Рішення № 39504145, 16.06.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12028/13-ц

Провадження № 2/369/2266/14

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Рябець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, посилаючись на те, що вона є його племінницею. Будучи мешканкою АДРЕСА_1, і маючи бажання переїхати ближче до столиці, вона могла реалізувати свою мрію лише шляхом придбання власного житла. Для придбання у власність жилого будинку в АДРЕСА_2, у ОСОБА_2 власних коштів у 2007 році не було, і він мав певні заощадження, про що членам його родини було відомо. Завдяки збігу таких внутрішніх сімейних обставин ОСОБА_2, взявши у нього в борг 50 000 доларів США, купила у братів Костюченко жилий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_2, оформивши угоду договором купівлі-продажу від 12 квітня 2007 року. Розмір присадибної земельної ділянки складав 0,25 га. При цьому ОСОБА_2, взявши необхідну суму валюти в борг у нього вдома, напередодні оформлення угоди власноручно написала розписку і дала йому про те, що вона позичила у нього 50 000 доларів США для купівлі будинку і 0,25 га земельної ділянки в АДРЕСА_2. Вказавши, що вона валюту бере в борг терміном на 2 роки, ОСОБА_2 застерегла, що вона залишає за собою право із 0,25 га землі по АДРЕСА_2, використати 0,05 га землі для подальшого будівництва будинку і надвірних споруд для себе, а раніше придбаний будинок і 0,20 га землі продати і гроші повернути йому. Скриставшись правом приватизації присадибної земельної ділянки, розташованої біля власного будинку, ОСОБА_2 домоглась того, що Мироцька сільська рада на 18 сесії 6 скликання винесла рішення від 24 жовтня 2012 року № 3/20 про передачу їй в приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку в межах села по АДРЕСА_2. На підставі цього рішення вона 27 травня 2013 року отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,15 га в межах будинку, придбаного в борг. Решта землі цього будинку розміром 0,10 га відведено в резерв. Таким чином, ОСОБА_2, скориставшись родинними стосунками, придбавши за його кошти у власність будинок, і завдяки цьому-у власність земельну ділянку, де побудувала для себе новий будинок, забула про необхідність повернення йому суми боргу.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь позику в розмірі 50 000 доларів США, що еквівалентно сумі в національній валюті України, та понесені судові витрати, і вважати строк позовної давності не пропущеним з огляду на те, що в договорі сама ОСОБА_2 строк виконання договору пов»язала з терміном реалізації того будинку, який купила за гроші, взяті в борг.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив позов задовольнити. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 і представник відповідача позов не визнали і заперечували проти його задоволення. Також представник відповідача ОСОБА_2 подав суду заяву про застосування судом строку позовної давності і просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав попущення позивачем строку позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 позичила 50 000 доларів США для покупки будинку і двадцяти п»яти соток землі в АДРЕСА_2 у ОСОБА_1 терміном на два роки, при всьому цьому вона залишила за собою право із двадцяти п»яти соток землі по АДРЕСА_2, використати п»ять соток землі для подальшого будівництва будинку і надвірних споруд для себе, а раніше куплений будинок і двадцять п»ять соток землі продати і гроші повернути ОСОБА_1, про що власноручно видала письмову розписку, датовану 2007 року.

Однак, як пояснив позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 до даного часу борг добровільно не повернула.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 видала доручення відповідачу ОСОБА_1 здійснювати від її імені дії, спрямовані на продаж належного їй будинку АДРЕСА_2. Однак, як пояснив позивач ОСОБА_1, в грудні 2013 року ОСОБА_2 скасувала видане на його ім»я доручення на право продажу належного їй будинку, в зв»язку з чим він зрозумів з дій відповідача, що кошти йому вона не поверне, і звернувся до суду з позовом про стягнення з неї боргу.

Відповідач ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні, що вона дійсно видала доручення позивачу ОСОБА_1 на право продажу від її імені належного їй на праві власності жилого будинку, однак в грудні 2013 року вона скасувала дане доручення, так як у неї відпала потреба продавати вказаний будинок. Відповідач ОСОБА_2 також підтвердила, що дійсно видавала боргову розписку про позику нею у позивача ОСОБА_1 50 000 доларів США.

Доводи відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні, що вона не позичала у позивача ОСОБА_1 згідно виданої неї боргової розписки 50 000 доларів США, а лише написала проект даної розписки без отримання вказаних коштів, необгрунтовані, оскільки не підтверджуються ніякими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті зобов"язання по поверненню коштів за договором позики, а тому позов підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути 586 440 грн., що еквівалентно 50 000 доларів США, за договором позики.

Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки в борговій розписці був обумовлений сторонами договору позики строк повернення коштів, а саме повернення коштів мало відбутись після продажу будинку. Оскільки відповідач відмовилась від його продажу в грудні 2013 року, про що зазначила сама відповідач в судовому засіданні, а тому у позивача ОСОБА_1 виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_2.

Також з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3 441 грн. відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 257, 261, 267, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики 50 000 доларів США, що еквівалентно 586 440 грн., та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн..

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.