Постанова № 39509674, 12.06.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( в порядку письмового провадження)

12 червня 2014 року Справа № П/811/1477/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мирошниченка В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства «МКПП Горгачі» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "МКПП Горгачі" (надалі - ПП "МКПП Горгачі", позивач) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Кіровоградська ОДПІ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000582202 від 11.04.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 867212 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2014 р. № 0000592202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 823851 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення, винесені Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки № 47/11-23-22-02/35189849 від 04.03.2014 р. « Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «МКПП Горгачі» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Скутельник А.О.» за період з 1.01.2013р. по 13.12.2013р.» є необґрунтованими, винесені з порушенням норм чинного законодавства. Висновки перевірки базуються на підставі акту Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 6.12.2013 р. В розд. 3 акту перевірки від 4.03.2014 р. зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ФГ «Скутельник А.О.» та його посадові особи не знаходяться за податковою адресою в с.Серебрія Могилів-Подільського району. Це свідчить про те, що перевірка проводилась без використання первинних та бухгалтерських документів ФГ «Скутельник А.О.», які в свою чергу в повному обсязі надавались відповідачу під час перевірки. Не дивлячись на це, відповідачем зроблено безпідставний висновок про порушення ПП «МКПП Горгачі» п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України.

В акті перевірки від 4.3.2014 р. №47/11-23-22-02/35189849 відповідач суперечить сам собі: з одного боку зазначає про надання в ході перевірки належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів, а з іншого боку зазначає про не підтвердження податкового кредиту з ПДВ та витрат. Висновки акту перевірки від 4.03.2014 р. про заниження податку на додану вартість на загальну суму 578141 грн. та про заниження податку на прибуток на суму 549234 грн. є такими, що порушують вимоги ст. 20 ПК України, адже податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними або нікчемними.

Згідно договору поставки сої між позивачем та ФГ «Скутельник А.О.» №166 від 1.08.2013 р. у кількості 630,7 т на загальну суму 2890706,2 в повному обсязі використана для виготовлення та реалізації ПП «МКПП Горбачі» макухи соєвої та олії соєвої нерафінірованої. Вказаний факт був перевірений відповідачем в ході проведення перевірки та з даного факту порушення не встановлені, про що свідчать дані акту перевірки від 4.03.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Надав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що підставою для проведення перевірки була постанова слідчого СВ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів м.Києва. Зустрічну перевірку неможливо було провести, оскільки ФГ «Скутельник А.О.» та його посадові особи не знаходяться за податковою адресою с.Серебрія Могилів-Подільського району. Виходячи з отриманих відповідей у ФГ «Скутельник А.О.» фактично відсутні ділянки сільськогосподарського призначення необхідні для вирощування сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації господарство орендує 7500 га (ріллі). Воно не могло виконувати та здійснювати фінансово-господарську діяльність. Також відсутня матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, передача товарів від продавця до покупця не здійснювалась ( т.1 а.с.86-87).

12.06.2014 р. у судовому засіданні представником позивача подано клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, яка письмово погоджена представником відповідача (т.2, а.с.85).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 12.06.2014 р. та занесеної до журналу судового засідання (т.2,а.с.94), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «МКПП Горгачі» зареєстроване як юридична особа 08.10.2007 р., є платником податку на додану вартість, займається господарською діяльністю, зокрема виробництвом готових кормів для тварин, що утримуються на фермах ( а.с.43-63, 64-65).

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ на підставі направлення № 262 від 19.02.2014 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "МКПП Горгачі" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФГ «Скутельник А.О.» за період з 1.01.2013 р. по 13.12.2013р., за результатами якої складено акт № 47/11-23-22-02/35189849 від 04.03.2014 р. ( а.с. 19-38).

Згідно висновків зазначеного акту встановлено наступні порушення позивачем:

- п. 198.3 ст.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в частині взаємовідносин з ФГ «Скутельник А.О.» на загальну суму 578141 грн., у т.ч. за серпень 2013 р. на суму 481185 грн., за вересень 2013 р. на суму 96956 грн.;

- п.138.2,п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139 .1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в частині взаємовідносин з ФГ «Скутельник А.О.» за 2013 р. на загальну суму 549234 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки Кіровоградською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000582202 від 11.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 867212 грн. (т.1 а.с.12);

- №0000592202 від 11.04.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 823851 грн.(т.1 а.с.14).

Як вбачається з акту перевірки акт № 47/11-23-22-02/35189849 від 04.03.2014 р. наведені у ньому висновки відповідача ґрунтуються на тому, що первинні документи директором ФГ «Скутельник А.О.» ОСОБА_2 з контрагентами не складались і не підписувались. Відповідно підприємства та їх службові особи які формували собі податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ФГ «Скутельник А.О.» ОСОБА_2 не знайомі. Відповідно службові особи ПП «МКПП Горгачі» в порушення вимог чинного законодавства умисно та безпідставно внесли до декларації з ПДВ та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту дані щодо взаємовідносин з ФГ «Скутельник А.О.» в результаті чого завищили ПДВ на загальну суму ПДВ 1367448 грн. (т.1 а.с.23). Згідно ІАІС ДПС системи «Податковий облік» ФГ «Скутельник А.О.» у періоді з 31.10.2013 р. по 18.11.2013 р. мав стан « 9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Станом на 6.12.2013 р. у господарства стан « 0»- платник податків за основним місцем обліку. Зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ФГ «Скутельник А.О.» та його посадові особи не знаходяться за податковою адресою а відтак неможливо отримати документи та провести зустрічну перевірку. (т.1 а.с.24). У ФГ «Скутельник А.О.» відсутні земельні ділянки, господарство орендує земельну ділянку загальною площею 7500 га (ріллі) (т.,1 а.с.25).

На порушення п.44.1,п.44.6 ст.44 ПК України ФГ «Скутельник А.О. не надано документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності та ним безпідставно задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ за період з 1.08.2013 р. по 31.08.2013 р.( т.1, а.с.29).

Таким чином, в основу визнання ОДПІ нереальною господарської операції позивача з ФГ «Скутельник А.О.» покладено акт перевірки ФГ «Скутельник А.О.» (а.с. 45-53).

Стосовно взаємовідносин позивача з ФГ «Скутельник А.О.» судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець) та ФГ «Скутельник А.О.» (постачальник) 01.08.2013р. укладено договір поставки сої №166, відповідно до додатків якого продавець поставляє позивачу сою на суму 3 476 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 579 333,33 грн. ( т.1 а.с.90-92).

На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем, надано копії податкових накладних від 1.08.2013р. №3, від 2.08.2013 р.№4, від 5.08.2013 р. № 5, від 6.08.2013 р. №6, від 7.8.2013 р. №7, від 8.08.2013 р. № 26, від 9.08.2013 р. №27, від 12.08.2013 р. №28, від 13.08.2013 №29, від 14.08.2013 р. №30, від 15.08.2013 р. №31, від 16.08.2013 р. №32, від 19.08.2013 р. № 33, від 20.08.2013 р. №34 на загальну суму 3 468 847,44 грн. (т.1 а.с.93-120).

На зазначену суму ФГ «Скутельник А.О.» видало позивачу видаткові накладні від 1.8.2013 р. по 20.8.2013 р. (т.1 а.с.121-134).

Факт перевезення сої підтверджується товарно-транспортними накладними, виписаними з 1.08.2013 р. по 20.08.2013 р. (перевізники ФОП Осауленко, ФОП Сабутович) (т.1, а.с. 135-153).

Журналом-ордером і відомістю по рахунку 281 «Товари на складі» ПО МКПП «Горгачі» за серпень 2013 р., реєстром приймання сільгосппродукції у ФГ «Скудельник А.О.» підтверджується прийняття та оприбуткування отриманої продукції сої ( т.2,а.с.88-90).

Оплата сої підтверджується платіжним дорученням від 04.10.2013 р. на суму 300000 грн. та квитанціями до прибуткового касового ордеру (т.1, а.с.154-250, т.2 а.с.1-16).

Зазначені витрати по виконанню договору відображені у податкових деклараціях позивача, реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за серпень, вересень 2013 р. (т.2 а.с.17-54).

Реальність здійснення господарської діяльності по переробці сої, наявність технологічного обладнання у ПП «КМПП Горгачі» підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10-необоротні активи ( т.2, а.с.55).

Реалізація продукції після переробки сої підтверджується видатковими накладними на макуху соєву, олію соєву нерафіновану (т.2 а.с.56-78).

Позивачем надано підтвердження, що станом на 27.5.2014 р. ФГ «Скутельник А.О.» зареєстроване в м.Вінниця, керівником є ОСОБА_2 ( т.2, а.с.79). Перед цим ФГ «Скудельник А.О.» було зареєстроване в с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області. (т.1, а.с.72-89). Одним з видів діяльності останнього є вирощування зернових та технічних культур.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено документально реальність здійснення господарських операцій,з ФГ «Скутельник А.О.» щодо поставки сої. суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів валових витрат, а також відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України визначено, що витрати витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

На підставі п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Листом Вищого адміністративного суду № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. передбачено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі п. 201.1, п.201.4, п.20.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у нього на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ, фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Як передбачено п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам зазначеної статті відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а також не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000582202 від 11.04.2014 р. та № 0000592202 від 11.04.2014 р.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення рішення № 0000582202 від 11.04.2014 р. та № 0000592202 від 11.04.2014 р. вважає, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ПП МКПП «Горгачі» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно ч.1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити ПП МКПП «Горгачі» з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства МКПП «Горгачі» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000582202 від 11.04.2014 р., яким приватному підприємству «МКПП Горгачі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 867 212 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000592202 від 11.04.2014 р., яким приватному підприємству «МКПП Горгачі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 823 851 грн.

Присудити приватному підприємству МКПП «Горгачі» (код ЄДРПОУ 35189849) судові витрати з Державного бюджету України в розмірі у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко