Ухвала суду № 39510130, 05.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2014 рокусправа № 804/13258/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Технологічні системи і машини» у жовтні 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000782230, винесене Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 22 травня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Верхньодніпровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 03.04.2013 по 04.04.2013 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Технологічні системи і машини» по взаємовідносинам з ТОВ НУФ «Дітекон» за травень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 273/222-3243349 від 04 квітня 2013 року.

На підставі висновків акту відповідачем 22 травня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000782230, яким ТОВ «Технологічні системи і машини» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 8333,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4166,67 грн.; № 0000772230, яким ТОВ «Технологічні системи і машини» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 19250,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4812,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних рішень, Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000772230 від 22.05.2013 та залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000782230 від 22.05.2013.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Технологічні системи і машини» з ТОВ НУФ «Дітекон» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість у сумі 8333,33 грн.

В основу таких висновків ліг Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НУФ «Дітекон» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин за період січень-травень 2012 року» № 1140/224/13464770 від 15.10.2012.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Технологічні системи і машини» (покупець) з ТОВ НУФ «Дітекон» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 12-12/Д від 30.04.2012, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти товар, визначений у Специфікації № 1 до договору, а саме прес-форми.

На виконання вказаного договору були виписані податкова та видаткова накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Рух товару за вказаною господарською операцією підтверджується товарно-транспортною накладною та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які містяться в матеріалах справи.

Поставлений за договором купівлі-продажу № 12-12/Д від 30.04.2012 товар був оприбуткований ТОВ «Технологічні системи і машини» на складі та в подальшому використовувався у власній господарській діяльності підприємства, що підтверджується інвентарними картками обліку основних засобів №№ 82, 83, 84, накладною на внутрішнє переміщення на складі № ПМ-0000024 від 27.07.2012, які також містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник апелянта зазначив, що податкова накладна, виписана на виконання умов договору купівлі-продажу № 12-12/Д від 30.04.2012, не містить прізвище та посаду особи, що склала податкову накладну, що є порушенням вимог податкового законодавства та свідчить про безтоварність господарської операції, здійсненої позивачем з ТОВ НУФ «Дітекон».

Проте суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані доводи апелянта, адже ані під час перевірки, ані під час розгляду адміністративної справи в суді першої інстанції, ані при поданні апеляційної скарги податковий орган не посилався на вказану обставину як на підставу для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Також суд зазначає, що вищезазначений договір не був визнаний недійсним в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Технологічні системи і машини» господарських операцій з ТОВ НУФ «Дітекон» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання апелянта на Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НУФ «Дітекон» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин за період січень-травень 2012 року» № 1140/224/13464770 від 15.10.2012 колегія суддів зазначає, що зі змісту даного Акту вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ НУФ «Дітекон», під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даного платника податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року в адміністративній справі № 804/13258/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 10 червня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова