Ухвала суду № 39508239, 12.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Київ К/9991/21577/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а/0270/5498/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новофастівське» доІллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новофастівське» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Новофастівське») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі по тексту - відповідач, Іллінецької МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.04.2011 Іллінецькою МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка дотримання ТОВ «Новофастівське» вимог податкового законодавства з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за жовтень 2010 року відповідно до уточнюючого розрахунку від 21.03.2011 року №9001458028, за результатами якої складено акт №8/23/32581540 від 14.04.2011, яким встановлено порушення пп. пп. 7.2.3, 7.2.1 та 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 №0000022301/0, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 190667,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що при проведенні перевірки податковим органом не враховано певні норми законодавства України, що призвело до помилкового висновку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

В ході проведеної перевірки було виявлено порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», дані порушення на думку відповідача, полягають в тому, що ТОВ «Новофастівське» при формуванні суми податкового кредиту використано рядок 10.1 колонки Б уточнюючого розрахунку від 21.03.2011 №9001458028 для відображення податкових накладних, які виписано у попередніх податкових періодах, не врахувавши пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів робіт, послуг. При цьому, ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбачено жодних причин для можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

Тобто, позивач, формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані у будь-якому з попередніх періодів, мав би формувати його без затримки, оскільки продавець зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну вчасно, а у разі відмови у її наданні чи затримці дії такого постачальника можуть бути оскаржені до податкового органу.

Натомість у разі затримки отримання позивачем податкової накладної від постачальника, як вважає відповідач, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку покупця є документ, який підтверджує причини такої затримки, зокрема, зареєстровані відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції.

Не погодившись з такими висновками податкового органу, ТОВ «Новофастівське» звернулося до суду.

Відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України «Про податок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах. Дане роз'яснення також підтверджено і в примітці до графи 3 додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, де чітко зазначено, що включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності, а саме, 1095 днів.

Позивачем збільшено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму сумі 190666,67 грн. в зв'язку із самостійним виправленням шляхом подання уточнюючого розрахунку від 21.03.2011 №9001458028, звітний період жовтень 2010 року.

В порядку «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» №166 від 30.05.1997 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), в якому, зокрема, в п. 4.4 вказується, що якщо платник податків самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник податків зобов'язаний подати у порядку, встановленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених ст. 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Підпункт 4.4.1 цього Наказу зазначає, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнюючих показників.

Результатами перевірки встановлено сумнівність господарських операцій з придбання сої внаслідок неузгодження дат проведення операцій в первинних документах, однак, оглянуті наявні у справі первинні документи свідчать про протилежне та про реальність проведених господарських операцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова