Ухвала суду № 39508305, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/800/25293/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В., Бухтіярової І.О., Костенка М.І.,

при секретарі судового засідання Ковтун О.С.,

за участю представників сторін: позивача - не з'явився,

відповідача - Кучеренко О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного підприємства «Ден»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р.

у справі № 826/19275/13-а

за позовом приватного підприємства «Ден»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року приватне підприємство «Ден» (далі - позивач, ПП «Ден») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.08.2013 р. № 236 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ден»; - визнати протиправними дій ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС «Аудит» на підставі акту від 20.08.2013 р. № 115/26-57-22-03-07/31246688 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ДЕН»; - зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС «Аудит» в частині скасування відображення інформації, викладеної в акті від 20.08.2013 р. № 115/26-57-22-03-07/31246688 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ДЕН»; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2013 р. № 0000612203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.08.2013 р. по 14.08.2013 р., згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 29.07.2013 р. № 165, посадовою особою ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Ден» з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати податку на прибутку та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дайнер Консалт», ТОВ «ДІ-Рект Енерджі», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «ТБ «Східна Україна», ТОВ «Естейт-Менеджмент», ТОВ «Компанія Квіт ДАН», ПП «Тіар-1», ПП «Західбудстиль», ПП «Домінанта-Еко», ТОВ «Будколо», ПП «Інтеграл-Т», ПП «Експоруд», ТОВ «Кар-М» за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 20.08.2013 р. № 115/26-57-22-03-07/31246688 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет по взаємовідносинах з ТОВ «Дайнер Консалт», ТОВ «ДІ-Рект Енерджі», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «ТБ «Східна Україна», ТОВ «Естейт-Менеджмент», ТОВ «Компанія Квіт ДАН», ПП «Тіар-1», ПП «Домінанта-Еко» на загальну суму 1 540 285 грн., в тому числі за листопад 2010 року на суму 99 грн., за березень 2011 року на суму 50 грн., за червень 2011 року на суму 52 грн., за серпень 2011 року на суму 152 699 грн., за жовтень 2011 року на суму 53 грн., за листопад 2011 року на суму 62 624 грн., за лютий 2012 року на суму 73 861 грн., за березень 2012 року на суму 285 576 грн., за квітень 2012 року на суму 297 537 грн., за травень 2012 року на суму 137 723 грн., за червень 2012 року на суму 145 862 грн., за липень 2012 року на суму 142 827 грн., за серпень 2012 року на суму 62 500 грн., за вересень 2012 року на суму 178 822 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09.09.2013 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000612203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 409 091,75 грн., з яких 1 606 111 грн. - за основним платежем та 802 980,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки № 934/23-2/14312329 від 07.04.2011 р. підставою для донарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з його контрагентами та нікчемність укладених між ними правочинів.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Дайнер Консалт», ТОВ «ДІ-Рект Енерджі», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «ТБ «Східна Україна», ТОВ «Естейт-Менеджмент», ТОВ «Компанія Квіт ДАН», ПП «Тіар-1», ПП «Домінанта-Еко» є обґрунтованими, оскільки документів наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій недостатньо для прийняття рішення про задоволення позовних вимог, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Крім того, суди дійшли висновку, що дії податкового органу щодо внесення змін до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС «Аудит» на підставі акту від 20.08.2013 р. № 115/26-57-22-03-07/31246688 є законними, та оскільки, наказ на проведення перевірки є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом виконання, його не може бути скасовано після проведення перевірки.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Спірні правовідносини на час їх виникнення регулювалися нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 198, 201 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів зі своїми контрагентами.

Виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Тобто не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають дії по укладенню та виконанню спірних договорів господарській меті товариства.

Для цього судам слід було достеменно з'ясувати характер та зміст операцій у перевіреному періоді, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-то при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо).

Крім того, як слідує із акту перевірки, відповідачем щодо позивача була проведена позапланова невиїзна перевірка на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, виходячи зі змісту підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби за наявності обставин для її проведення, що визначені статтями 77 та 78 цього Кодексу. При чому, підпункт 78.1.1 пункту 78. статті 78 Податкового кодексу України (на який посилався податковий орган при проведенні контрольного заходу) передбачає надсилання податковим органом запиту, за наслідками отримання якого платник податків зобов'язаний надати пояснення та документальне підтвердження дотримання вимог податкового законодавства. В той же час, обсяги надання такої інформації платником податку напряму залежать від змісту запиту, що надсилається податковим органом.

Таким чином, без з'ясування обставин витребування відповідачем у позивача доказів щодо транспортування придбаного товару, безпідставними є висновки про ненадання таких документів на час проведення документальної невиїзної перевірки, а відтак не ґрунтується на нормах чинного законодавства висновок судів попередніх інстанцій про відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування придбаного товару.

Для правильного вирішення даного спору необхідним також є дослідження обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, наявність у всіх учасників правочинів спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Висновки про нереальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірний податковий кредит суди зробили без фактичного дослідження обставин, що стосуються такого питання.

Так, при дослідження характеру спірних господарських операцій суди обмежилися дослідженням їх реальності без ретельного дослідження обставин виконання цих операцій, пославшись лише на інформацію актів перевірок контрагентів позивача.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ПП «Ден» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Ден» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 р. у справі № 826/19275/13-а - скасувати.

Справу № 826/19275/13-а направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.М. Бухтіярова підпис М.І. Костенко