Постанова № 39511573, 23.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

5.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1644/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Скляровій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень про визнання митної вартості товарів, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації та повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2014 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, у якому зазначив, що між позивачем та компанією "ТОППРОМ ТРАЙДИНГ ЛТД" (Кипр) 01 жовтня 2010 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № 61-545, в межах якого позивачем на митну територію України в серпі 2013 року на умовах DDU станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вантаж - вугільний концентрат марки "Г". Товар надійшов для митного оформлення на Луганську митницю за вантажною митною декларацією № 702020001/2013/010230 та ВМД № 702020001/2013/010284, у яких позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар за ціною контракту - 99,70 доларів США за одну тону, та надано необхідний пакет документів.

Відповідач картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/000172 від 14.10.2013 та № 702020001/2013/000174 від 15.10.2013 відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості № 702020001/2013/000757/2 та № 702020001/2013/000767/)».

Також відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 14.10.2013 № 702020001/2013/000757/2 до ВМД № 702020001/2013/010230 та від 15.10.2013 № 702020001/2013/000767/2 до ВМД № 702020001/2013/010284, згідно з яким митна вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі рівня митної вартості ідентичного товару «вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» на однакових умовах поставки із рахунку 105 дол. США за тону. (МД від 06.08.2013 контракт № 61-545 додаток № 58 від 10.05.2013).

Позивач з прийнятим рішенням не згоден, з посиланням на те, що ст. 53 Митного кодексу України встановлено перелік обов'язкових для подання документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів. Позивачем митному органу надано всі обов'язкові документи, які не мають розбіжностей, ознак підробки, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. У Луганської митниці, на думку позивача, були відсутні підстави для витребування додаткових документів, які не мають відношення до підтвердження митної вартості товару, оскільки не можуть свідчити про наявність та розмір додаткових витрат імпортера, які мають включатися до митної вартості імпортованого товару. З огляду на положення ст.58 Митного кодексу України України, позивач повинен підтвердити митному органу лише ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті продавцю товару, тобто загальну суму всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Крім того, позивач вважає, що вчинення відповідачем дій з порівняння ціни договору з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, в рамках застосування обраного позивачем першого методу визначення митної вартості оцінюваного товару, не передбачено приписами Митного кодексу України та фактично свідчить про незаконне та безпідставне застосування відповідачем другого методу визначення митної вартості імпортованих товарів.

Після прийняття першим відповідачем вищевказаних рішень про визначення митної вартості товару позивачем, з метою розмитнення придбаного товару, подано до митного органу нові вантажні митні декларації № 702020001/2013/010272 та № 702020001/2013/010334, а також декларації митної вартості товару, у яких зазначено вартість вугілля, визначену митним органом та сплачено податок на додану вартість у сумі 4078775,72 грн. замість 3872875,67 грн., як зазначалось при визначені митної вартості за ціною товару за контрактом. Тобто, позивачем надмірно сплачено податку у сумі 205880,05 грн.

Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів від 14.10.2013 № 702020001/2013/000657 та від 15.10.2013 № 702020001/2013/000767/2, скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2013/000172 від 14.10.2013 та № 702020001/2013/000174 від 15.10.2013 та стягнути з державного бюджету на свою користь надмірно сплачені у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару 205880,05 грн. податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник першого відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позов, у яких зазначив, що ПАТ "Алчевськкокс" для митного оформлення товару «Вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки "Г" виробництва ЗАТ«ЦОФ«ЩЕДРУХИНСКАЯ» Росія, надано відповідні митні декларації. При розгляді наданого пакету документів та враховуючи спрацювання профілю ризику системою АСАУР 105-2 встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості за заявленою ЕМД:

- умови поставки товару, зазначені в додатках № 61 від 18.07.2013 та № 63 від 28.08.2013 до контракту від 01.10.2010 № 61-545 та в рахунках-фактурах від 28.08.2013 №2013-08-163, 22.08.2013 №2013-08-159, 31.08.2013 №2013-08-167 не відповідають умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту від 01.10.2010 № 61-545;

- умови поставки товару, зазначені в декларації країни експорту не відповідають ні умовам поставки, які передбачено п. 3.1 контракту від 01.10.2010 №61-545, ні умовам поставки товару, зазначеним в додатках №61 від 18.07.2013 та №63 від 28.08.2013 до контракту від 01.10.2010 №61-545, а ні умовам поставки товару, зазначеним в рахунках-фактурах від 28.08.2013 №2013-08-163, 22.08.2013 №2013-08-159, 31.08.2013 №2013-08-167;

- згідно додатку №27 від 24.06.2013 до контракту від 26.08.2011 №ТТ-DX01-26082011 між ООО «Дикси» та TOPPROM TRADING LTD останній набув право власності на вугілля на умовах DAP станція Комунарськ, отримувач товару - ПАТ «Алчевськкокс», що не відповідає умовам поставки товару, зазначеним в додаткам №61 від 18.07.2013 та №63 від 28.08.2013 до контракту від 01.10.2010 №61-545 між ПАТ «Алчевськкокс» та TOPPROM TRADING LTD;

- контракт від 26.08.2011 №ТТ-DX01-26082011 між ООО «Дикси» та TOPPROM TRADING LTD відповідно до п.13.1 діє до 31.01.2012, жодного додатку, яким він пролонгується не надано. Поставка товару відповідно до наданих документів до митного оформлення була здійснена у жовтні 2013 року, що свідчить про здійснення поставки поза межами цього контракту.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту запропоновано подати додаткові документи. 15.10.2013 декларант надав: висновок Держзовнішінформ від 14.10.2013 № 4658, витяг журналу «Метал Експерт» від 12.08.13 № 32(212) та № 37 (217) з котируванням вугілля у серпні 2013 року (станом на 12.08.13) на рівні 90 - 108 дол. США/тн, у вересні 2013 року (станом на 16.09.2013) на рівні 90-102,4 дол. США/тн, лист підприємства щодо заборгованості від 15.10.13 № 003-2459 та відмовився надати інші витребувані документи (лист підприємства від 15.10.2013 № 003-2460 та від 14.10.2013 № 003-2455). Проте якість товару, що був предметом дослідження згідно висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 14.10.2013 №4658 не відповідає якості товару, заявленого до митного оформлення згідно МД № 702020001/2013/010284, а саме є розбіжності таких якісних показників, як вміст золи, граничний вміст летючих речовин та граничний показник теплоти згоряння. Таким чином, зазначений висновок не може підтвердити заявлену декларантом митну вартість. Вважав прийняті рішення законними та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що межі повноважень органів казначейства в частині повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи». Відповідно до зазначеного Порядку, митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу казначейства разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків. Висновки про повернення реєструються органами Казначейства в журналі обліку висновків, наданих митними органами. На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган казначейства готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету. До теперішнього часу до головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість.

Крім того, у письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача просив розглядати адміністративну справу за його відсутності.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представника головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та компанією «ТОППРОМ ТРАЙДИНГ ЛТД» (Кипр) 01.10.2010 укладено контракт № 61-545, в межах якого та згідно додатків № 61 та № 63 позивачем на митну територію України на умовах DDU станція Комунарськ (згідно умовам ІНКОТЕРМС 2000) ввезено вантаж: вугілля кам'яне бітумозне коксівне марки «Г», за непрямим контрактом, контрактна вартість товару складає 99,70 доларів США за одну тону (Т. І а.с.25-37).

Для здійснення митного оформлення декларантом подано митному органу митну декларацію № 702020001/2013/010230 від 14.10.2013 та декларацію від 15.10.2013 № 702020001/2013/010284, у яких заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар за ціною контракту - 99,70 доларів США за одну тону.

Для підтвердження заявленої митної вартості митним органом зобов'язано позивача надати виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, інші наявні документи за власним бажанням згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.

Листом від 14.10.2013 № 003-2455 та позивач відмовився від надання витребуваних документів для підтвердження митної вартості товару задекларованих у декларації № 702020001/2013/010230 від 14.10.2013. Що стосується декларації № 702020001/2013/010284 від 15.10.2013, то для підтвердження митної вартості декларантом додатково надано висновок Держзовнішінформ від 14.10.2013 № 4658, витяг журналу «Метал Експерт» від 12.08.13 № 32(212) з котируванням вугілля у серпні 2013 (станом на 12.08.13) на рівні 90 - 108 дол. США/тн, лист підприємства щодо заборгованості від 15.10.13 № 003-2459 та відмовився надати інші запрошені документи (лист підприємства від 15.10.2013 № 003-2460).

Рішеннями Луганської митниці про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000757/2 від 14.10.2013 та № 702020001/2013/000767/2 від 15.10.2013 здійснено коригування митної вартості оцінюваних товарів за 2 методом відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України на підставі рівня митної вартості ідентичного товару «вугілля кам'яне бітумінозне коксівне марки «Г» на однакових умовах поставки із розрахунку 105 доларів США за одну тону (МД від 06.08.2013 № 702020001/2013/007622, контракт № 61-545 від 01.10.2010, додаток № 58 від 10.05.2013) (Т. І а.с.14-17).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702020001/2013/00172 від 14.10.2013 повідомлено ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі п.2 ст.54 Митного кодексу України у зв'язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-ч.4 ст.53 Митного кодексу України. Також, роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість митного оформлення товарів: заявити митну вартість товарів у порядку і на умовах, визначених розділом ІІІ МК України, з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 14.10.2013 № 702020001/2013/000757/2 (Т. І а.с.18-20).

Аналогічного змісту винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 702020001/2013/00174 від 15.10.2013 (Т. І а.с. 21-24)

З урахуванням вищезазначених рішень про коригування митної вартості від 14.10.2013 та 15.10.2013, а також карток відмови ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» подано до Луганської митниці ВМД № 702020001/2013/010272 від 14.10.2013, у якій зазначено митну вартість товару за 2 методом за ціною 105 доларів США за одну тону, та сплачено ПДВ у сумі 2380952,84 грн. (Т. І а.с. 68-70) та ВМД № 702020001/2013/010334 від 15.10.2013, у якій зазначено митну вартість товару за 2 методом за ціною 105 доларів США за одну тону, та сплачено ПДВ у сумі 1697802,88 грн. (Т. І а.с. 71-73)

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних рішень митного орану суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України декларація митної вартості - документ встановленої форми, що подається декларантом і містить відомості щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст.53 МК України).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 5, ч. 6 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у раз, зокрема: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що до виключної компетенції митних органів належить перевірка та контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Верховною Радою України 10 квітня 2008 року ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п.2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Дослідженням рішень про коригування митної вартості товарів від 14.10.2013 № 702020001/2013/000757/2 до ВМД № 702020001/2013/010230 та від 15.10.2013 № 702020001/2013/000767/2 до ВМД № 702020001/2013/010284 встановлено, що Луганською митницею за результатами опрацювання наданих декларантом документів, перелік яких наведено у п.18 цього рішення, враховуючи результати порівняння з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких здійснено, на підставі виявлених розбіжностей у поданих документах, а саме: умови поставки товару, зазначені в додатках № 61 та № 63 до контракту № 61-545 від 01.10.2010 та рахунках-фактурах, не відповідають умовам поставки, які передбачені п.3.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010; враховуючи ненадання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів як складової митної вартості товарів, всупереч положенням п.6 ч.2 ст.53 Кодексу, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень ч.6 ст.53 Кодексу.

Під час дослідження письмових доказів, наявних у матеріалах справи встановлено, що пунктом 1.1 контракту № 61-545 від 01.10.2010, укладеного між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та компанією «ТОППРОМ ТРАЙДИНГ ЛТД» (Кипр), визначено, що продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за товар на умовах, що оговорені у додатках до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.1.2 контракту № 61-545 у додатках до контракту зазначається країна походження, реквізити вантажовідправника, строки поставки товару, кількість, якість, технічні та якісні характеристики, базисні умови поставки, а також ціна товару.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах та строки, що оговорені у додатках до цього контракту. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки DAF границя Росія/Україна згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (п.3.1 контракту № 61-545).

Дослідженням додатків № 61 та № 63 до контракту № 61-545 встановлено, що у цих додатках визначено умови поставки товару: DDU станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2000)

У рахунках-фактурах № 2013-09-183 від 21.09.2013, № 2013-09-184 від 23.09.2013, № 2013-09-186 від 24.09.2013, № 2013-09-181 від 18.09.2013, № 2013-08-163 від 28.08.2013, № 2013-08-167 від 31.08.2013, № 2013-08-159 від 22.08.2013 також зазначено умови поставки товару: DDU станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2000) (Т. І а.с. 46-52)

Зважаючи на те, що умовами контракту обумовлено право сторін визначати умови поставки товару у додатках, які є невід'ємною частиною контракту, суд вважає необґрунтованими доводи представника Луганської митниці щодо наявності розбіжностей в умовах поставки товару, зазначених у контракті, додатках до нього та рахунках-фактурах.

Разом з тим, дослідженням декларації країни експорту, яку також надано до митного оформлення товару, встановлено, що у ній зазначено умови поставки: DАР станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010)

Такі ж умови поставки зазначено й у рахунку-фактурі № 66 від 01.07.2013, виставленому ТОВ «Дикси» компанії «ТОППРОМ ТРАЙДИНГ ЛТД» (Кипр) (Т. І а.с. 54) та у додатку № 27 до контракту № ТТ-DX 01-26082011, укладеному між ТОВ «Дикси» та компанією «ТОППРОМ ТРАЙДИНГ ЛТД» (Кипр) (Т. І а.с. 74-85).

Посилання представника позивача на те, що умови поставки DDU (ІНКОТЕРМС 2000) та DАР (ІНКОТЕРМС 2010) за своєю суттю є тотожними, суд вважає необґрунтованими, оскільки за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року термін DDU - «поставка без сплати мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці для призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких мит (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Умови поставки DАР в редакції ІНКОТЕРМС 2010 - «поставка в пункт» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли він передав покупцю товар, випущений в митному режимі експорту і готовий до розвантаження з транспортного засобу, прибув в вказане місце призначення. Умови поставки DАР покладають на продавця обов'язок нести всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту із країни призначення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали, подані до митного оформлення разом з митними деклараціями, містили різні умови поставки товару, а відтак різною є вартість такої поставки.

Отже, судом встановлено, що Луганською митницею при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності. Відтак, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Луганською митницею правомірно зобов'язано ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» надати до митного оформлення додаткові документи.

Листами від 14.10.2013 № 003-2455 та від 15.10.2013 № 003-2460 позивач відмовився від надання додаткових документів на запит митного органу (Т. І а.с.57, 58).

Таким чином, судом встановлено, що декларантом не виконано вимоги п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України щодо обов'язку надання органу доходів і зборів достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, та ч.3 ст.53 МК України щодо обов'язку надання додаткових документів на вимогу Луганської митниці.

Посилання представника ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» на висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 09.10.2013 № 4550 та висновок від 14.10.2013 № 4658 (Т. І а.с.55, 56)., як на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у розмірі 99,70 доларів США за тону, суд оцінює критично, оскільки якість товару, що був предметом дослідження за вказаними висновками не відповідає якості товару, заявленого до митного оформлення згідно митних декларацій, а саме наявна розбіжність таких показників, як вміст сірки, золи, граничний вміст летючих речовин.

Відтак, судом встановлено, що відповідач мав всі законні підстави для прийняття рішення № 702020001/2013/000557/2 від 23.08.2013 та № 702020001/2013/000652/2 від 18.09.2013 про коригування митної вартості товарів відповідно до ст.55 МК України, та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом у митних деклараціях № 702020001/2013/008329 від 23.08.2013 та № 702020001/2013/009182 від 18.09.2013 митною вартістю товарів із розрахунку 99,70 доларів США за тону, про що складено картки відмови № 702020001/2013/00118 від 23.08.2013 та № 702020001/2013/00134 від 18.09.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Згідно ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця (ч.6 ст.58 МК України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч.9 ст.58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник (ч.2 ст.59 МК України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.59 МК України).

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.59 МК України).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням неподання декларантом всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, що потягло за собою відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, судом встановлено, що Луганською митницею правомірно відмовлено декларанту у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Матеріалами справи підтверджено, що митним органом проведено консультацію з декларантом згідно з вимогами ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, в процесі якої декларанту надано роз'яснення щодо причин незастосування першого методу визначення митної вартості, повідомлено про рівень цін на подібні та ідентичні товари, запропоновано здійснити коригування митної вартості оцінюваного товару за другим методом визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо ідентичних товарів) відповідно до ст.59 МК України на підставі рівня митної вартості ідентичного товару - вугілля кам'яне марки «Г» на однакових умовах поставки із розрахунку 105 доларів США за тону (а.с.86-87).

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що Луганська митниця при прийнятті оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів, при складанні та видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а, відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про повернення ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 205880,05 грн., суд встановлено, що ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» у серпні-вересні 2013 року подано до митного оформлення митну декларацію № 702020001/2013/000172 від 14.10.2013, у якій визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2260771,42 грн. та митну декларацію № 702020001/2013/000174 від 15.10.2013, у якій визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, - 1612104,25 грн.

На виконання вимог рішень про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000657/2 від 14.10.2013 та № 702020001/2013/000767/2 від 15.10.2013 ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці подано митні декларації № 702020001/2013/010272 від 14.10.2013, № 702020001/2013/010334 від 15.10.2013, за якими різниця між сумою ПДВ, визначеною декларантом та митним органом, складає 205880,05 грн.

Оскільки судом встановлено правомірність та обґрунтованість рішень про коригування митної вартості товарів № 702020001/2013/000657/2 від 14.10.2013 та № 702020001/2013/000767/2 від 15.10.2013, відповідно, відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» ПДВ за митними деклараціями № 702020001/2013/010272 від 14.10.2013, № 702020001/2013/010334 від 15.10.2013, оскільки вимога про повернення надмірно сплаченого ПДВ за цими деклараціями є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови у митному оформленні товарів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування рішень про визнання митної вартості товарів, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації та повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 205880,05 грн. відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 30 червня 2014 року.

Суддя Т.В. Смішлива