Рішення № 39511729, 24.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2014 Справа № 905/3493/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунов Е.В..

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськбуд”, м. Артемівськ Донецької області, ЄДРПОУ 33063675

про: стягнення 38934,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськбуд” про стягнення боргу за поставлений природний газ по договору купівлі-продажу №12/1071-ТЕ-7 від 28.09.2012р. у розмірі 38934,31 грн., з яких сума основного боргу у розмірі 23944,96 грн., інфляційні нарахування у розмірі 983,84 грн., 3 % річних у розмірі 1893,86 грн., пеня – 5997,08 грн., 7 % штрафу – 6114,56 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

Позивач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, письмового відзиву не надав.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені позивачу та відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що сторони були повідомлені про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористалися, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

28 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та ТОВ “Артемівськбуд” (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1071-ТЕ-7 (а.с.9-14).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ в обсязі зазначеному в п.2.1 цього договору.

Пунктами 3.3 та 3.4 договору сторони встановили, що приймання-передача газу оформлюється актом прийому-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору, за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов’язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками і діє в частині реалізації газу з 01.09.2012 року до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування – до повного погашення заборгованості.

Договір про постачання природного газу підписаний обома сторонами без розбіжностей.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв протягом жовтня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 91850,86 грн. про що свідчать акти прийму-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками обох підприємств (а.с.15-17).

Відповідачем частково сплачені кошти за поставлений природний газ. Станом на 14.04.2014р. відповідачем сплачено 67905,90 грн. Таким чином, станом на 14.04.2014р.сума боргу склала 23944,96 грн.

Невиконання відповідачем умов договору - не оплата відповідачем боргу за поставлений природний газ зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 23944,96 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

У зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань за Договором, позивач просить сягнути з ТОВ “Краматорськтеплоенерго” інфляційні нарахування у розмірі 983,84 грн. та 3% річних у розмірі 1893,86 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних нараховані позивачем на заборгованість за Договором № 12/1071-ТЕ-7 за зобов’язаннями за період жовтень-грудень 2012 року та складає 1893,86 грн.

Перевіривши цей розрахунок, суд вважає його арифметично вірними та обґрунтованими, тому стягненню на користь позивача підлягає сума нарахованих 3% річних у розмірі 1893,86 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 983,84 грн.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні нарахування здійснені позивачем на заборгованість за Договором № 12/1071-ТЕ-7 за зобов’язаннями за період жовтень-грудень 2012 року та складають 983,84 грн.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву “дефляція”, то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов’язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Проте, позивач при здійсненні розрахунку суми інфляційних втрат не врахував вищевикладених вимог.

Суд перевіривши розрахунки інфляційних втрат здійснені на суми основного боргу, вважає обґрунтованим проведення розрахунків позивачем за наступні періоди:

з 17.01.2013р. по 20.03.2013р. на суму боргу 5942,01 грн. що складає мінус 5,94 грн.

з 14.12.2012р. по 08.04.2013р. на суму боргу 36399,70 грн. що складає 109,20 грн.

з 09.04.2013р. по 29.09.2013р. на суму боргу 30957,81 грн. що складає мінус 216,74грн.

з 14.01.2013р. по 29.07.2013р. на суму боргу 40009,15 грн. що складає 39,89 грн.

з 30.07.2013р. по 03.10.2013р. на суму боргу 25244,96 грн. що складає мінус 176,71 грн.

з 04.10.2013р. по 14.04.2014р. на суму боргу 23944,96 грн. що складає 995,14 грн.

на загальну суму 744,84 грн.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку що саме сума інфляційних нарахувань у розмірі 744,84 грн. є обґрунтованою, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у розмірі 744,84 грн.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню – 5997,08 грн. та 7 % штраф – 6114,56 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічної правової позиції притримується й Судова палата у господарських справах Верховного суду України у постанові від 27.04.2012 р. № 3-24гс12.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його є обґрунтованим та арифметично вірним, тому задовольняє вимоги в цій частині на суму 5997,08 грн. як обґрунтовані.

Як вбачається, сторонами у п. 7.2 Договору передбачено, що за невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу нарахованого на підставі п. 7.2 Договору № 12/1071-ТЕ-7 у розмірі 7 % від суми боргу, що складає 6114,56 грн., господарський суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, тому суд задовольняє вимоги в цій частині як обґрунтовані.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськбуд” про стягнення боргу за поставлений природний газ по договору купівлі-продажу №12/1071-ТЕ-7 від 28.09.2012р. у розмірі 38934 грн. 31 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськбуд” (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Червоноармійська, 14, ЄДРПОУ 33063675) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у сумі 38695 (тридцять вісім тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 30 коп.., яка складається із:

- суми основного боргу у розмірі 23944,96 грн.,

- 3 % річних у розмірі 1893,86 грн.

- пені – 5997,08 грн.

- 7 % штрафу – 6114,56 грн.

- інфляційні нарахування у розмірі 744,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівськбуд” (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Червоноармійська, 14, ЄДРПОУ 33063675) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 1815 грн. 67 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 червня 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2014 року

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов