Рішення № 39494732, 23.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа № 21/073-12/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 21/073-12/8

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури, місцезнаходження: 02166, м. Київ, вул. Академіка Курчатова, 23-А, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, ідентифікаційний код: 38039191, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 3,

до комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства", ідентифікаційний код: 05473594, місцезнаходження: 08402, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, буд. 1,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, ідентифікаційний код: 04054978, місцезнаходження: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 27/25,

про стягнення збитків,

за участю представників учасників судового процесу:

прокурор: Вигівський М.І., службове посвідчення № 020795 видане 01.10.2013 року;

від позивача: Дацько Я.О., який діє на підставі довіреності від 31.12.2013 року б/№;

від відповідача: Петровець В.С., яка діє на підставі довіреності від 11.04.2014 року № 200;

від третьої особи: Медведенко Н.І., яка діє на підставі довіреності від 09.01.2014 року № 07-27-39, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області (далі за текстом: Позивач) з позовною заявою до комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач за період з 08.08.2011 року по 21.02.2012 року здійснив забір води з підземного горизонту Юрського періоду з 20 артсвердловин (м. Переяслав-Хмельницький - 9 шт., с. Гребля - 11 шт.) в обсязі 624 894,89 куб.м без дозвільних документів, чим завдав державі збитків на суму 7 714 327,42 грн. (сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 42 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.06.2012 року (суддя Ярема В.А.) порушено провадження у справі №21/073-12.

02.07.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 27.06.2012 року №356 (вх. №10321 від 02.07.2012 року) з доданими документами, у якому Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це, зокрема тим, що Відповідачем вживались усі залежні від нього заходи щодо своєчасного отримання спеціального дозволу на користування надрами та спеціальне водокористування, проте Відповідач отримав дозвіл на спеціальне водокористування лише 13.02.2012 року, а тому відсутня вина Відповідача у здійсненні спеціального водокористування без відповідного дозволу та спеціального дозволу на користування надрами в період з 08.08.2011 року по 21.02.2012 року, оскільки Відповідач забезпечує питною водою місто з населенням понад 30 тисяч чоловік.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2012 року позовні вимоги задоволено; вирішено стягнути з Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області 7 714 327 (сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 42 коп. збитків; стягнути з Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" на користь Державного бюджету України 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Переяслав-Хмельницьку міську раду Київської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року апеляційну скаргу Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012 р. у справі №21/073-12 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року касаційну скаргу Комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012р. у справі №21/073-12 скасовано; справу №21/073-12 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

За результатами проведення автоматизованого розподілу, справу №21/073-12 для нового розгляду передано судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2014 року прийнято справу №21/073-12 до провадження суддею Скутельником П.Ф. та присвоєно їй №21/073-12/8; розгляд справи призначено на 02 червня 2014 року.

02.06.2014 року у судове засідання з'явились Прокурор, представники Позивача, Відповідача та Третьої особи, які виконали вимоги ухвали суду від 30.04.2014 року, надали свої пояснення по справі. В судовому засіданні представником Позивача подано заяву про уточнення позовних вимог від 02.06.2014 року б/н (вх. № 10427/14 від 02.06.2014 року) з доданими документами, у якій Позивач вказує, що уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути відповідно до п. 3.7. ст. 29 Бюдженого кодексу України, до спеціального фонду Державного бюджету України - 30%, до спеціального фонду місцевого бюджету Переяслав-Хмельницька - 50% та до спеціального фонду обласного бюджету Київської області - 20% на такі реквізити за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарського та іншої діяльності", (символом звітності 331): отримувач коштів - Переяслав-Хмельниц. УК/м. Переяслав-Хмельницький / 24062100, код банку отримувача (МФО) - 821018, рахунок отримувача - 33115331700012, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37644877.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 року розгляд справи відкладено на 23 червня 2014 року.

23.06.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Прокурора надійшли пояснення по справі від 23.06.2014 року №1347вих-14 (вх. №12066/14 від 23.06.2014 року) з доданим документом, у яких Прокурор вказує, що підтримує повністю заву Позивача від 02.06.2014 року б/н (вх. № 10427/14 від 02.06.2014 року) та просить стягнути 7 714 327,42 грн. з реквізитами отримувачем кошти: Переяслав-Хмельниц. УК/м. Переяслав-Хмельницький / 24062100, "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарського та іншої діяльності", код отримувача - 37644877, рахунок отримувача - 33115331700012, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області, код отримувача (МФО) - 821018.

В судове засідання 23.06.2014 року з'явились Прокурор та Позивач, які надали пояснення, позов підтримали та просили задовольнити. В судове засідання з'явились Відповідач та Третя особа, які проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити. Позивачем подано пояснення по справі від 23.06.2014 року б/н (вх. №12084/14 від 23.06.2014 року), у яких Позивач просить задовольнити позовні вимоги та вказує, зокрема, що згідно листа Київської міжрайонної екологічної прокуратури від 28.06.2014 року №1290вих-14, прокуратурою 17.06.2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України за №42014100130000020, а саме: порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23.06.2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Згідно абз. 6 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012 року № 7, якщо позивач за поданим прокурором позовом звертається до господарського суду із заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміну предмета або підстав позову, то суд має з'ясувати думку прокурора з відповідного питання, і в разі якщо останній не підтримує зазначених дій позивача, - відмовити в задоволенні такої заяви. У подальшому такий позивач за необхідності не позбавлений права самостійно звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Таким чином, враховуючи те, що Прокурором підтримано заяву Позивача про уточнення позовних вимог від 02.06.2014 року б/н (вх. № 10427/14 від 02.06.2014 року), справа розглядалась у редакції позовних вимог, з урахуванням заяви Позивача про уточнення позовних вимог від 02.06.2014 року б/н, а саме про стягнення з Відповідача збитків у сумі 7 714 327,42 грн. (сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 42 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України - 30%, до спеціального фонду місцевого бюджету Переяслав-Хмельницька - 50% та до спеціального фонду обласного бюджету Київської області - 20% на такі реквізити за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", (символом звітності 331): отримувач коштів - Переяслав-Хмельниц. УК/м. Переяслав-Хмельницький / 24062100, код банку отримувача (МФО) - 821018, рахунок отримувача - 33115331700012, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37644877.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача, Відповідача та Третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Київською міжрайонною екологічною прокуратурою проведено перевірку із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Київській області додержання комунальним підприємством "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" вимог водного законодавства України.

За наслідками даної перевірки встановлено, що Відповідач за період з 08.08.2011 року по 21.02.2012 року здійснив забір води з підземного горизонту Юрського періоду з 20 артсвердловин (м. Переяслав-Хмельницький - 9 шт., с. Гребля - 11 шт.) в обсязі 624 894,89 куб.м без дозвільних документів, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України Про надра.

Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Господарський кодекс України у ч.ч. 1, 4, 5 ст. 148 передбачає, що відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно із вимогами ст. 153 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: - використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; - ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; - здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; - своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; - здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; - відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів. Законом можуть бути визначені й інші обов'язки суб'єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" у ст. 38 передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно ч. 1 ст. 19 Кодексу України Про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 21 Кодексу України Про надра в редакції від 17.11.2011 року визначено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Як встановлено судом, Київською міжрайонною екологічною прокуратурою із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання комунальним підприємством "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" вимог водного законодавства України, в ході якої виявлено порушення вимог водного законодавства України, зокрема, Відповідач у період з 08.08.2011 року по 21.02.2012 року здійснив забір води з підземного горизонту Юрського періоду з 20 артсвердловин (м. Переяслав-Хмельницький - 9 шт., с. Гребля - 11 шт.) в обсязі 624 894,89 куб.м.

Відповідно до п.п. 3.5.-3.9. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464 в редакції від 10.09.2008 року, позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди. Позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу Мінприроди про здійснення заходу державного нагляду (контролю) на його бажання; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом Мінприроди; звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів. Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника. Тривалість позапланової перевірки не повинна перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.10.2011 року, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.10.2011 року визначено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

Таким чином, враховуючи те, що підставою для проведення перевірки прокурором за власною ініціативою є дані, що свідчать про можливі порушення законності, зокрема, порушення вимог водного законодавства України, прокурор, при виявленні ознак такого порушення, в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.10.2011 року, має право залучити до проведення перевірки спеціалістів контролюючого органу для встановлення більш якісних результатів перевірки та провести перевірку за власною ініціативою.

Відповідно до п. 4.13. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464, в редакції від 10.09.2008 року, за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

Згідно абз. 2 п. 1.4. вказаного порядку, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

За результатами перевірки дотримання комунальним підприємством "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" вимог водного законодавства України, складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.02.2012 року, згідно якого в ході спільної перевірки комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" виявлено порушення, а саме: відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води); за період з 01.01.2012 по 13.02.2012 року підприємство здійснювало діяльність при відсутності дозволу на спеціальне водокористування (забір води із свердловин та скид стічних вод у водний об'єкт); журнали обліку води з артезіанських свердловин за формою ПОД-11 та скидів ПОД-13 не ведуться; журнали обліку забору води з артезіанських свердловин за формою ПОД-12 ведуться з порушенням; відсутній паспорт місця видалення відходів (мулові карти) та договір на передачу для подальшої утилізації відходів (мул), а також відсутні дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів.

Даний акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.02.2012 року є чиним. Доказів скасування вказаного акту суду не надано.

Статтею 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу України Про надра, права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Частинами 1, 2 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні копії: дозволу на спеціальне водокористування від 01.12.2008 року №184/356, термін дії якого з 01.01.2009 року до 01.01.2012 року; дозволу на спеціальне водокористування від 13.02.2012 року №30/15, термін дії якого з 13.02.2012 року до 01.01.2013 року, видані Відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області.

Згідно пояснень від 29.02.2012 року, відібраних старшим помічником Київського міжрайонного екологічного прокурора Ларіоновою Т.В. у головного інженера Відповідача, останній зазначив, що дозвіл на користування надрами не оформлений, на 11 артезіанських свердловин, що використовуються Відповідачем не до кінця оформлені дозвільні документи на землю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.06.2012 року №356 вказує, що ним вживались усі залежні від нього заходи щодо своєчасного отримання спеціального дозволу на користування надрами та спеціальне водокористування, проте Відповідач отримав дозвіл на спеціальне водокористування лише 13.02.2012 року, а тому відсутня вина Відповідача у здійсненні спеціального водокористування без відповідного дозволу та спеціального дозволу на користування надрами в період з 08.08.2011 року по 21.02.2012 року, оскільки Відповідач забезпечує питною водою місто з населенням понад 30 тисяч чоловік.

Згідно ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», підприємство питного водопостачання - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Таким чином, отримання дозволу підприємством питного водопостачання на використання підземних вод для питного водопостачання при використанні підземних вод для питноговодопостачання є обов'язковим для такого підприємства, та жодним чином не залежить від кількості населення, яке забезпечується питною водою.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 20.08.2012р. у справі №21/073-12, Вищий господарський суд України у постанові від 15.04.2014 року зазначив, що із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Київській області, на виконання пунктів 4.18, 4.23 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, пункту 2.2 Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, були складенні відповідні протоколи про адміністративні правопорушення відносно посадових осіб відповідача та приписи про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища щодо самовільного користування надрами. Зазначена обставина не була врахована судами при вирішенні спору.

Пунктами 4.18., 4.24. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464 в редакції від 10.09.2008 року визначено, що у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 N 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за N 934/9533. У разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 N 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за N 934/9533. Припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Мінприроди, який здійснював перевірку.

Кодексом України Про надра у ч. 1 ст. 65 визначено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України, порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - караються штрафом від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827, питні води (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання) належать до корисних копалин загальнодержавного значення.

Системний аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та припису про порушень природоохоронного законодавства є правом контролюючого органу, та враховуючи те, що за незаконне видобування питних вод (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання) передбачена кримінальна відповідальність, суд дійшов висновку, що відсутність припису про усунення порушень природоохоронного законодавства та протоколу про про адміністративне правопорушення не усувають факт завдання збитків державі та склад господарського правопорушення Відповідача не виключають.

Разом з тим, як вказує Позивач, прокуратурою 17.06.2014 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України за №42014100130000020.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Як встановлено судом, Відповідач протягом періоду з 08.08.2011 року по 21.02.2012 року здійснив забір води з підземного горизонту Юрського періоду з 20 артсвердловин (м. Переяслав-Хмельницький - 9 шт., с. Гребля - 11 шт.) в обсязі 624 894,89 куб.м., що підтверджується довідкою Відповідача про об'єм забраної води із свердловин КП Переяслав-Хмельницького ВУКГ за період з 08.08.2011 по 21.02.2012 від 28.02.2012 року №83, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що Відповідачем не надано суду належних доказів наявності у нього дозволу на спеціальне водокористування, що встановлено перевіркою, за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.02.2012 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що Відповідачем здійснювалось використання надр без спеціального дозволу.

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Цивільним кодексом України у ч.ч. 1, 2 ст. 1166 визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 14.10.2013 року у справі № 922/1746/13.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено наявність в діях Відповідача протиправної поведінки, що виявилась у здійсненні спеціального водокористування без відповідного дозволу. Разом з тим, має місце наявність збитків, які завдані державі у обсязі видобутої Відповідачем питної води, та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, завданими державі внаслідок видобування питної води без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України у передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Цивільний кодекс України у ст. 1166 передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до абз. 4 п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389, в редакції від 08.08.2011 року (надалі за текстом: Методика), ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Пунктами 9.1., 9.2. Методики визначено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар, (23) сам де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м; Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення). Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Таким чином, довідка Відповідача про об'єм забраної води із свердловин КП Переяслав-Хмельницького ВУКГ за період з 08.08.2011 по 21.02.2012 від 28.02.2012 року №83, яка підписана керівником та головним інженером Відповідача та скріплена його печаткою є належним доказом для визначення фактичного об'єму води, що використана Відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування.

Судом встановлено, що Прокурором здійснено розрахунок збитків відповідно до п.п. 9.1., 9.2. Методики за формулою З = 100х624894,89х0,3х41,15/100, згідно якого сума завданих Відповідачем збитків внаслідок самовільного використання питної води без дозволу на спеціальне водокористування складає 7 714 327,42 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач у листі від 31.07.2013 року №517 вказує, що оскільки розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами розраховувався за період з 08.08.2011 року по 21.02.2012 року, а також при розрахунку застосовувався об'єм піднятої води саме за цей період у розмірі 624 894,89 куб.м, то в період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року слід застосовувати ставку, яка діяла на той час - 36,97 грн. за 100 куб.м з урахуванням піднятої води за цей період, а у період з 01.01.2012 року по 21.02.2012 року застосовувати ставку - 41,15 грн. за 100 куб.м, яка почала діяти з 01.01.2012 року з урахуванням об'єму піднятої води саме за цей період. На підставі викладеного Відповідачем здійснено розрахунок суми збитків, згідно якого сума збитків за період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року складає 5 081 059,94 грн., сума збитків за період з 01.01.2012 року по 21.02.2012 року складає 2 058 779,23 грн., що разом складає 7 139 839,17 грн.

Проте, суд з вказаними твердженнями Відповідача щодо розміру ставки збору за спеціальне використання підземних вод не погоджується на підставі наступного.

Згідно п. 9.1. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою З = 100 х W х Тар, (23) сам де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м; Тар - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Пунктом 325.2 ст. 325 Податкового кодексу України в редакції від 19.01.2012 року визначено, що ставка збору за спеціальне використання підземних вод у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області складає 41,15 грн. за 100 куб. метрів.

Згідно п. 325.9. ст. 325 Податкового кодексу України в редакції від 19.01.2012 року, до ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3.

Враховуючи те, що порушення вимог водного законодавства України було виявлено 21.02.2012 року та оформлено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.02.2012 року, для визначення розміру збитків, завданих державі Відповідачем внаслідок самовільного користування надрами, підлягає застосуванню ставка збору за спеціальне використання підземних вод, яка діяла станом на дату виявлення порушення - 21.02.2012 року, у розмірі 41,15 грн. за 100 куб. метрів. з урахуванням коефіцієнту 0,3.

Перевіркою правильності та обґрунтованості розрахунку суми збитків, заподіяних Відповідачем державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, суд приходить до висновку, що сума збитків у розмірі 7 714 327,42 грн. (сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 42 коп.) визначена Прокурором обґрунтовано та вірно.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача збитків у сумі 7 714 327,42 грн. (сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 42 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України - 30%, до спеціального фонду місцевого бюджету Переяслав-Хмельницька - 50% та до спеціального фонду обласного бюджету Київської області - 20% на такі реквізити за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", (символом звітності 331): отримувач коштів - Переяслав-Хмельниц. УК/м. Переяслав-Хмельницький / 24062100, код банку отримувача (МФО) - 821018, рахунок отримувача - 33115331700012, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37644877 є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду учасниками судового процесу у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства" про стягнення збитків, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства", ідентифікаційний код: 05473594, місцезнаходження: 08402, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, буд. 1, на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, ідентифікаційний код: 38039191, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 3, у сумі 7 714 327,42 грн. (сім мільйонів сімсот чотирнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 42 коп.) та перерахувати одержувачам цих коштів у розмірі: 30 відсотків до Державного бюджету України у сумі 2 314 298,23 грн. (два мільйони триста чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 23 коп.), 50 відсотків до місцевого бюджету міста Переяслава-Хмельницького Київській області у сумі 3 857 163,71 грн. (три мільйони вісімсот п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят три гривні 71 коп.) та 20 відсотків до обласного бюджету Київської області у сумі 1 542 865,48 грн. (один мільйон п'ятсот сорок дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять гривень 48 коп.) на такі реквізити за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", (символом звітності 331): отримувач коштів - Переяслав-Хмельниц. УК/м. Переяслав-Хмельницький / 24062100, код банку отримувача (МФО) - 821018, рахунок отримувача - 33115331700012, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37644877.

3. Стягнути з комунального підприємства "Переяслав-Хмельницьке виробниче управління комунального господарства", ідентифікаційний код: 05473594, місцезнаходження: 08402, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, буд. 1, в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2014 року