Постанова № 39513959, 27.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 р. Справа № 805/6635/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови -

встановив:

29 травня 2014 року Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області (далі - Позивач або ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області) до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 27 січня 2014 року ВП № 42187355.

Фактичні підстави для звернення до суду із вказаним позовом позивач вбачав в тому, що 27 січня 2014 року звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Донецьким окружним адміністративним судом у справі № 805/15659/13-а.

27 січня 2014 року державним виконавцем ВДВС винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що виконання даної категорії рішень не належить до компетенції державної виконавчої служби у межах Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважав оспорюване рішення відповідача таким, що порушує його права як стягувача у виконавчому провадженні, зазначав, що виконавчий лист не суперечить ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», поданий за місцем знаходження боржника, резолютивна частина виконавчого листа вже містить у собі дії зобов'язуючого характеру щодо боржника, а виконавча служба є єдиним органом, що здійснює примусове виконання рішень судів у межах Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного позивач наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.2-3).

Відповідач свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили.

З урахуванням наведеного та на підставі положень ч.ч.4, 6 ст.128, ч.5 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 805/15659/13-а за адміністративним позовом ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 805/15659/13-а позовні вимоги ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області задоволені повністю, вирішено заборонити ведення гірничих робіт на шахті «Західна» товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн», допущено негайне виконання цього судового рішення (а.с.7-9).

14 січня 2014 року Донецьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист у справі № 805/15659/13-а, який міг бути пред'явлений до примусового виконання до 21 листопада 2014 року (а.с.4).

27 січня 2014 року ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області звернулося до ВДВС із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа у справі № 805/15659/13-а та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документа.

27 січня 2014 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання головним державним виконавцем ВДВС Завальонковим В.В винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 42187355 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зміст постанови від 27 січня 2014 року свідчить про те, що державний виконавець ВДВС відмовив в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження ВП № 42187355 з примусового виконання виконавчого листа № 805/15659/13-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про заборону товариству з обмеженою відповідальністю «Сатурн» ведення гірничих робіт на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова мотивована тим, що виконання даної категорії рішень не належить до компетенції державної виконавчої служби у межах Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.6).

Жодного іншого обґрунтування відмови в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження спірна постанова не містить.

Оспорювана постанова отримана позивачем 23 травня 2014 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі (а.с.5).

Із вказаним позовом ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області звернулося до суду 29 травня 2014 року, надавши його безпосередньо до відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду (а.с.2), тобто в межах строку, визначеного ч.2 ст.181 КАС України.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких дій Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положення ст.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), ч.ч.1-2 ст.2, ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, свідчать, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій, не допускаючи при цьому порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до Закону № 606 державною виконавчою службою виконуються такі виконавчі документи, зокрема як, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті, що визначено п.1 ч.2 ст.17 Закону № 606.

Судом встановлено, що ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області пред'явило до виконання виконавчий лист, що виданий адміністративним судом, тобто виконавчий документ, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з ч.1 ст.258 та ст.259 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Вимоги до виконавчого документа визначені ст.18 Закону № 606, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України, що визначено ч.3 ст.18 Закону № 606.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів, що передбачено ч.4 ст.18 Закону № 606.

Виконавчий лист у справі № 805/15659/13-а виданий Донецьким окружним адміністративним судом у відповідності до вимог ст.18 Закону № 606.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені ст.19 Закону № 606.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону № 606 у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Ч.ч.1-2 ст.20 Закону № 606 визначено, що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій..

Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначена ст.21 Закону № 606 і залежить від двох критеріїв: особи боржника та суми зобов'язання.

Так, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізовані прокуратури на правах обласних, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Таким чином, примусове виконання виконавчого документа, пред'явленого ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області, має здійснюватися державними виконавцями відповідача.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону № 606 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у ч.1 цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Виконавчий лист у справі № 805/15659/13-а пред'явлений до примусового виконання в межах строку, встановленого п.2 ч.1 ст.22 Закону № 606.

Прийняття виконавчого документа до виконання унормовано положеннями ст.25 Закону № 606.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судом встановлено, що державний виконавець ВДВС відмовив у прийнятті до виконання виконавчого листа № 805/15659/13-а у відкритті виконавчого провадження за цим виконавчим документом на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону № 606.

Надаючи оцінку правомірності спірної постанови, суд виходить з того, що підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені ст.26 Закону № 606.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у ст.17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону № 606 про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом, що визначено ч.4 ст.26 Закону № 606.

Отже, п.8 ч.1 ст.26 Закону № 606, на яку посилався державний виконавець, відмовляючи у прийнятті до виконання виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження, містить таку підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження як наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Суд відзначає, що правова конструкція, застосована в п.8 ч.1 ст.26 Закону № 606, зумовлює висновок, що обставини, які виключають здійснення виконавчого провадження, мають бути визначені законом.

Таким чином, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний був зазначити з якою саме обставиною, він пов'язує неможливість здійснення виконавчого провадження, а також навести посилання на конкретну норму закону, яка визначає цю обставину, як таку, що виключає здійснення виконавчого провадження. Лише в такому випадку, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону № 606 могла б бути визнана обґрунтованою та мотивованою.

Зі змісту спірної постанови слідує, що державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження з посиланням на те, що виконання даної категорії рішень не належить до компетенції державної виконавчої служби у межах Закону № 606.

Однак, такий висновок державного виконавця прямо суперечить п.1 ч.2 ст.17 Закону № 606, якою безпосередньо визначено, що виконавчі листи, видані судами, виконуються державною виконавчою службою.

При цьому, ч.ч.1-2 ст.3 Закону № 606 визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, інші органи державної влади, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни виконують рішення судів про стягнення коштів і лише у випадках, передбачених законом.

Сутність рішення адміністративного суду у справі № 805/15659/13-а полягала у забороні ведення гірничих робіт на шахті «Західна» товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн».

Згідно ч.5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Встановивши під час проведення відповідної перевірки наявність обставини, що загрожують життю та здоров'ю людей, ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області звернулося до суду з відповідним позовом про застосування відповідних заходів реагування у сфері державного нагляду.

За результатами розгляду вказаного позову Донецьким окружним адміністративним судом прийнята постанова, на виконання якої виданий виконавчий лист, що був пред'явлений позивачем відповідачу для примусового виконання.

В даному випадку виконавчий лист виданий за наслідками розгляду позову суб'єкта владних повноважень - ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, що у повному обсязі відповідає вимогам, не тільки нормам матеріального права, але і нормам процесуального права, що складає предмет правового регулювання. Суд не вирішував питання зобов'язального характеру відносно відповідача - суб'єкта господарської діяльності, а вирішувалось питання застосування заходів реагування у сфері державного нагляду відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За своєю сутністю задоволена позовна вимога про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом заборони ведення гірничих робіт на шахті «Західна» товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн» передбачала обов'язок відповідача вжити заходи, спрямовані на забезпечення зупинення виконання відповідних робіт боржником у виконавчому провадженні та фактичного утримання останнього від їх проведення - до скасування судом застосованих заходів в порядку, визначеному ст.183-2 КАС України, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що прийнята відповідачем постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст.26 Закону №606, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Відповідачем жодним чином не доведено наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, що дає підстави для відповідача не прийняти до виконання вказаний виконавчий документ та відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 73,08 грн. (а.с.1а), які на підставі ст.94 КАС України підлягають присудженню на користь останнього з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до виконання виконавчого документа) від 27 січня 2014 року ВП № 42187355.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Донецькій області (ідентифікаційний код 37968280) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

4. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.