КДХЗ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 березня 2014 року заяву УПФУ в м. Костянтинівні та Костянтинівського району Донецької області за № 905/1679/14 приєднано до матеріалів заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦХІМ» за №905/1491/14 про банкрутство КДХЗ.

Вказані обставини відображені в мотивувальній частині ухвали господарського суду Донецької області від 24 березня 2014 року у справі № 905/1491/14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 37861347).

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 14 квітня 2014 року порушене провадження у справі № 905/1491/14 про банкрутство КДХЗ; визнані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦХІМ» у розмірі 464865,83грн. - основний борг; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Льовіна А.П.; вирішено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення справи про банкрутство КДХЗ; встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 06 червня 2014 року; встановлено дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду - 06 червня 2014 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 38283255).

В порядку ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI, УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському р-ні Донецької області звернулося до господарського суду із заявою про визнання конкурсним кредитором від 13 травня 2014 року № 5339/07/08-17 на загальну суму 10 779 296,48грн., розгляд вказаної заяви був призначений на 10 червня 2014 року, про що свідчить ухвала господарського суду Донецької області від 20 травня 2014 року у справі № 905/1491/14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 38828934).

Крім того, в порядку ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року №4212-VI, після офіційного оприлюднення в передбачений законом строк до господарського суду надійшло ще шість заяв від кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕКА - ІНВЕСТ», компанії «FRATEX BUSINESS LIMITED», Костянтинівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦХІМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМТРАНС - СЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «НК АРТЕМІДА ТРЕЙД».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10 червня 2014 року у справі № 905/1491/14 попереднє засідання суду відкладено на 14 липня 2014 року, крім іншого, УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському р-ні Донецької області зобов'язано до дня судового засідання надати суду письмові пояснення з нормативним обґрунтуванням щодо порядку черговості задоволення грошових вимог в частині а відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 39187615).

Докази, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надані.

До спірних правовідносин судом застосовані нижченаведені правові норми.

Відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

За змістом п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст..28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 п.п.1 п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз.5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 п.п.1 п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту ст.14 Закону № 1788-XII вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV у контексті ст.14 Закону № 1788-XII можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону № 1788-XII.

Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На виконання вимог Інструкції УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському р-ні Донецької області надсилало на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідач ці розрахунки отримав, проте відшкодування згаданих витрат за спірний період не здійснив.

Судом встановлено, що 16 квітня 2014 року стосовно КДХЗ порушена справа про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII, який є чинним в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI із змінами та доповненнями (далі Закон № 2343).

За приписами ч.ч.1-2 ст.2 Закону № 2343 провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону № 2343 кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.10 Закону № 2343 справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з ч.4 ст.10 Закону № 2343 суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Ч.13 ст.16 Закону № 2343 встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення.

З моменту порушення провадження у справі про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом, що встановлено абз.1-3 ч.15 ст.16 Закону № 2343.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Згідно з ч.3 ст.19 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Ч.5 ст.19 Закону № 2343 передбачає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство, що встановлено ч.7 ст.19 Закону № 2343.

Таким чином, встановлення в Законі № 2343 особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, оскільки ст.19 Закону № 2343 передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі, яке спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів, а тому не допускається стягнення з боржника заборгованості за позовами окремих кредиторів незалежно від того, до якого суду і відповідно до якого виду судочинства вони пред'явлені.

Наявними у справі доказами підтверджений той факт, що заборгованість КДХЗ з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, виникла за період з 01 січня по 31 березня 2014 року, тобто за період, який передував порушенню провадження у справі про банкрутство відповідача 14 квітня 2014 року та введенню мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Отже, виходячи з положень ст.1 Закону № 2343, УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському р-ні Донецької області по відношенню до КДХЗ виступає у якості конкурсного кредитора.

14 березня 2014 року до господарського суду Донецької області надійшла заява УПФУ в м. Костянтинівні та Костянтинівському р-ні Донецької області від 12 березня 2014 року № 2987/08/07-17 про порушення справи про банкрутство КДХЗ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 березня 2014 року заяву УПФУ в м. Костянтинівні та Костянтинівського р-ну Донецької області за № 905/1679/14 приєднано до матеріалів заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦХІМ» за №905/1491/14 про банкрутство КДХЗ.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону № 2343 конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В порядку ст.23 Закону № 2343, УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському р-ні Донецької області звернулося до господарського суду із заявою про визнання конкурсним кредитором від 13 травня 2014 року № 5339/07/08-17 на загальну суму 10 779 296,48грн., про що свідчить ухвала господарського суду Донецької області від 20 травня 2014 року у справі № 905/1491/14.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Ч.2 ст.4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Оскільки, Законом № 2343 та Господарським процесуальним кодексом України встановлений інший порядок вирішення спорів з майновими вимогами конкурсних кредиторів до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, а саме в порядку господарського судочинства, компетенція адміністративних судів на такі спори не поширюється.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2013 року у справі № К/9991/42915/12.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається, що визначено ч.ч.2-3 ст.157 КАС України.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст.4, п.1 ч.1, ч.ч.2-3 ст.157, ст.160, ст.165, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

1. Провадження в адміністративній справі № 805/6313/14 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області до Костянтинівського державного хімічного заводу про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - закрити.

2. Роз'яснити Управлінню Пенсійного фонду України м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області, що захист його прав та інтересів у спірних правовідносинах має здійснюватися за правилами господарського судочинства господарським судом Донецької області в рамках справи про банкрутство.

3. Роз'яснити Управлінню Пенсійного фонду України м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

4. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

5. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадження або згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кравченко Т.О.