Постанова № 39511543, 11.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року 810/2845/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова

до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут Нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі філії «УкрНДІ природних газів»

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з позовом до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут Нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі філії «УкрНДІ природних газів» про стягнення заборгованості у сумі 6585,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату наукових пенсій.

Посилаючись на приписи статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», позивач стверджує, що відповідач має перед Пенсійним фондом України заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної та виплаченої (науково-педагогічним) працівникам, які працювали у відповідача, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.06.2014.

У судове засідання 03.06.2014 уповноважені представники сторін не з'явились.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 28.05.2014 про розгляд справи без участі представника Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.

Від відповідача до суду надійшло клопотання від 28.05.2014, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників підприємства в порядку письмового провадження.

Крім того, від відповідача до суду надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач заперечує проти позову в частині стягнення коштів у сумі 40,64 грн., оскільки на думку відповідача, позивач у розрахунку суми позову нарахував різницю між сумами пенсій у розмірі 100 %, що суперечить статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

З метою надіслання письмових заперечень на адміністративний позову позивачу, суд керуючись частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголосив перерву у судовому засідання до 11.06.2014.

У судове засідання 11.06.2014 уповноважені представник сторін не з'явились.

Сторони повідомлені судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявних в матеріалах справи телефонограм від 04.06.2014.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи зазначеної правової норми, суд здійснює розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Дочірнє підприємство «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 32710871, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8) є юридичною особою, у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є страхувальником, який перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області.

Судом встановлено, що відповідач має у своєму складі філію «Український науково-дослідний інститут природних газів», яка розташована у місті Харкові і зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі міста Харкова за реєстраційним номером № 14246.

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі міста Харкова, на підставі розрахунків про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за квітень 2014 у сумі 6585,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково визнано позовні вимоги у розмірі 6544,84 грн.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково.

Судом встановлено, що часткове визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи або інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами спору щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 7051, 09 гривень.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як вже зазначалось судом вище, відповідачем частково визнано позовні вимоги і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40,64 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Прикінцевих Положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV), у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Так, приписами статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» передбачено, що для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50% у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Судом встановлено, що розмір витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, розраховано позивачем з порушенням вимог статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» за рахунок державних підприємств фінансується 50% різниці між сумами пенсії, призначеної за цим Законом та обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Позивач в розрахунку суми позову нарахував різницю між сумами пенсій в розмірі 100 відсотків. Зокрема, нараховано у розрахунках:

- за квітень 2014:

ОСОБА_1 (Комінтенрнівський район) - 81,29 грн. , замість 40,65 грн., що більше на 40,64 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає 6544,84 грн. - (6585,48 грн. - 40,64 грн.) = 6544,84 грн.

Судом встановлено, що вказане завищення відбулось оскільки позивач в порушення статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» нараховував різницю між сумами окремих пенсій в розмірі 100%, замість встановлених 50%. Отже, адміністративний позов у частині стягнення заборгованості з відшкодування різниці між сумою призначених та виплачених пенсій у розмірі 40,64 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час судового розгляду справи позивачем не доведено належними та достатніми доказами розміру та складу фактичних витрат органу Пенсійного фонду на виплату наукових пенсій та правомірності їх нарахування у розмірі 40,64 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, та правомірності їх формування замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими в частині, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут Нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в особі філії «УкрНДІ природних газів» на користь Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова заборгованість у сумі 6544 (шість тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 84 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.