Постанова № 39511553, 18.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року Справа № 813/2611/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представника відповідача Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Юнітек» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000052210 від 09.01.2014р., № 0000042210 від 20.01.2014р., № 0000072210 від 21.01.2014р.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Юнітек» (надалі - ТзОВ «Юнітек», позивач) звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Жовківському районі, відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000052210 від 09.01.2014р., № 0000042210 від 20.01.2014р., № 0000072210 від 21.01.2014р., які винесені на підставі акту перевірки ДПІ у Жовківському районі № 165/22-10/22356163 від 11.10.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що податковий орган при проведенні перевірки не врахував наявних у позивача первинних документів. Так, відповідачем збільшено позивачу грошове зобов'язання по податку на прибуток за результатами господарських відносин з нерезидентом без врахування положень ст.8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положень Податкового кодексу України та документів що підтверджують сплату податків контрагентом позивача в Республіці Польща.

При збільшенні грошового зобов'язання по податку на додану вартість відповідачем не враховано право позивача на відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого до бюджету на підставі митних декларацій № 10031 від 20.12.2010р. в сумі 19067 грн. та № 10156 від 30.12.2010р. на суму 100826 грн. Уточнюючі розрахунки до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року та первинні документи, якими підтверджувались цифрові показники таких були предметом перевірки та не враховані відповідачем. Крім цього, податковим повідомленням-рішенням № 0000042210 від 20.01.2014р. відповідачем повторно збільшено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 444 грн., оскільки вказана сума вже була включена до складу зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000052210 від 09.01.2014р.

З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив задовольнити такий.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові пояснення, суть яких зводиться до того, що позивач при визначенні суми податку з доходу нерезидента (податку з фрахту), не подав звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, не визначив та не сплатив до бюджету такого податку в порядку та розмірах, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України. Крім цього, позивачем самостійно не нараховано та не сплачено до бюджету суми податку на додану вартість за результатами проведеного списання бракованих товарно-матеріальних цінностей, сума податку на додану вартість за придбання яких попередньо була відображена у складі податкового кредиту.

З цих підстав представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ "Юнітек" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року контролюючим органом складено акт від 11.10.2013 року за №165/22-10/22356163 та прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013 року за №0001712210 та № 0001722210, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 10260789 грн. 30 коп. та з податку на додану вартість в сумі 29415 грн. 50 коп.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управлінням Міндоходів у Львівській області від 09.01.2014р. за №181/10/10-8005/18 згадані податкові повідомлення-рішення були скасовані, зокрема

- податкове повідомлення-рішення № 0001722210 від 01.11.2013р., в частині застосованої штрафної санкції по податку на додану вартість в сумі 277,75 грн., в іншій частині рішення залишено без змін;

- податкове повідомлення-рішення № 0001712210 від 01.11.2013р., в частині 3530445 грн. 39 коп. - основного платежу та 883121 грн. 35 коп. застосованої штрафної (фінансової) санкції. В іншій частині рішення залишено без змін.

та збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 444 грн., а також збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем на 1399,04 грн. та за штрафними санкціями згідно з п.127,1 ст.127 Податкового кодексу України в сумі 184,72 грн. та штрафними санкціями відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України в сумі 340 грн. за неподання розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидентів за 3,4 квартали 2011 року.

На підставі вказаного рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області відповідачу надіслано, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0000052210 від 09.01.2014р., № 0000042210 від 20.01.2014р., № 0000072210 від 21.01.2014р.

Ці податкові повідомлення-рішення оскаржуються платником податків.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000072210 від 21.01.2014р.

Судом встановлено, що ТзОВ «Юнітек» здійснював імпорт послуг (надання послуг нерезидента по перевезенню товарів в міжнародному сполученні) з нерезидентом: ОСОБА_3, який здійснює господарську діяльність під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», Польща.

Відповідно до контракту від 01.09.2010р. плата за перевезення товару здійснюється на підставі рахунків-фактури та у валюті Євро. За надані нерезидентом послуги ТзОВ «Юнітек» проведено виплату доходів нерезиденту з джерелом походження з України у вигляді фрахту, що сплачується за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом протягом періоду, що перевірявся на загальну суму 2185,00 Євро, що становить 23317,09 грн. по курсу НБУ на день здійснення виплат. Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується висновками акту перевірки.

Відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв у 2010 році, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Пунктом 13.5 ст. 13 вказаного Закону передбачено, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, при цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту.

З 01.01.2011р. порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентом врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Згідно з п.160.5 ст.5 Податкового кодексу України сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. Особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, є він платником цього податку чи ні, а також є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Відповідно до положень Конвенції між Урядом України та Урядом республіка Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка була підписана Україною 12.01.1993р. та набрала чинності для України з 11.03.1994р., податок на прибуток підприємств включений в перелік податків на які поширюється ця Конвенція.

Згідно з п.1 ст.8 Конвенції прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.

Судом встановлено, що вказаним вище іноземним контрагентом позивача доходи отримувались саме за надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, відтак оподаткування таких доходів повинно було відбуватись з урахуванням положень вказаної Конвенції.

Позивачем долучено до матеріалів справи Довідку про податкову резиденцію (а.с.109-110), відповідно до якої ОСОБА_3 з 17.05.1994р. є резидентом Польщі та несе повну податкову відповідальність за сукупний дохід в рамках Договору між Республікою Польща та Україною про уникнення подвійного оподаткування.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що висновки податкового органу щодо заниження суми податку з доходу нерезидента за вказаними господарським операціями не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються доводами позивача, а тому спірне податкове повідомлення-рішення № 0000072210 від 21.01.2014р. в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з цим, актом перевірки встановлено порушення вимог п.1.3 Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.19998р. № 28, відповідно до якого особи, що виплачують доходи, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів за попередній квартал за формою згідно з додатком. Звіти подаються окремо про кожного нерезидента, якому було виплачено дохід.

Позивачем не представлено доказів подання таких звітів, відтак відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції в сумі 340 грн. відповідно до п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України. Тому, в цій частині податкове повідомлення-рішення № 0000072210 від 21.01.2014р. не підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000052210 від 09.01.2014р.

Судом встановлено, що ТзОВ «Юнітек» у січні та квітні 2011 року подано до податкового органу уточнюючі розрахунки (№ 9000130341 від 28.01.2011р. та № 9001056238 від 12.04.2011р.) податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2010 року шляхом уточнення різниці та від'ємного значення звітного податкового періоду, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму двох, не включених раніше, сум сплаченого податку на додану вартість згідно з митними деклараціями (№ 10031 від 20.12.2010р. та № 10156 від 30.12.2010р.) в сумі 19067 грн. та 100826 грн. відповідно.

Зазначені митні декларації долучено позивачем до матеріалів справи та були предметом перевірки.

Відповідачем заперечується право позивача на відображення суми податку на додану вартість за вказаними митними деклараціями у складі податкового кредиту. Судом враховано, що відповідачем не наведено обґрунтувань таких заперечень в акті перевірки. З пояснень представників відповідача, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що однією з підстав для збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в податковому повідомленні-рішенні № 0000052210 від 09.01.2014р. було неправомірне збільшення позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року, згідно з митною декларацією № 10031 від 20.12.2010р. на суму ПДВ 19067 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон), який діяв станом на грудень 2010 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є операції з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства (п.4.3 Закону).

Згідно з п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

За положеннями п.7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті, тобто дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище положень Закону України «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку, що позивач мав право на відображення у складі податкового кредиту за грудень 2010 року сум податку на додану вартість, сплаченого при ввезенні у цей період на митну територію України товарно-матеріальних цінностей згідно з належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями. Тому, суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності збільшення грошового зобов'язання у спірному податковому повідомленні-рішенні на суму 19067 грн. та надає перевагу поясненням позивача з цього приводу.

Крім цього, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Так позивачем не було самостійно проведено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами списання товарно-матеріальних цінностей, сума податку на додану вартість за придбання яких раніше була відображена ним у складі податкового кредиту, на загальну суму 9089,52 грн.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 189.1 ст. 189 кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За положеннями п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Таким чином, при списанні товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих), які вже не можуть бути використані в межах його господарської діяльності, платник податків повинен був у податковому періоді, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою та відобразити таку операцію у податковій звітності.

На вимогу суду відповідачем представлено розрахунок донарахованих сум та фінансових санкцій (а.с. 221) згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000052210 від 09.01.2014р. Вказаний розрахунок не дає можливості суду встановити суму донарахованого грошового зобов'язання відповідно до виявлених перевіркою порушень податкового законодавства, оскільки містить розбіжності в сумах основного платежу та не дає можливості встановити правильність визначення розміру штрафної санкції, а також розмежувати порушення чи період за які така санкція застосована. Представники відповідача в судовому засіданні також не змогли надати пояснень з цього приводу.

Відповідачем не надано також обґрунтувань, з посиланням на висновки акту перевірки, щодо підстав збільшення грошового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість в сумі 444 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000042210 від 20.01.2014р.

Як наслідок контролюючим органом не доведено правомірності збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями № 0000052210 від 09.01.2014р. та № 0000042210 від 20.01.2014р., оскільки правомірність нарахування такого не знайшла свого підтвердження матеріалами справи.

За положеннями ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052210 від 09.01.2014р. в частині чи в цілому, судом враховано таке.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій у якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Оскільки, в даному випадку, не можна виокремити, ідентифікувати, визначену податковим повідомленням-рішенням № 0000052210 від 09.01.2014р. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій (штрафів), яка визначена контролюючим органом правомірно, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню вцілому.

Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2014р. по справі № К/800/23953/13.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000052210 від 09.01.2014р., № 0000042210 від 20.01.2014р. та № 0000072210 від 21.01.2014р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1583,76 грн., в тому числі 1399,04 грн. основного платежу та 184,75 грн. штрафних санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітек» судовий збір в сумі 182 (сто сімдесят дві) гривні 76 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.