Рішення № 39509823, 26.06.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2014 р.Справа № 921/502/14-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Суслові П.В.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", м.Київ

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Медобори", с.Зелене Гусятинського району Тернопільської області

про стягнення 70239, 99 грн.

за участю представників:

позивача: Бонтлаб В.В., уповноважений, довіреність №б/н від 12.03.2014р.;

відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу здійснювалася технічними засобами за допомогою програмно - апаратного комплексу "Діловодство суду" на диск CD-R серійний номер 119 172 MA 26114.

Відповідно до ухвали господарського суду від 23.03.2014р. представник позивача, за його клопотанням, в порядку ст.741 ГПК України, брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду міста Києва. Фіксування відеоконференції здійснювалося на диск DVD-R, серійний номер MWD653QC23110019.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", м.Київ, звернувся 16.05.2014р. (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Медобори", с.Зелене Гусятинського району Тернопільської області, про стягнення 70 239, 99 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ЗР-15/12 (з урахуванням укладених додатків до нього).

Позов обґрунтовується копією договору поставки №ЗР-15/12 від 07.05.2012р.; копіями додатків до договору №1 від 16.05.2012р., №2 від 17.05.2012р., №3 від 11.06.2012р., №4 від 27.06.2012р., №5 від 10.07.2012р., №6 від 20.08.2012р., №7 від 20.08.2012р., №8 від 20.08.2012р., №9 від 03.10.2012р., №10 від 12.10.2012р., №11 від 17.10.2012р., №12 від 13.11.2012р.; копіями видаткових накладних №701 від 16.05.2012р., №718 від 17.05.2012р., №1036 від 11.06.2012р., №1211 від 27.06.2012р., №1278 від 10.07.2012р., №1661 від 20.08.2012р., №1677 від 21.08.2012р., №2054 від 18.09.2012р., №2277 від 03.10.2012р., №2423 від 17.10.2012р., №2391 від 29.10.2012р., №2525 від 13.11.2012р., №2561 від 25.12.2012р.; розрахунком суми позову; виписками по банківському рахунку позивача; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.06.2014р. Судове засідання в порядку ст. 77 ГПК України, за клопотанням відповідача, відкладалося на 26.06.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та повідомив суду, що станом на дату розгляду справи розмір заборгованості не змінився і просить суд задовольнити позовні вимоги в заявленому розмірі. На вимогу суду, позивачем додатково долучено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення сторін в реєстр станом на день подання позову до господарського суду та надано для огляду в судовому засіданні оригінали договору №ЗР-15/12 від 07.05.2012р., додатків до договору і видаткових накладних.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (знаходяться в матеріалах справи).

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №254087 від 25.04.2014р., та у позовній заяві, тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, справа розглядається за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, господарський суд встановив наступне.

07.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", як Постачальником та Приватним агропромисловим підприємством "Медобори", як Покупцем укладено договір поставки №ЗР-15/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в терміни, визначені сторонами у Додатках до Договору, передати у власність Покупця продукцію виробничо - технічного призначення (далі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість в розмірі та строки, передбачені сторонами у відповідних Додатках до Договору (п.п.1.1, 4.1 Договору).

Водночас, відповідно до п.3.5 Договору Покупець зобов'язався вартість Товару, який йому переданий згідно накладних без укладення інших письмових угод - додатків, оплачувати не пізніше 10 днів з моменту отримання Товару.

Товар поставляється на умовах, узгоджених сторонами у Додатках до Договору, та вважається переданим по кількості Постачальником і прийнятим Покупцем, відповідно до підписаної сторонами накладної, згідно Правил Інкотермс 2000СІР (п.п.6.1, 6.3 Договору, п.5 Додатків №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 до Договору).

Відповідно до п.п.2.1-2.4 сторони узгодили, що ціна, якість та асортимент Товару визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками - фактурами, які є невід'ємною частиною Договору та за сукупністю яких визначається загальна сума Договору. Ціна та вартість Товару вказується у національній валюті із визначенням еквіваленту у доларах США та визначається в залежності від виду Товару, який передається.

Розділом 3 Договору сторони узгодили порядок визначення вартості Товару та умови оплати отриманого Товару. Зокрема, відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3 порядок розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до Договору і сторони домовились застосовувати при проведенні розрахунків курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання Договору, коли ж курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) буде вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладеня Додатку, то сторони для визначення належної до оплати суми, домовились використовувати наступну формулу: С=А1/А2*В, де С - сума належна до оплати, В - ціна Товару на момент підписання Додатку, А1 - курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день перерахування коштів, А2 - курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день підписання відповідного Додатку до Договору.

16.05.2012р., 17.05.2012р., 11.06.2012р., 27.06.2012р., 10.07.2012р., 20.08.2012р. 03.10.2012р., 12.10.2012р., 17.10.2012р. та 13.11.2012р. сторонами укладено Додатки №№1-12 до Договору, згідно яких погоджено асортимент Товару, який поставляється Покупцю, його ціну, а також строки і порядок оплати.

Як свідчать матеріали справи, і це встановлено судом, відповідно до Додатків №1-11 за товар, отриманий відповідачем згідно видаткових накладних №701 від 16.05.2012р., №718 від 17.05.2012р., №1036 від 11.06.2012р., №1211 від 27.06.2012р., №1278 від 10.07.2012р., №1161 від 20.08.2012р., №1677 від 21.08.2012р., №2054 від 18.09.2012р., №2277 від 03.10.2012р., №2423 від 17.10.2012р. та №2391 від 29.10.2012р., на загальну суму 1024234,58грн. кінцевий строк оплати настав 15.11.2012р.

Згідно укладеного Додатку №12 та поставленого по накладній №2525 від 13.11.2012р. Товару на суму 5338,00грн. строк оплати настав 15.12.2012р.

За поставлений відповідачу Товар на підставі накладної №2561 від 25.12.2012р. на суму 31465,00грн. та без укладення додатку щодо терміну оплати, то слід виходити із положень п.3.5 договору поставки, а саме: не пізніше 10 днів з моменту отримання товару - кінцевим строком оплати є 04.01.2013р.

Однак, відповідачем товар оплачено з порушенням строків, визначених договором №ЗР-15/12 (з урахуванням додатків №1-12), що вбачається з виписок по банківському рахунку позивача, відкритому у АТ "УкрСиббанк".

Виходячи із обставин неналежного виконання відповідачем як покупцем договірних зобов'язань по договору поставки від 07.05.2012р. позивачем нараховано 36% річних, пені та інфляційних втрат, що становить суму позовних вимог, котрі останній просить стягнути в примусовому порядку згідно наданого розрахунку цих вимог та з посиланням на ст.ст.610, 625 ЦК України, ст.ст.231, 232 ГК України та умови договору.

Оцінивши подані докази в сукупності за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, , господарський суд дійшов висновку про підставність заявленого позову. При цьому, суд враховує таке.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір 07 травня 2012 року за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється положеннями ст. 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовий аналіз статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно строків погашення заборгованості з оплати вартості отриманого ним Товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду в межах дії договору поставки за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання хоча й виконано в добровільному порядку, однак з порушенням встановлених строків.

Так, відповідно до п. 11.2 договору поставки, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повних розрахунків.

Останній платіж відповідачем здійснено 15.03.2013 року в сумі 6237,58 грн., відтак, позивачем нараховано до стягнення санкції за період з 17.11.2012 року по 14.03.2013 року, а саме 36% річних, що становить 47 803, 23 грн.

Оцінюючи правомірність заявлених вимог, суд враховує, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору поставки, є грошовим зобов'язанням, відтак, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.7 Договору сторони встановили, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань з оплати отриманого Товару Покупець сплачує на користь Постачальника 36% річних.

Оцінивши подані позивачем розрахунок тридцяти шести відсотків річних в розмірі 47803,23 грн., здійснений з урахуванням часткової оплати за період з дати виникнення прострочки по кожній накладній окремо по 14.03.2014р. та розрахунок 2545,11 грн. інфляційних нарахувань за період з дати виникнення боргу по кожній накладній по лютий 2013р. включно, суд, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок, вважає дані вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, відтак, задовольняються в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено сторонами у п. 7.1.1 Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Враховуючи, що зобов'язання фактично виконане 15 березня 2013 року, суд, з урахуванням умов договору, викладених у п. 7.8., констатує, що строк позовної давності на звернення до суду про стягнення штрафних санкцій не сплив.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий розрахунок пені, з урахуванням порушення відповідачем строку оплати отриманого Товару, здійснений по 14.03.2013р., в межах шестимісячного строку по кожному простроченому грошовому зобов'язанні окремо, що становить 19891,65грн., суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки, вважає дані вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення.

Слід зазначити, що аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена. Адже, застосовуючи положення частини 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов'язань законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України), індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Така ж правова позиція викладена у п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постановах Верховного суду України від 12 вересня 2011 року у справі № 6/433-42/183, від 06.06.2012 року у справі № 6-49 цс 12.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення шляхом примусового стягнення з відповідача 2545,11грн. інфляційних нарахувань, 47803,23грн. 36% річних та 19891,65грн. пені.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 26.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525-526, 524, 533-535, 530, 549, 598, 599, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Медобори", с.Зелене Гусятинського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30742864, - 2545(дві тисячі п'ятсот сорок п'ять)грн.11коп. інфляційних нарахувань, 47803(сорок сім тисяч вісімсот три)грн. 23коп. 36% річних, 19891(дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 65коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн. 00коп. в повернення сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Агро", м.Миколаїв, вул. Велика Морська, 143, ідентифікаційний код 35472893.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено "27" червня 2014 року.

Суддя Н.О. Андрусик