Ухвала суду № 39505295, 23.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/7054/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3769/2014

Єдиний унікальний номер: 233/7054/13ц

Номер провадження 22ц/775/3769/14

Категорія: 53

Головуючий у 1-ій інстанції: Чернецький В.А.

Доповідач: Груіцька Л.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Груіцької Л.О.

суддів: Санікової О.С.,Канурної О.Д.,

при секретарі: Хохулі М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_2 до Донецького національного технічного університету та Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

19.09.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Донецького національного технічного університету та Костянтинівського індустріального технікуму Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення. Вважає, що рішення суду є незаконним та не обгрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається що суд виклав обставини справи не у відповідності до встановлених обставин справи, та не звернув уваги на докази досліджені у судових засіданнях. Окрім того зазначає, що підписанням контрактів він засвідчив свою згоду з його умовами, однією з яких було те, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії, але за умовами, що керівник Університету і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію або укладається на новий термін.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

З 1 січня 2005 року ОСОБА_2 працював у відповідача на контрактній основі, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу № 135 від 31.09.2005 року зі строком дії 1 рік /а.с. 7/. Відповідно наказу № 12 від 29.06.2006 року, дія контракту була продовжена та 01.09.2006 року він був прийнятий на роботу з повним навантаженням викладачем механічних дисциплін.

У 2008 році у зв'язку з реорганізацією Костянтинівський індустріальний технікум було перейменовано у Костянтинівський індустріальний технікум ДВНЗ «Донецький національний технічний університет».

Відповідно до наказу № 14 від 20.01.2011 року позивач був призначений виконуючим обов'язки директора технікуму; відповідно до наказу № 08 від 28.02.2011 року він був затверджений директором технікуму, що підтверджується записами у трудовій книжці /а.с. 16-22/.

На підставі заяви позивача /а.с. 36/ та наказу № 394-к від 12.12.2011 року, дія контракту була продовжена та він був переведений на посаду викладача механічних дисциплін /а.с. 10/.

Відповідно до наказу № 57-к від 31.08.2012 року дія контракту була продовжена та позивач був переведений на посаду викладача механічних дисциплін на строк з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року /а.с.1-12/.

05 липня 2013 року позивач поштою отримав лист Костянтинівського індустріального технікуму ДЗ ДНТУ з повідомленням, що 31 серпня 2013 року закінчується термін дії укладеного з ним контракту і його може буде продовжено з 01.09.2013 року на 2013-2014 навчальний рік при наявності педагогічного навантаження або припинено згідно ч.1 п.2 ст. 36 КЗпП України.

29 серпня 2013 року ОСОБА_2 було видане учбове навантаження на 2013-2014 навчальний рік, що підтверджується учбовим навантаженням викладача на 2013-2014 навчальний рік.

30.08.2013 року позивач був ознайомлений з наказом № 18-к від 30.08.2013 про звільнення у зв'язку з закінченням терміну дії договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України. У зв'язку із закінченням дії контракту від 31 серпня 2012 року наказом ректора ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» №18-к від 30.08.2013 року позивача звільнено з 31.08.2013 рок /а.с.39/.

Відмовляючи повністю в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив з того, що припинення трудового контракту після закінчення його строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору - контракту він виявив, коли звертався із заявою про прийняття на роботу за строковим трудовим договором - контрактом. У цей же час він виразив і волю на припинення такого контракту після закінчення строку, на який він був укладений. Власник не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність..

Вислухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із ч.3 ст. 54 Закону України «Про освіту»/ в редакції Закону від 23 березня 1996 року/ педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, зокрема за контрактом.

Можливість укладення контрактної форми трудового договору з педагогічними працівниками встановлено п. 10 Положення про обрання та при- йняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 24 грудня 2002 року № 744.

Пунктом 2 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставою для при чинення трудового договору є закінчення строку його дії, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ч.2 ст. 23 та ч.2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один, чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою ст.. 23, тобто щодо строкових трудових договорів укладених у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З 1 січня 2005 року ОСОБА_2 працював у відповідача на контрактній основі, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу № 135 від 31.09.2005 року зі строком дії 1 рік /а.с. 7/. Відповідно наказу № 12 від 29.06.2006 року, дія контракту була продовжена та 01.09.2006 року він був прийнятий на роботу з повним навантаженням викладачем механічних дисциплін.

Відповідно до п.7.1.1. Контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, контракт припиняється після закінчення строку дії контракту, при цьому керівник Університету і Працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію або укладається на новий термін.

У 2008 році у зв'язку з реорганізацією Костянтинівський індустріальний технікум було перейменовано у Костянтинівський індустріальний технікум ДВНЗ «Донецький національний технічний університет».

Відповідно до наказу № 14 від 20.01.2011 року позивач був призначений виконуючим обов'язки директора технікуму; відповідно до наказу № 08 від 28.02.2011 року він був затверджений директором технікуму, що підтверджується записами у трудовій книжці /а.с. 16-22/.

На підставі заяви позивача /а.с. 36/ та наказу № 394-к від 12.12.2011 року, дія контракту була продовжена та він був переведений на посаду викладача механічних дисциплін /а.с. 10/.

Відповідно до наказу № 57-к від 31.08.2012 року дія контракту була продовжена та позивач був переведений на посаду викладача механічних дисциплін на строк з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року /а.с.1-12/.

Згідно протоколу № 1 засідання кадрової комісії Костянтинівського індустріального технікуму ДВНЗ «ДонНТУ» від 27 червня 2013 року, одним із питань якої було попередження педагогічних працівників про припинення терміну дії контрактів. З протоколу також вбачається, що в.о. інспектора кадрів Дрожанова Л.І. під підпис вручила особисто кожному із 52 викладачів попередження про закінчення терміну дії контрактів , з яких 23 викладача поставили особистий підпис на попередженні, а 29 викладачів у тому числі й ОСОБА_2, від підпису відмовилися./ а.с.67-69/.

05 липня 2013 року позивач поштою отримав лист Костянтинівського індустріального технікуму ДЗ ДНТУ з повідомленням, що 31 серпня 2013 року закінчується термін дії укладеного з ним контракту і його може буде продовжено з 01.09.2013 року на 2013-2014 навчальний рік при наявності педагогічного навантаження або припинено згідно ч.1 п.2 ст. 36 КЗпП України.

30.08.2013 року позивач був ознайомлений з наказом № 18-к від 30.08.2013 про звільнення у зв'язку з закінченням терміну дії договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України. У зв'язку із закінченням дії контракту від 31 серпня 2012 року наказом ректора ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» №18-к від 30.08.2013 року позивача звільнено з 31.08.2013 рок /а.с.39/.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що керівництво відповідача ще у червні 2013 року визначилося про припинення контракту з позивачем, що відповідає п. 7.1.1 Контракту.

Суд також вважає, що наполягання апелянта на безстроковість трудових відносин між позивачем та відповідачем не ґрунтуються за законі, оскільки строковий трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем у формі контракту, був обумовлений характером роботи, а позивача було віднесено до категорії працівників, які працюють за контрактом на підставі закону.

Апеляція у частині того, що при звільненні було порушено порядок звільнення, а саме без попередження про звільнення за два місяці до звільнення не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи, а саме відомостями із протоколу № 1 засідання кадрової комісії Костянтинівського індустріального технікуму ДВНЗ «ДонНТУ» від 27 червня 2013 року. / а.с. 667-69/.

Крім того, такі твердження апелянта також спростовуються і положеннями, викладеними в п. 24 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу працівників, затвердженого постановою КМ України від 19 березня 1994 року № 170 « Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору, згідно якого за два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий термін, тобто погодження за два місяці про не укладення контракту законодавством не передбачено.

Враховуючи наведене суд вважає, що при звільненні позивача адміністрацією відповідача чинне законодавство не було порушене.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції також правомірно відмовив позивачу у задоволенні решти позовних вимог, оскільки звільнення позивача проведено законно, його права не порушені й тому підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303- 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: