Рішення № 39494728, 23.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" червня 2014 р. Справа № 911/1511/14

за позовом Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" , м. Кам'янець-Подільський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К", с. Чайки, Києво-Святошинський район

про стягнення 43 053,39 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - Годлевський Е.М.- предст., дов. №01-05/201 від 29.01.2014р.;

відповідач - Герич М.В. - предст. дов. № 19/06/2014 від 16.06.2014р.

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" про стягнення 43 053,39 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/1511/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 02.06.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014р. розгляд справи було відкладено на 23.06.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача озвучив позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача усно проти позову заперечив, обгрунтувавши це тим, що між сторонами не існує договірних зобовязань, а відповідачем не було виставлено вимогу, як це передбачено ст. 530 ЦК України, а отже строк оплати за надані послуги не настав.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 ГПК України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

23.06.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К» являється власником нежитлового приміщення, загальною площею 407.2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 7.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України №1875-IV від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи вищезазначені приписи закону, 31 жовтня 2013 року, а в подальшому 18 листопада 2013 року, позивачем на адресу відповідача був надісланий примірник Договору № КП-1292 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 30 серпня 2013 року, який відповідачем, всупереч законних вимог, не був підписаний.

Зважаючи на те, що система централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення на об'єкті по вул. Князів Коріатовичів, 7 м. Кам'янця-Подільського, являється єдиною та цілісною, незважаючи на відсутність між сторонами відповідного договору, позивач продовжував здійснювати надання послуг з теплопостачання на дану будівлю у період з жовтня 2013 року по березень 2014 року.

На підтвердження чого надав Рапорт на спожиту теплову енергію за жовтень 2013 року, Рапорт на спожиту теплову енергію за листопад 2013 року, Рапорт на спожиту теплову енергію за грудень 2013 року, Рапорт на спожиту теплову енергію за січень 2014 року, Рапорт на спожиту теплову енергію за лютий 2014 року, Рапорт на спожиту теплову енергію за березень 2014 року, Картку споживання теплової енергії за жовтень 2013 року, Картку споживання теплової енергії за листопад 2013 року, Картку споживання теплової енергії за грудень 2013 року, Картку споживання теплової енергії за січень 2014 року, Картку споживання теплової енергії за лютий 2014 року, Картку споживання теплової енергії за березень 2014 року, а також акти виконаних робіт, в яких зазначено, що в жовтні 2013 року було надано послуг на суму 3 536 гривень 45 копійок (Акт-рахунок № 2941/11 від 30 листопада 2013 року), в листопаді 2013 року на суму 5 335 гривень 00 копійок (Акт-рахунок № 2941/11 від 30 листопада 2013 року), в грудні 2013 року на суму 10 216 гривень 18 копійок (Акт-рахунок № 2941/12 від 31 грудня 2013 року), в січні 2014 року на суму 9 636 гривень 79 копійок (Акт- рахунок № 2941/1 від 31 січня 2014 року), в лютому 2014 року на суму 9 438 гривень 13 копійок (Акт-рахунок № 2941/2 від 28 лютого 2014 року) та в березні 2014 року на суму 4 890 гривень 84 копійки (Акт- рахунок № 2941/3 від 31 березня 2014 року). Всього відповідачу було надано послуги з теплопостачання загальною вартістю 43 053,39 грн.

За словами позивача, ним були надіслані вищезазначені акти відповідачу, однак останній акти не підписав та не здійснив оплату наданих послуг, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду про стягнення 43 053,39 грн. вартості послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

У зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем не існувало договірних зобов'язань, строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг визначається на підставі приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, матеріали справи не містять вимоги позивача до відповідача про сплату заборгованості за надані послуги, в розумінні ст. 530 ЦК України, а наявні у матеріалах справи акти-рахунки взагалі видані на підставі договору № КП0811 від 01.02.2010р. та є лише документом, що підтверджує факт передачі постачальником та використання споживачем послуг.

До того ж варто зазначити, що в актах не зазначено строк оплати наданих послуг.

Крім того, у суду відсутні достатні підстави вважати, що дані акти надсилались на адресу відповідача, оскільки в якості доказу відправки позивачем надано лише копії фіскальних чеків, що за умови відсутності описів-вкладення у цінний лист, не можуть вважатись належними доказами.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що строк виконання зобовязяння, відповідно до ст. 530 ЦК України, у відповідача не настав, а отже позов був заявлений передчасно.

Враховуючи вищевикладене, суд в позові відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача у справі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Дата підписання повного тексту рішення: 27.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.