Ухвала суду № 39497336, 27.06.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

27 червня 2014 р. Справа № 902/905/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича без виклику представників сторін, розглянувши заяву б/н. від 23.06.2014 року дочірнього підприємства "Мікроп Україна" про забезпечення позову у справі

за позовом :дочірнього підприємства "Мікроп Україна"

до:публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський"

про стягнення 2780889,4 грн. заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Мікроп Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" заборгованості за договором поставки № 12/61 від 22.10.2012 року в загальному розмірі 2 780 889,40 грн..

Ухвалою суду від 27.06.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/905/14 з призначенням судового засідання на 15.07.2014 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву б/н. від 23.06.2014 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно, що належить відповідачу на праві приватної власності та заборонити відповідачу здійснювати дії щодо його відчуження.

За наслідками розгляду заяви позивача б/н. від 23.06.2014 року про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В п.3 вказаної постанови зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Натомість, всупереч вищевикладеному, позивачем не вказано, які саме дії може відповідач здійснити стосовно свого майна, котрі в подальшому можуть бути перешкодою у виконанні рішення суду, не надано жодних доказів вірогідності вчинення вказаних дій. Окрім того, останнім не зазначено належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а наведені ним обґрунтування мотивовані складним фінансовим становищем відповідача та наявністю у нього можливості відчужувати свої активи є виключно припущеннями, оскільки не підтвердженні належними доказами, тому не можуть бути розцінені судом як належний та допустимий доказ в контексті ст.ст. 33, 34 ГПК України для застосування заходів забезпечення позову. Більше того, вимога позивача про накладення арешту на усе майно, що належить відповідачеві на праві приватної власності та заборона останньому вчиняти дії щодо відчуження такого майна, у даній редакції, не узгоджується з приписами ст. 67 ГПК України.

А тому, зважаючи на вищевказане, суд на стадії порушення провадження у справі, не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -.

У Х В А Л И В :

1. Заяву дочірнього підприємства "Мікроп Україна" б/н. від 23.06.2014 року про забезпечення позову відхилити.

2. Копію заяви б/н. від 23.06.2014 року долучити до примірника ухвали, що

залишається в суді.

2. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (79018, м. Львів вул. Залізнична, 56)

3 - відповідачу (24412, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Леніна, 170)