Рішення № 39509403, 29.06.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/2486/14-ц

Ім'ям України Провадження № 2/200/1554/14

24 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Голов'яшкіній В.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Пляшешникової І.М., представника відповідача Садошенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, управління державного земельного агентства у м. Дніпропетровську, реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, про визнання права власності, про встановлення факту, що має юридичне значення та про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 у лютому 2014 року звернувся до суду із позовом до відповідачів - виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, управління державного земельного агентства у м. Дніпропетровську, реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, визначивши третьою особою інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, прохаючи суд визнати за ним право власності на самовільно перебудоване домоволодіння та інші господарські споруди будинку АДРЕСА_1; встановити йому факт належності державного акту № 022083 від 25 лютого 1999 року на право власності на землю по АДРЕСА_1; зобов'язати управління держземагенства у м. Дніпропетровську виготовити технічну документацію, присвоїти кадастровий номер та видати витяг із державного земельного кадастру на зазначену земельну ділянку та зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати право власності на землю за зазначеною адресою (а.с. 1-5).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2014 року до участі у справі було залучено як третю особу без права самостійних позовних вимог на стороні відповідача, інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (а.с. 70).

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що житловий будинок АДРЕСА_1, разом із суміжними будівлями та спорудами, належить на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 21 серпня 1987 року, яке зареєстровано у реєстровій книзі за № 482 по реєстру 61. У 1988 - 1991 роках він здійснив самовільні перебудови та збудував будівлі та споруди у зазначеному домоволодінні, право власності на які можна зареєструвати лише у судовому порядку. Під час звернення до суду з позовом виявив, що державний акт на право власності на землю № 022083 від 25 лютого 1999 року, видано йому з помилкою, а саме: його прізвище зазначено як ОСОБА_4, замість вірного ОСОБА_4, у зв'язку з чим прохав встановити факт належності йому правовстановлюючого документу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача - виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, позовні вимоги не визнала та прохала відмовити у їх задоволенні. Надала суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що позивач не надав жодних доказів звернення до відповідних державних органів щодо прийняття об'єкту в експлуатацію, відмови відповідних органів у видачі декларації та реєстрації самочинно побудованого об'єкту нерухомості, а також не надав доказів в підтвердження наявності спору про право та порушення його права у отриманні права власності на самочинно нерухоме майно (а.с. 54-57).

Представник відповідача - управління державного земельного агентства у м. Дніпропетровську, позовні вимоги не визнала та прохала відмовити у їх задоволенні. Надала письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що управління керується такими нормативними актами, якими не передбачено їх повноваження щодо виготовлення технічної документації із землеустрою. Зазначила, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію, забороняється, у зв'язку з чим прохала відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 58-62).

Відповідач - реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, але її представник до суду не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 82).

Третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, але її представник до суду не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 83).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача (реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції), повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Представники позивача та відповідачів не заперечували проти розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи. З цих підстав суд розглянув справу за відсутності цих представників та ухвалив рішення.

Заслухавши пояснення представника учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 21 серпня 1987 року, записаного у реєстрову книгу за № 482 по реєстру № 61, ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 6). Відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок громадянам у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська» № 2475 від 17 грудня 1998 року, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,10207 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 7). Відповідно до запису у технічному паспорті на житловий будинок літ. Б-1 по АДРЕСА_1 від 29 листопада 2013 року, самочинним будівництвом є наступне: санвузол - 1 площею 2,0 кв.м., кухня - 2 площею 8,1 кв.м., житлова кімната літ. 3 площею 10,6 кв.м., житлова кімната літ. 4 площею 12,5 кв.м., тамбур - І площею 1,5 кв.м. (а.с. 8-13). Згідно з висновками, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житлового будинку АДРЕСА_1, виконаного ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут», самочинні побудови знаходяться у задовільному стані, а їх конструкції придатні для подальшої експлуатації, дефектів та ушкоджень, які б заважали конструкції житлового будинку нести навантаження, відсутні (а.с. 34-43). Згідно з даними правовстановлюючого документу - паспорту громадянина України серії НОМЕР_2, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кархуторах Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с. 15). Відповідно до правовстановлюючого документу - пенсійного посвідчення НОМЕР_3, виданого 11 липня 2006 року управлінням Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_4 народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 (зворот а.с. 15). Згідно з правовстановлюючим документом - технічним паспортом на будинок, виданим ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут» 29 листопада 2013 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Відповідно до картки обліку фізичної особи - платника податків, виданої державної податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 17 січня 1998 року, ОСОБА_4 одержав ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 15). Згідно з правовстановлюючим документом - державним актом на право приватної власності на землю серії ДП Д*N022083, виданий 25 лютого 1999 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів, власником земельної ділянки площею 0,1021 га, яка розташована по АДРЕСА_1, є ОСОБА_4 (а.с. 14).

Згідно з вимогами п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та з моменту державної реєстрації . Згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦК України, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Нормою ч. 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що суд, на вимогу власника земельної ділянки, може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Згідно з вимогами ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України, право власності чи користування на земельну ділянку виникає моменту державної реєстрації цього права. Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім?я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім?ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженням цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

З наведених норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, яке видано 21 серпня 1987 року, належить буд. АДРЕСА_1. До зазначеного будинку власником добудовано самочинні будівлі та споруди, які побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цього будівництва, без належного дозволу та без належно затвердженого будівельного проекту, а тому ця споруда є самочинним будівництвом. Враховуючи те, що у встановленому чинним законодавством порядку самочинно збудоване нерухоме майно збудоване ОСОБА_4 на земельній ділянці, яку виділено під індивідуальне житлове будівництво, позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на житловий будинок літ. Б-1 у буд. АДРЕСА_1 підлягають задоволенню саме у частині самовільного будівництва, перелік якого вказано у технічному паспорті, а не на всі будівлі, на які прохає позивач. Також, з метою встановлення належності правовстановлюючого документу - державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Д*N022083, виданого 25 лютого 1999 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів, згідно з яким позивач є власником земельної ділянки площею 0,1021 га, яка розташована по АДРЕСА_1, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині встановлення юридичного факту. Суд приходить до висновку про те, що розбіжності у написанні прізвища заявника, вказаного, як ОСОБА_4 у державному акті на право приватної власності на землю, та як ОСОБА_4 у паспорті громадянина України, який належить позивачеві, картці обліку фізичної особи-платника податків, пенсійного посвідчення, технічного паспорту на домоволодіння, є наслідком довільного перекладу та написання його прізвища, з російської, якою були складені усі документи у часи існування СРСР, на українську мову, так як у іншій частині дані, які характеризують цю особу - число, місяць та рік його народження, є однаковими, як для ОСОБА_4, так і для ОСОБА_4. Ці розбіжності у написання однієї літери у прізвищі, на думку суду, не впливають на встановлення того факту, що державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Д*N022083, виданий 25 лютого 1999 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 022083, в дійсності належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині - зобов?язання управління Держземагентства у м. Дніпропетровську виготовити технічну документацію, присвоїти кадастровий номер та видати витяг із державного земельного кадастру на зазначену земельну ділянку, а також зобов?язати реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати право власності на землю за зазначеною адресою, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із передчасністю звернення із вказаними вимогами до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 331, 369, 372, 376 ЦК України, ст.ст. 116, 125 ЗК України, ст.ст. 3, 5, 10, 15, 60, 75-76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 224, 256, 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) право власності на самочинно збудовані побудови - буд. літ. Б-1 по АДРЕСА_1, який складається з наступних приміщень: санвузол - 1 площею 2,0 кв.м., кухня - 2 площею 8,1 кв.м., житлова кімната літ. 3 площею 10,6 кв.м., житлова кімната літ. 4 площею 12,5 кв.м., тамбур - І площею 1,5 кв.м.

Встановити той факт, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Д*N022083, виданий на ім'я ОСОБА_4, належить ОСОБА_4.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя І.Ю. Литвиненко