Ухвала суду № 39508032, 18.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м. Київ К/800/25218/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Оджиковського В.О.,

відповідача - Манікало І.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольська ОДПІ)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012

у справі № 2а/0470/4138/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна" (далі - Товариство)

до Нікопольської ОДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2011 № 0000962301 та від 25.01.2012 № 0000052301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 у позові відмовлено з тих мотивів, що за відсутності доказів несвоєчасного отримання податкових накладних платник не вправі переносити у часі право на формування податкового кредиту за цими накладними.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що право платника на включення до податкового кредиту ПДВ протягом 365 днів з дати виписки податкової накладної не залежить від часу отримання останньої.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Нікопольська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Нікопольською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2011 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 14.11.2011 № 179/23-124-1/32509841 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 № 0000962301, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5 321 671 грн. із застосуванням 2 660 835 грн. штрафних санкцій.

У процедурі адміністративного оскарження Товариством цього акта індивідуальної дії Нікопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 № 0000052301, за яким суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ було зменшено до 4 978 824 грн., а суму штрафних санкцій - до 2 489 412 грн.

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень став висновок ДПІ про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту липня та серпня 2011 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними у минулих звітних періодах за відсутності доказів несвоєчасного отримання таких податкових накладних Товариством.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У той же час пунктом 198.6 цієї ж статті Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, з буквального тлумачення наведеної правової норми випливає висновок про наявність у платника права сформувати податковий кредит у будь-якому звітному періоді протягом 365 календарних днів з часу виписки податкової накладної. При цьому закон не ставить реалізацію такого права в залежність від будь-яких умов, зокрема, від моменту отримання платником податкової накладної від постачальника або від подання скарги на постачальника.

А відтак відмова у підтвердженні обґрунтованості податкового кредиту (який увійшов до розрахунку від'ємного значення ПДВ) лише на тій підставі, що його було сформовано не у належному податковому періоді, не може бути визнана правомірною, у зв'язку з чим апеляційний суд цілком законно визнав розглядуваний висновок податкового органу таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, та правомірно задовольнив позов.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції ДПІ по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку апеляційним судом.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судом апеляційної інстанції, а його висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

З огляду на реорганізацію позивача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Товариство його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна».

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити товариство з обмеженою відповідальністю "Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна" його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна».

2. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 у справі № 2а/0470/4138/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько