Рішення № 39511810, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9936/14 23.06.14

За позовом заступника прокурора області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (позивач-1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості (позивач-2)

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 496 834,70 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача 1: Удоєва Л.Д. (за довіреністю від 24.12.2013);

Солодун С.В. (за довіреністю від 24.12.2013);

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача: Ашмінець І.В. (за довіреністю від 10.04.2014);

від прокуратури: Греськів І. І. (за посвідченням від 05.09.2012).

В судовому засіданні 23 червня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №05/2-450вих/14 від 15.05.2014 заступника прокурора області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (позивач-1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості (позивач-2) до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 496 834,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 23.06.2014.

19.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов відзив №70р-3822 від 16.06.2014 ПАТ "Укргазвидобування".

В судове засідання, призначене на 23.06.2014, з'явились прокурор, представники позивача-1, відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник позивача-2 у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою позивача-2, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку позивача-2 в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача-2 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2012 між ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» (виконавець) та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яка в подальшому перетворена в ПАТ «Укргазвидобування» (замовник) було укладено Договір №1015/12.

В позовній заяві зазначено, що ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» свої зобов'язання за Договором виконало належним чином, виконавши в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року геофізичні дослідження, прострільмо-вибухові та промислово-геофізичні роботи у свердловинах. Процесуальний позивач зазначає, що всього виконано робіт на загальну суму 449 640,91 грн.

В порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, замовник не провів оплату за виконані роботи, на що звертає увагу позивач, та вказує, що станом на 01.05.2014 загальна сума основного боргу відповідача становить 449 640,91 грн.

На підставі викладеного заступник прокурора області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", Міністерства енергетики та вугільної промисловості звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 449 640,91 грн., інфляційні втрати у сумі 29 676,29 грн., 3% річних у сумі 17 517,50 грн.

Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у позовній заяві, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду з відзивом, відповідно до якого просить суд залишити позов без розгляду відповідно до п.1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач зазначає, що виходячи зі змісту позову прокурор подає позов не в інтересах держави, а в інтересах господарюючого суб'єкта з метою забезпечити його прибуток фактично просить стягнути кошти на користь самостійно господарюючого суб'єкта. Відповідач зазначає, що прокурор не визначив в чому полягає порушення інтересів держави. ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» втратило право на задоволення вимог, що випливають з Договору, внаслідок припинення діяльності ДК «Укргазвидобування», на чому наголошує відповідач.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2012 між ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» (виконавець) та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яка в подальшому перетворена в ПАТ «Укргазвидобування» (замовник) було укладено Договір підряду на проведення геофізичних досліджень і перфораційних робіт на свердловинах ГПУ «Полтавагазвидобування» №1015/12 (далі за текстом - Договір).

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до повного виконання.

З матеріалів справи відомо, що між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 25.12.2012, відповідно до якої продовжено строк виконання робіт до 31.03.2013, та відповідно продовжено строк дії Договору до 31.03.2013.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору виконавець зобов'язується в 2012 році виконати геофізичні дослідження і перфораційні роботи на 35 свердловинах ГПУ «Полтавагазвидобування» на підставі замовлень замовника із зазначенням родовищ та номерів свердловин, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

В підтвердження належного виконання позивачем-1 умов Договору, в матеріалах справи наявні відповідні Акти здачі-приймання виконаних робіт, зокрема: від 28.09.2012 на суму 127 791,60 грн., від 31.10.2012 на суму 6 646,52 грн., від 31.10.2012 на суму 23 038,79 грн., від 30.11.2012 на суму 86 137,2 грн., від 25.12.2012 на суму 131 386,8 грн., від 29.12.2012 на суму 74 640,00 грн., всього на загальну суму 449 640,91 грн.

Згідно з п.4.1. Договору оплата за фактично виконані роботи здійснюється замовником протягом 30-ти банківських днів на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Пунктом 6.1.1. Договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

У відповідності до п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Позивач-1 стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті платежів належним чином не виконало, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав.

З метою досудового врегулювання спору позивач-1 направляв на адресу відповідача претензії №06-964 від 17.10.2013, №10-417 від 23.04.2013 про сплату боргу, однак, станом на час розгляду справи доказів погашення існуючої заборгованості до суду не представлено.

В підтвердження наявної заборгованості відповідача перед позивачем-1 в матеріалах справи наявні банківські виписки, якими підтверджується відсутність надходжень грошових коштів від відповідача на рахунок позивача-1.

Таким чином, з огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 449 640,91 грн. є обгрунтовнаими та документально підтвердженими, та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, у зв'язку з викладеним підлягають стягненню з відповідача на користь позивача-1 інфляційні втрати у сумі 29 676,29 грн. та 3% річних в сумі 17 517,50 грн. згідно проведеного розрахунку суду.

Щодо тверджень відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Наказом Міністерства палива і енергетики України від 26.06.2000 №197 на базі структурного підрозділу «Полтавське управління геофізичних робіт» ВАТ «Укрнафта» створено ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» яке належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Згідно Статут діяльність підприємства пов'язана з підвищенням видобутку вуглеводнів та нарощенням мінерально-сировинної бази Держави.

Таким чином, невиконання договірних умов відповідачем, відсутність надходжень коштів перешкоджає державному підприємству виконувати визначені державою завдання.

Таким чином, інтереси позивача-1 повністю співпадають з інтересами держави, що є підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі ДП «Полтавське управління геофізичних робіт».

З огляду на викладене, підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні.

Крім того, твердження відповідача про припинення діяльності ДК «Укргазвидобування», та як наслідок відсутність підстав для стягнення боргу з відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до наказу №529 від 18.07.2012 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», припинено діяльність ДК «Укргазвидобування» національної акціонерної компанії «НАфтогаз України» шляхом її реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», що не звільняє останнього від сплати заборгованості. Зазначене кореспондується із п.1.2. Статуту відповідача, відповідно до якого ПАТ «Укргазвидобування» є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків ДК «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується вищезазначеними актами здачі-приймання виконаних робіт та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 9 936,69 грн. враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника прокурора області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", Міністерства енергетики та вугільної промисловості - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, р/р 2600721931, МФО 320843 АБ «Укргазпромбанк» м. Києва, код ЄДРПОУ 30019775) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (36007, м. Полтава, вул. Заводська, 16, р/р 26002173079080 в ПРУ КБ «Приватбанк» МФО 331401, код ЄДРПОУ 00147921) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: сума основного боргу у розмірі 449 640,91 грн. (чотириста сорок дев'ять тисяч шістсот сорок гривень 91 копійка), інфляційні втрати у сумі 29 676,29 грн. (двадцять дев'ять гривень шістсот сімдесят шість гривень 29 копійок), 3% річних у сумі 17 517,50 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, р/р 2600721931, МФО 320843 АБ «Укргазпромбанк» м. Києва, код ЄДРПОУ 30019775) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 9 936,69 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 69 гривень). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 01.07.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало