Ухвала суду № 39510380, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 рокусправа № 804/15027/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства «ФЕРРОВТОР»

до Криворізької південної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ПП «ФЕРРОВТОР» у листопаді 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001052202, винесене Криворізькою південною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 24 жовтня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Криворізькою південною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 02.07.2013 по 04.07.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ФЕРРОВТОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ООО «РусЭнергоМаш» (Росія) та з ATLANTIK UNIVERS LTD (Великобританія) за період квітень-червень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 791/223/23649387 від 04.07.2013.

На підставі висновків перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001032220 від 23.07.2013, яким ПП «ФЕРРОВТОР» збільшено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 76980,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19245,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного рішення, з метою прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги Криворізькою південною ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову перевірку ПП «ФЕРРОВТОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ООО «РусЭнергоМаш» (Росія) та з ATLANTIK UNIVERS LTD (Великобританія) за період квітень-червень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 201/228 від 26.09.2013.

Перевіркою встановлено завищення ПП «ФЕРРОВТОР» податкового кредиту у квітні-червні 2012 року на суму 56901,60 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «НБС Технологія», ПП «Фавор», ПП «Зодчі».

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 3039/10/04-36-10-04-09 від 07.10.2013 податкове повідомлення-рішення № 0001032220 від 23.07.2013 було відкликане та винесене нове за № 0001052202 від 24.10.2013, яким ПП «ФЕРРОВТОР» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 56901,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 14225,40 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПП «ФЕРРОВТОР» з ТОВ «НБС Технологія», ПП «Фавор», ПП «Зодчі», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість у розмірі 56901,60 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ПП «ФЕРРОВТОР» з ТОВ «НБС Технологія» було укладено договір купівлі-продажу обладнання № 14/10 від 01.12.2010. При цьому на підставі умов договору № 07/12 від 12.04.2012 придбані запасні частини до гірничошахтного обладнання у квітні 2012 року було відвантажено ООО «РусЭнергоМаш» (Росія).

Перевезення вантажу здійснювалося ФОП Кобець на підставі договору № 20/04/12 від 20.04.2012, що підтверджується актом виконаних робіт.

Також судом встановлено, що між ПП «ФЕРРОВТОР» та ПП «Фавор» було укладено договір купівлі-продажу № 34/12 від 23.01.2012. Придбані за вказаним договором запасні частини до гірничошахтного обладнання у травні 2012 року були експортовані на адресу ATLANTIK UNIVERS LTD (Великобританія) згідно з умовами договору № 03/12 від 12.03.2012. Перевезення товару здійснювалося залізничним транспортом.

У червні 2012 року ПП «ФЕРРОВТОР» згідно з умовами контракту № 10/12 від 30.05.2012 експортувало ООО «РусЭнергоМаш» (Росія) запасні частини до гірничошахтного обладнання, придбані за договором купівлі-продажу № 09/12 від 29.05.2012 у ПП «Зодчі». Транспортування товару від ПП «Зодчі» на підприємство здійснювалося ФОП ОСОБА_1 на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2012, що підтверджується актом приймання-здачі виконаних робіт та товарно-транспортною накладною, які містяться в матеріалах справи. Експорт здійснювався ТОВ «Азовтрансавто», що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною та актом виконаних робіт, які також містяться в матеріалах справи.

На виконання вищевказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі товару по кількості та якості, акти надання послуг, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання ТМЦ, ВМД, ТТН, інвойси, рахунки, а також проведено оплату товару, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПП «ФЕРРОВТОР» господарських операцій з ТОВ «НБС Технологія», ПП «Фавор», ПП «Зодчі», ООО «РусЭнергоМаш», ATLANTIK UNIVERS LTD (Великобританія), підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Доводи апелянта щодо безтоварності господарських операцій позивача, оскільки в ході перевірки ПП «ФЕРРОВТОР» не було надано документів, які б підтверджували транспортування продукції від ТОВ «НБС Технологія», ПП «Фавор», ПП «Зодчі», а також документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам (сертифікати якості) та акти приймання товару по кількості та якості, посвідчення на право приймання продукції, спростовуються матеріалами справи.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару.

Окрім того суд апеляційної інстанції зазначає, що сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Щодо посилання апелянта на відсутність у позивача актів приймання продукції по кількості та якості суд зазначає, що відповідно до положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 вказані акти складаються лише у разі відсутності супровідних документів на поставлену продукцію, при цьому необхідність їх складання визначається самим суб'єктом господарювання в межах своєї діяльності.

Доводи апелянта щодо недоцільності та неприбутковості господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ «НБС Технологія», ПП «Фавор», ПП «Зодчі», ООО «РусЭнергоМаш» (Росія), ATLANTIK UNIVERS LTD (Великобританія), суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними, оскільки відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання наділений повноваженнями щодо самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької південної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року в адміністративній справі № 804/15027/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 24 червня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.О. Круговий