Ухвала суду № 39507733, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 811/305/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі № 811/305/13-а за позовом Фірми «Агрогідромаш» Товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Фірма «Агрогідромаш» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач) звернулася з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2012 року № 0001180222 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149862,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 20129,00 грн. та від 25 вересня 2012 року № 0001190222 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120341,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 0,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів з ТОВ «Ріне» не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки перевіряючими для своїх висновків використано акт зустрічної перевірки даного Товариства, відповідно до якого саме контрагенти ТОВ «Ріне « діяли поза межами правового поля, що не має ніякого відношення до Позивача. В той же час господарські операції Товариства з безпосереднім контрагентом - ТОВ «Ріне», оформлені відповідними первинними документами (договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними), має місце факт повного розрахунку за поставлені нафтопродукти, однак податковим органом вказані документи безпідставно не були взяті до уваги. (а.с.3-10 т.1)

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що податковим органом не наведено доказів, які свідчили б, що Позивачем договори укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди, як не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких Позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а тому, з урахуванням наявних та досліджених первинних документів є підстави вважати, що висновки акту перевірки не підтверджені належними доказами та у податкового органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. (а.с.133-138 т.2)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що суд не надав належної оцінки тому, що згідно з актом зустрічної перевірки контрагента Позивача - ТОВ «Ріне», встановлено, що дане підприємство протягом 2009-2011 року формувало свій податковий кредит за допомогою фіктивних суб'єктів господарської діяльності, акти перевірок яких по ланцюгу постачання також містять висновки про порушення ними приписів статті 203,215 та 228 ЦК України в частині недодержання вимог вказаний статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків у взаємовідносинах з ТОВ «Ріне». Отже, і фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ріне» (контрагента Позивача) не відповідала загальним вимогам законодавства України, а тому і фінансово господарські взаємовідносини між Фірмою «Агрогідромаш» ТОВ та ТОВ «Ріне» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочиними. Таким чином, по даним взаємовідносинам правомірно встановлено завищення Фірмою «Агрогідромаш» ТОВ валових витрат та заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 на загальну суму 120342 грн., що свідчить про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень. (а.с.140-144 т.2)

Фірмою «Агрогідромаш» ТОВ надано заперечення на апеляційну скаргу, у яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки Відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених статтею 203 ЦК України, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими фахівцями податкового органу проведено проведено планову виїзну перевірку Фірми "Агрогідромаш" ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 р. по 30.06.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 р. по 30.06.12 р.

За наслідком перевірки складено Акт № 122/22-2/24148606 від 11.09.2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем, зокрема,:

- п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у сумі 120342 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 70845 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 49496 грн.

- п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Завищено податковий кредит на загальну суму 149862,00 грн.. (а. с. 18-50)

На підставі вказаного Акту Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001180222 від 25 вересня 2012 року про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149862,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 20129,00 грн. та № 0001190222 від 25 вересня 2012 року про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120341,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 0,00 грн. (а. с. 51,53)

За позицією податкового органу, оскільки за висновками акту зустрічної перевірки контрагента Позивача - ТОВ «Ріне» встановлено відсутність у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов'язань, тобто, відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними правочинами , що свідчить про порушення з боку ТОВ «Ріне» приписів п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, то і фінансово- господарські взаємовідносини між Фірмою «Агрогідромаш» ТОВ та ТОВ «Ріне» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, що у свою чергу свідчить про завищення Фірмою «Агрогідромаш» ТОВ валових витрат та заниження податку на прибуток.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001180222 від 25 вересня 2012 року про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149862,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 20129,00 грн. та № 0001190222 від 25 вересня 2012 року про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 120341,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 0,00 грн. (а.с.51,53)

Скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги Фірми «Агрогідромаш» ТОВ, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковим органом не наведено доказів, які свідчили б, що Позивачем договори укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди, як не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких Позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, тому винесені податкові повідомлення-рішення не є обґрунтованими та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи, а саме: укладення Фірмою "Агрогідромаш" ТОВ з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріне» договору купівлі-продажу № 227к11 від 14 січня 2011 р. (а.с. 46-47 т.2) та договору поставки № 229 від 1 жовтня 2011 р. (а.с. 43-44 т.2), надання до перевірки указаних договорів разом із первинними документами на підтвердження реальності їх виконання, а саме - податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с.153-237 т.1), які оформлені належним чином (в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства) - спору між сторонами не виникало.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначене кореспондується і з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі -ПК України), яким визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В той же час, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Ріне».

Щодо посилання Відповідача на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди, згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України, є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, причому, склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Однак, висновки податкового органу про нікчемність угод, укладених ТОВ «Ріне» (безпосереднього контрагента Позивача) з іншими контрагентами по ланцюгу постачання, зроблені Відповідачем лише виходячи з даних актів зустрічних перевірок. При цьому матеріали зустрічних перевірок містять лише припущення податкового органу про те, що у підприємств відсутні власні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону, а особливо моральним засадам суспільства, вимагає серйозного юридичного аналізу, а фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування правомірності свого рішення, зобов'язані були з'ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість, як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.

Посилання Відповідача на відсутність правових наслідків за вищевказаними правочинами, що означає відсутність будь-яких господарських операцій, визнається колегією суддів безпідставним, оскільки фахівцями контролюючого органу не спростовано фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (надання послуг) чи їх вірного документального оформлення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі № 811/305/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко