Рішення № 39513290, 25.06.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1629/14

Провадження № 2/740/582/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., при секретарі Шадура І.Ю.,

з участю позивача, представника позивача-Прищепи Р.В., представника відповідача- Коровай Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" про стягнення належних сум при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі (розрахункових), 3000 грн. моральної шкоди, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, з посиланням на те, що перебував з відповідачем у трудових відносинах згідно контракту від 16 серпня 2012 року, 27 березня 2014 року секретарем Ніжинської міської ради видано розпорядження про звільнення позивача з посади начальника КП "ВУКГ", розрахунок належних сум при звільненні не проведений, що порушує право позивача у сфері трудових відносин і спричиняє моральну шкоду внаслідок приниження честі та гідності, ненаданням відомостей про розмір заборгованості, втратою престижу та ділової репутації, моральними переживаннями, порушеннями нормальних життєвих зв"язків, необхідністю докладення додаткових зусиль для нормалізації свого життя.

В запереченнях на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в КП "ВУКГ" відсутні відомості про розмір посадового окладу начальника підприємства, визначеного власником-Ніжинською міською радою, позивач не звертався до бухгалтерії підприємства щодо проведення розрахунку при звільненні і не надавав необхідних документів, докази на підтвердження спричинення моральної шкоди відсутні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов за вищевикладених обставин, просив стягнути 5246 грн. 25 коп невиплаченої заробітної плати, 2978 грн. 30 коп компенсації за невикористану відпустку, 4180 грн. 62 коп лікарняних, 14227 грн. 98 коп середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 28 березня 2014 року по день ухвалення рішення 24 червня 2014 року із розрахунку середньоденного заробітку позивача у розмірі 245 грн. 31 коп, та 3000 грн. моральної шкоди. Дані вимоги підтримані позивачем в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача Коровай Л.В. позов не визнала, пояснивши, що відповідачем розмір належних сум при звільненні позивачу оспорюється.

Позов підлягає задоволенню частково зі слідуючих підстав.

За змістом ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 даного Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 даного Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

В судовому засіданні встановлено, що 16 серпня 2012 року між Ніжинською міською радою та позивачем укладено трудовий контракт строком на 5 років, згідно якого останній приймається на роботу до КП "Виробниче управління комунального господарства" на посаду начальника, згідно штатного розпису КП "ВУКГ" від 04 вересня 2013 року місячний оклад начальника підприємства при 5-ти денному робочому тижні-6173 грн., при 4-х денному-4997 грн.. Наказом КП "ВУКГ" від 23 грудня 2008 року №81 на даному підприємстві з 23 лютого 2009 року встановлено 4-х денний робочий тиждень, наказом КП "ВУКГ" від 23 серпня 2012 року №151-К підтверджується приступання до виконання позивачем обов"язків начальника даного підприємства з 23 серпня 2012 року по 22 серпня 2017 року з 4-х денним робочим тижнем, з посадовим окладом-5167 грн. згідно штатного розпису та фактично відпрацьованого часу. Відповідно до Контракту №47 від 16 серпня 2012 року з керівником Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господасртва", який є чинним на час розгляду справи, керівнику нараховується заробітна плата, яка складається, зокрема, із посадового окладу в межах штатного розпису, надбавки за інтенсивність "...в розмірі до 50% від посадового окладу...". Згідно листків непрацездатності позивач перебував на лікарняному з 27 лютого 2014 року по 03 березня 2014 року (5 днів), з 04 березня 2014 року по 07 березня 2014 року (4 дні), з

17 березня 2014 року по 21 березня 2014 року (5 днів), з 22 березня 2014 року по 26 березня 2014 року (5 днів). Відповідно до наказу КП "ВУКГ" від 24 лютого 2014 року №18-К позивача відсторонено від роботи 24 лютого 2014 року з метою стабілізації напруженої ситуації у громади міста. 27 березня 2014 року позивача звільнено з даної посади згідно розпорядження Ніжинської міської ради від 20 березня 2014 року. Дані обставини сторонами в судовому засіданні не заперечуються.

Відповідно до бухгалтерської довідки КП "ВУКГ" від 26 травня 2014 року №1-3/283 на час звільнення позивача заборгованість по заробітній платі за лютий-березень 2014 року-3013,97 грн., лікарняні за рахунок підприємства-2090,31 грн., компенсація за невикористану відпустку-2090,31 грн.. Згідно додатку від 24 червня 2014 року №1-3/341 відповідач зазначає, що відомості у вищезазначеній довідці зазначені помилково, оскільки не враховані суми утримання обов"язкових платежів з компенсації за вимушений прогул згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 05 лютого 2014 року, КП "ВУКГ" повинно сплатити позивачу на час звільнення 2096,21 грн., розрахунок: 8267,98 грн.-дохід за лютий-березень 2014 року (в тому числі 3013,97 грн. заробітної плати, 2090,31 грн. лікарняних за рахунок підприємства, 2090,31 грн. компенсації за невикористану відпустку)-6171,77 грн. податку із суми компенсації за вимушений прогул)=2096,21 грн..

Вирішуючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 05 лютого 2014 року з КП "ВУКГ" стягнуто на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 34098 грн. 09 коп (без утримання обов"язкових платежів). Докази на підтвердження виплати вищезазначеної суми до моменту звільненян позивача 27 березня 2014 року та правомірності стягнення із даної суми податків та інших обов'язкових платежів відповідачем не надано, у зв"язку з чим судом приймається як доказ згідно ст.64 ЦПК України довідка відповідача від 26 травня 2014 року №1-3/283 щодо заборгованості по заробітній платі позивачу за лютий-березень 2014 року-3013,97 грн., лікарняних за рахунок підприємства-2090,31 грн., компенсації за невикористану відпустку-2090,31 грн.. Відповідні розрахунки позивача судом не приймаються, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Докази на підтвердження виконання відповідачем, як страхувальником, обов"язків щодо прийняття листків непрацездатності від позивача, прийняття рішення про призначення або про відмову призначенні допомоги, доведення даного рішення до відома позивача,-відсутні, тобто відповідач фактично позбавив позивача передбаченого ст.46 Конституції України конституційного права на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

За таких обставин при звільненні позивачу належні суми не виплачені, що є підставою для стягнення на його користь 3013 грн. 97 коп заробітної плати, 2090 грн. 31 коп компенсації за невикористану відпустку, 4180 грн. 62 коп допомоги по тимчасовій непрацездатності (2090,31 грн.+2090,31 грн.=4180,62 грн.) та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України відповідач не надав суду доказів відсутності своєї вини в несвоєчасному розрахунку з позивачем.

Приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, встановлено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно бухгалтерської довідки КП "ВУКГ" від 26 травня 2014 року №1-3/282 місячний оклад позивача при 4-х денному робочому тижні складає 4997 грн., середньоденний заробіток позивача-192,19 грн. (з утриманням податків та обов"язкових платежів-157,48 грн.), відповідно до бухгалтерської довідки відповідача від 24 червня 2014 року №1-3/342 середньоденна заробітна плата позивача 202,39 грн.(з утриманням податків-165,83 грн.), тобто на вимогу суду достовірні відомості про середню заробітну плату (середньоденну заробітну плату) позивача відповідачем не надані, доказування не може грунтуватись на припущеннях. Відповідно до вищезазначеного рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 05 лютого 2014 року визнано незаконним розпорядження Ніжинської міської ради №70 від 19 вересня 2013 року про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника КП "ВУКГ", останнього поновлено на даній посаді з 20 вересня 2013 року, також судом встановлено, що середньоденний заробіток позивача становить 245 грн. 31 коп (із врахуванням заробітної плати за 2 останні місяці травень-червень до перебування на лікарняному листку), дані обставини враховуються судом відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, інші належні та допустимі докази щодо середньоденного заробітку позивача сторонами не надано.

Кількість днів затримки (без врахування вихідних та св"яткових днів) розрахунку при звільненні з 28 березня 2014 року (включно) по 24 червня 2014 року (згідно заявлених вимог позивача) складає 58 днів (березень 2014 року-2, квітень 2014 року-21, травень 2014 року-19, червень 2014 року-16). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 14227 грн. 98 коп (245,31 грн.*58 днів=14227,98 грн.). Із врахуванням часткового задоволення позову, спірної суми, на яку має право позивач, частки, яку вона становить в заявлених вимогах, істотності даної частки порявняно із середнім заробітком, суд вважає за необхідне зменшити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до 10000 грн..

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. За змістом даної статті підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В судовому засіданні встановлене порушення прав позивача, як працівника, у сфері трудових відносин внаслідок невиплати належних йому грошових сум, що є підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ст.237-1 КЗпП України. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує рівень втрати нормальних життєвих зв'язків позивача та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат, тривалості порушення трудових прав, і приходить до висновку, із врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, для визначення моральної шкоди у розмірі 700 грн.. Докази на підтвердження визначення розміру моральної шкоди у розмірі 3000 грн. відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп (243,60 грн.+243,60 грн.=487,20 грн.) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" на користь ОСОБА_1 3013 грн. 97 коп заробітної плати, 2090 грн. 31 коп компенсації за невикористану відпустку, 4180 грн. 62 коп допомоги по тимчасовій непрацездатності, 10000 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, 700 грн. моральної шкоди, а всього стягнути 19984 (дев"ятнадцять тисяч дев"ятсот вісімдесят чотири) грн. 90 коп (без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення про стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 2000 (дві тисячі) грн..

Стягнути із Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства" в дохід держави 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.П. Олійник.