Рішення № 39494805, 24.06.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 926/650/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості в розмірі 12684721,10 грн.

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

Від позивача - Данилевський О.М. - представник. Довіреність № 14-89 від 18.04.2014 р.

Від відповідача - Гарабажій Н.О. - представник. Довіреність № 2569 від 25.12.2013 р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, звернулось з позовом до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", м. Чернівці, про стягнення боргу згідно Договору на закупівлю природного газу № 14/БО-38 від 30.01.2012 р. в сумі 12684721,10 грн., що складається з 8 900 124,75 грн. основної заборгованості, 1 320 649,37 грн. пені, 655 590,92 грн. 3% річних, 1 598 908,13 грн. штрафу та 209 447,93 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 24.04.2014 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 15.05.2014 р.

Ухвалою суду від 15.05.2014 р. відкладено розгляд справи на 28.05.2014 р.

В судових засіданнях 28.05.2014 р. та 12.06.2014 р. оголошено перерву до 24.06.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав основний борг в сумі 6 400 124,75 грн. та просив задовольнити заяву про застосування позовної давності (вх. № 2809 від 18.06.2014 р.) щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 320 649,37 грн. та штрафу в сумі 1 598 908,13 грн. в цій частині просив відмовити позивачу в задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Крім того, представник відповідача звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені на 50% та стягнення штрафу на 50%.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

30.01.2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Виконавець) та Міським комунальним підприємством "Чернівцітеплокомуненерго" (Замовник) укладено договір на закупівлю природного газу № 14/БО-38 (далі - Договір), згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачеві у власність природний газ, а останній взяв на себе обов'язок прийняти і оплатити природний газ.

До вказаного договору сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 27.06.2012 р., в якій сторони погодили ціну за тис. м куб. природного газу.

У відповідності до пункту 10.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2012 р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 5.1. Договору передбачено термін поставки газу: з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно.

Згідно пункту 4.1 Договору оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі природного газу і визнається відповідачем, за період з січня 2012 року по липень 2012 року позивач поставив відповідачеві 9324,809 тис. м куб. природного газу на загальну суму 36 802 371,75 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2012 р.; 29.02.2012 р., 31.03.2012 р., 30.04.2012 р., 31.05.2012 р., 30.06.2012 р. 31.07.2012 р.

Однак відповідач свої зобов'язання за Договором виконав лише частково. Сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на день подачі позову становить 8 900 124,75 грн.

Судом також встановлено, що відповідачем під час слухання справи сплачено заборгованість в сумі 2 500 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 741 від 29.04.2014 р. та № 797 від 29.05.2014 р. відтак, в цій частині провадження по справі підлягає припиненню.

Таким чином, станом на 24.06.2014 р. основний борг відповідача перед позивачем складає 6 400 124,75 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 400 124,75 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.7.3 Договору у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, строк у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1 320 649,37 грн. пені та 7% штрафу в сумі 1 598 908,13 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання інфляційних втрат в сумі 209 447,93 грн., а також 3% річних від простроченої суми в сумі 655 590,92 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до неустойки суд зазначає наступне:

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність, що застосовується до вимог про стягнення неустойки, яка становить один рік.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, строк у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Враховуючи вище наведене, позивач не пропустив строки позовної давності та правомірно звернувся з вимогою про стягнення неустойки, оскільки десятирічний термін починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконане на день звернення з позовом до суду не минув, тому у задоволенні заяви про застосування позовної давності слід відмовити.

Розглянувши заяви відповідача про зменшення пені на 50% та штрафу на 50% відповідно, суд вважає за можливе частково зменшити розмір штрафу та пені, що підлягають стягненню, виходячи з наступного:

- відповідач не являється організацією, створеною з метою отримання прибутку;

- дебіторська заборгованість споживачів з оплати за послуги теплопостачання становить 29594,1 тис. грн.

- оскільки відповідач не є комерційною установою і фінансується за рахунок бюджетних коштів, тому стягнення надмірно великих санкцій призведе до невиплат заробітної плати працівникам підприємства, оплати податків, відрахувань до соціальних фондів та вилучення коштів, які підприємство мало б спрямовувати на відновлення та обслуговування мереж теплопостачання.

Крім іншого, сплата надмірно великих штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість вчасного та якісного надання послуг з гарячого водопостачання школам, дитячим дошкільним установам, лікарні.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" №01-06/767/2013 від 29.04.2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вищевикладеного, суд у відповідності до ст. 233 ГК України та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України вважає можливим, з врахуванням майнових інтересів позивача та відповідача задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені та штрафу на 50%.

За таких обставин вимога про стягнення пені та штрафу підлягає задоволенню в розмірі 660 324,68 грн. пені та 799 454,06 грн. штрафу.

(Дана правова позиція суду узгоджується з висновками ВГСУ викладених у Постанові від 30.01.2014р. у справі № 922/3896-г).

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (з врахування часткової відмови судом в частині стягнення пені та річних). Також суд враховує п.4.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013, в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені та штрафу - відмовити.

2. Заяви відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 50% задовольнити, зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 50%.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", вул. Максимовича, 19А, м. Чернівці код 34519280 на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) борг в сумі 6 400 124,75 грн., 660 324,68 грн. пені та 799 454,06 грн. штрафу, інфляційних втрат в сумі 209 447,93 грн., 3% річних в сумі 655 590,92 грн., відшкодування судового збору в сумі 64 669,83 грн.

5. В частині стягнення 2 500 00 грн. провадження по справі припинити.

6. В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 24 червня 2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 27 червня 2014 р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя С.О. Миронюк