Ухвала суду № 39508060, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/95216/11

№ К/9991/95216/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011

у справі № 2а-6017/09/1170 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «БСМ»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.05.2009 № 0000622300/0 та № 0000632300/0; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 23.04.2009 № 22/2310/20631062, про порушення позивачем норм підпунктів 4.1.1. 4.1.3, 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пунктів 5.1 та .52, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 ст.5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст.7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): заниження валового доходу у податковому обліку за 1, 2, 3 та 4 квартали 2008 року у загальній сумі 4965773,00 грн., а саме: не включено до складу валових доходів вартості жмиху на загальну суму 4801648,00 грн., переданого переробникам: СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, які є пов`язаними особами з позивачем, в оплату за виконані роботи з переробки соняшникового насіння на олію; 5516,00 грн. - торгівельна виручка, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача та не була включена до складу валового доходу; 4694,00 грн. - не включені доходи у вигляді відсотків банку за користування коштами; 153915,00 грн. - інші надходження на розрахунковий рахунок, які не враховані при визначенні валового доходу; заниження валових витрат у загальній сумі 766074,00 грн. у податковому обліку за 1, 2, 3 та 4 квартали 2008 року, а саме: 767158,00 грн. - витрати на придбання насіння соняшнику у ПП «Валбудівагро-К», ТОВ «Юк-Консалтінг», ТОВ «Сімекс Трейд ЛТД», ТОВ «Елверт ЛТД», ВАТ «Мар`янівське», ПСП «Надія», СТОВ «Україна» та завищено валові витрати у 4 кварталі 2008 року на 1084,00 грн. - сума страхового збору до фондів державного загальнообов`язкового страхування, внаслідок чого занижено податок на прибуток у податковому обліку за 1, 2, 3 та 4 квартали 2008 року на загальну суму 1049925,00 грн. Крім того, перевіряючими встановлено порушення позивачем норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пунктів 4.1 та 4.2 ст.4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): заниження податкових зобов`язань із ПДВ на загальну суму 961433,00 грн. у податковому обліку за січень - грудень 2008 року, з яких 960329,00 грн. - у зв`язку з не нарахуванням податку в цій суми на вартість переданого жмиху в оплату робіт з переробки насіння соняшника, а 1104,00 грн. - податкові зобов`язання, визначенні із отриманої на розрахунковий рахунок торгівельної виручки.

За результатами перевірки Кіровоградська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 08.05.2009: № 0000622300/0 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 1922866,00 грн., у т.ч.: 961433,00 грн. - основний платіж, 961433,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000632300/0- про визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1853052,00 грн., у т.ч.: 1049925,00 грн. - основний платіж, 803127,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено у судовому процесі, позивач уклав договори на переробку насіння соняшника з СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3 від 01.01.2008 №01/01-2008 та від 02.04.2008 №2/04-2008 відповідно. Згідно з умовами цих договорів результатом переробки переданого позивачем насіння соняшника є олія соняшникова та жмих, який переробник залишає у себе як плату за переробку насіння.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, зробивши висновок про неможливість встановлення форми оплати позивачем послуг з переробки насіння соняшника вказаним СПД з підстав надання сторонами у справі доказів, які містять протилежні дані, виходили з того, що податковим органом в судовому процесі не доведено рівень ціни переданого позивачем СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3 жмиха, яка була взята для визначення бази оподаткування бартерної операції з поставки жмиха, рівню звичайної ціни, оскільки для її визначення взято інформацію щодо рівня цін на шрот, тоді як це інший, в порівнянні з жмихом, продукт переробки насіння соняшника.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на внутрішньому ринку, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також на внутрішньому ринку.

У судовому процесі встановлено, що при визначенні звичайної ціни жмиху, яка була взята при обчисленні бази оподаткування, ОДПІ використана інформації, отримана від ЗАТ «Креатив» про ціни реалізації шроту.

Встановивши у судовому процесі, що жмих і шрот є різними продуктами переробки насіння соняшника, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок, що податковий орган не довів правомірність своїх дій щодо визначення бази оподаткування бартерної операції з поставки жмиху як 4965773,00 грн., а відтак і щодо визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за результатами цих операцій.

Разом з тим, суди зробили передчасні висновки про неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що поза увагою як суду першої, так і апеляційної інстанцій залишились інші порушення позивачем норм Законів № 334/94-ВР та № 168/97-ВР, з посиланням на які в акті перевірки зроблений висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на 961433,00 грн. та з податку на додану вартість на 1049925,00 грн.

Так, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій не звернули увагу, що, як свідчить акт перевірки, податкові зобов'язання з податку на прибуток податковим органом визначені позивачу, в тому числі і з посиланням на заниження валових доходів за 1-2-й квартали 2008 року на 5516,00 грн. (торгівельної виручка, яка зарахована на розрахунковий рахунок позивача, але не була включена до складу валового доходу), 4694,00 грн. - доходи у вигляді відсотків банку за користування коштами; 153915,00 грн. - сума інших платежів, що зараховані на розрахунковий рахунок, але не включені до валового доходу. Також не були враховані встановлені податковим органом порушення норм Закону № 168/97-ВР щодо заниження податкових зобов`язань із ПДВ у сумі 1104,00 грн. внаслідок не оподаткування операцій з поставки товару, за яку на розрахунковий рахунок надійшла торгівельна виручка. Суди обмежились виключно правовою оцінкою висновків податкового органу щодо підстав донарахування податкових зобов`язань із податку на прибуток та ПДВ по бартерній операції з поставки жмиху.

Обставини, на які є посилання в акті перевірки як на підставу донарахування сум податкових зобов`язань згідно з оскаржуваними позивачем податковими повідомленнями-рішеннями, судами попередніх інстанцій не встановлені, хоча ці обставини входять до предмету доказування у цій справі.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо зафіксованих в акті перевірки порушень податкового законодавства та вирішити спір відповідно до встановлених у справі обставин та норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписН.Є. Блажівська підпис М.В. Сірош