Постанова № 39494864, 24.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа№ 910/3207/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Копитової О.С.

Разіної Т.І.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від заявника - Лісовенко В.І. (дов. від 19.05.2014),

від боржника - Можейко Т.М. (дов. від 16.12.2013),

від відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" - Татаренко А.М. (дов. від 24.03.2014),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Юзвенко В.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2014

у справі № 910/3207/14 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроліум Ойл Юкрейн"

до Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі № 910/3207/14 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 22564785,03 грн. та відмовлено у визнанні кредиторських вимог Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на суму 6481605,85 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" апеляційної інстанції звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі № 910/3207/14 в частині відмови в визнанні грошових вимог Запорізької атомної електричної станції до боржника, визнати грошові вимоги в розмірі 6 481 605,85 грн. та зобов'язати розпорядника майна боржника внести вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів у справі № 910/3207/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".

Заявник у відзиві просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Розпорядник майна боржника надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість поданої скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Під грошовим зобов'язанням слід розуміти зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Частиною 2 статті 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Необхідно зазначити, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявляються до боржника в порядку статті 23 Закону про банкрутство, мають бути дійсними та не обтяженими спливом строку позовної давності або іншого встановленого законодавством строку. Тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника офіційно оприлюднено 20.03.2014, тобто останнім днем звернення до господарського суду із кредиторськими вимогами до боржника є 20.04.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2014 до суду першої інстанції звернулось Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" із заявою про визнання його кредитором боржника із майновими вимогами в сумі 6481605,85 грн.

В обґрунтування заявлених кредиторських вимог, кредитор послався на умови договору про спільну діяльність № 11/61 від 28.02.1996.

Як вбачається з матеріалів справи, між Виробничим об'єднанням "Запорізька АЕС" (правонаступником якого є Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція") (ЗАЕС) та Відкритим акціонерним товариством "Атоменергокомплект" (виконавець) укладено Договір №11/61 про спільну діяльність від 28.02.1996, за умовами якого ЗАЕС доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання, як повноважний представник ЗАЕС, укладати та реалізовувати договори поставки спеціальної кабельно-провідникової продукції, трубопровідної арматури та складного обладнання для АЕС, що вимагає тривалого строку виготовлення згідно специфікації до цього договору (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.1 Договір визначає строк 30 днів з моменту проведення заліку з НДЦ, протягом якого на суму залікової електроенергії мають бути поставлені на адресу ЗАЕС товарно-матеріальні цінності, визначені специфікаціями, якщо інше не погоджено сторонами.

Згідно п. 4.2 Договору, в разі невиконання умов п. 3.1 цього договору, виконавець повертає сплачену за взаємозаліком суму грошових коштів та сплачує ЗАЕС штрафні санкції з розрахунку 0,5% від перерахованої за взаємозаліком суми за кожен день прострочення.

Пунктом 5.1 Договору сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.1996.

Договір може бути продовжений або розірваний за взаємною письмовою згодою сторін (п. 5.2 Договору).

04.04.1996 на виконання умов Договору та на підставі листа боржника від 04.04.1996 ЗАЕС здійснила залік спожитої електроенергії Харківським жировим комбінатом на суму 13 млрд. карбованців, що відповідає 130000,00 грн.

Проте, боржник, за твердженням ЗАЕС, товарно-матеріальні цінності на вказану вище суму не поставив у передбачений договором строк.

На підтвердження факту невиконання зобов'язання з поставки товару на суму 130000,00 грн. ЗАЕС послалась на Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2000, який підписаний боржником.

Таким чином, боржник був зобов'язаний у строк до 04.05.1996 поставити ЗАЕС товар, передбачений специфікацією, а в разі невиконання зобов'язання з поставки 05.05.1996 сплатити на користь ЗАЕС 130000,00 грн. відповідно до п. 4.2 договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

31.12.1996 строк договору закінчився, докази пролонгації договору на новий строк, сторонами не надано.

На думку колегія суддів, з 05.05.1996 почав перебіг строк позовної давності за вимогами ЗАЕС з повернення боржником сплаченої за взаємозаліком суми грошових коштів.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що за вимогами з повернення боржником сплаченої за взаємозаліком грошових коштів в сумі 130000,00 грн. сплив строк позовної давності, у зв'язку з чим вони не підлягають визнанню в межах справи про банкрутство боржника.

При цьому, колегія вважає помилковими доводи скаржника щодо початку перебігу строку позовної давності після пред'явлення вимоги до боржника, оскільки умовами п. 3.1 договору встановлений строк, сплив якого зобов'язує боржника повернути суму грошових коштів, на яку не відбулась поставка товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів також погоджується з місцевим господарським судом, що вимоги відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на суму 6481605,85 грн. взагалі не необґрунтовані кредитором у поданій заяві та не підтвердженні будь-якими належними та допустимими доказами в розумінні статей 32, 34 ГПК України, а отже визнанню в межах справи про банкрутство не підлягають.

Скаржником не надано доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у даній справі в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та визнання його кредитором боржника відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 - 106 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 у справі № 910/3207/14 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на суму 6481605,85 грн. залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.С. Копитова

Т.І. Разіна