Рішення № 39494721, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/8618/14 23.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвест"до Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішення №74 від 30.12.2013

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Редик В.М. - представник за дов.;

від відповідача: Левченко М.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 23.06.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвест" до Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №74 від 30.12.2013 у справі №736/13-р-02-07-13 в частині визнання дій ТОВ "Люксінвест" під час участі у процедурі відкритих торгів на закупівлю Національним університетом Державної податкової служби України машин друкувальних код ДК 016-97-29.56.1 у 2012 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення анти конкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 порушено провадження у справі №910/8618/14, розгляд справи призначено на 23.06.2014.

У відзиві на позов, відповідач заперечив проти позову та вказав про пропуск строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який є присічним.

Клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "ВС Інвест" в порядку ст. 27 ГПК України, суд дослідив та заслухав пояснення сторін щодо нього, в результаті чого, в задоволенні клопотання суд відмовив, з огляду на наступне.

Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки ТОВ "ВС Інвест", тому клопотання позивача суд визнав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 23.06.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 30.12.2013 №74 у справі №736/13-р-02-07-13 (надалі - рішення) Адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила:

1. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвест" (код 36039928) під час участі у процедурі відкритих торгів на закупівлю Національним університетом Державної податкової служби України машин друкувальних код ДК 016-97-29.56.1 у 2012 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 1 ст. 50 та п.4 ч. 2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

2. За вчинене порушення, вказане у пункті 1 цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксінвест" (код 36039928) штраф у розмірі 60 000,00 гривень.

Спір у справі виник внаслідок того, що позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням та просить суд визнати його недійсним, оскільки вважає, що дане рішення не відповідає обставинам справи, не підтверджено належними доказами, тому воно є незаконним.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідач при прийнятті рішення не врахував, що затвердженим рішенням комітету з конкурсних торгів від 28.09.2012 №10 очікувана вартість предмета закупівлі становить 1 999 860, 00 грн., що в загальному відповідає запропонованій ціновій пропозиції ТОВ "Люксінвест", як учасника конкурсних торгів, а саме 2 010 370,00 грн. Позивач зазначив, що підготовка документації конкурсних торгів здійснювалась за формою (зразком) наданим замовником, отже наявні в учасників конкурсних торгів деякі тотожності в підготовлених документах пояснюються саме необхідністю дотримуватись вимог замовника.

Висновок про те, що учасники конкурсних торгів узгоджують ціну товару оскільки пропонують на ринку однакову продукцію, позивач вважає - не відповідає дійсності і суперечить принципам ринкової економіки, а твердженням про вплив ТОВ ВС Інвест" на цінову політику ТОВ "Люксінвест" - надуманим.

Також, на думку позивача, відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про захист економічної конкуренції" положення статті 6 Закону не застосовуються до будь-яких добровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців, а позивач, відповідно до положень Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого та середнього підприємництва в Україні" є суб'єктом малого підприємництва.

Позивач зазначив, що одержав оскаржуване рішення 13.01.2014, та з дотриманням двомісячного терміну оскарження ТОВ "Люксінвест" 13.03.2014 подав до господарського суду міста Києва позовну заяву №29 від 12.03.2014 про визнання частково недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України№74 від 30.12.2013, яка ухвалою суду від 24.03.2014 у справі 3910/4864/14 повернута позивачу без розгляду на підставі ст.63 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, 17.04.2014 позивач повторно звернувся до господарського суду міста Києва з вказаним позовом, однак, ухвалою від 22.04.2014 у справі №910/7213/14 позовну заяву повернуто позивачу на підставі ст.63 ГПК України.

25.04.2014 ТОВ "Люксінвест" втретє звернулось з позовною заявою до суду, яка 28.04.2014 ухвалою у справі №910/7807/14 повернуто на підставі ст. 63 ГПК України (належним чином засвідчені копії процесуальних документів та відповідних позовних заяв, долучені до матеріалів справи).

Таким чином, з урахуванням наведеного, позивач вважає, що звертаючись з позовом до суду, ним було дотримано строки оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки оскаржуване рішення законним, а тому заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним рішення відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначив про пропуск двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В оскаржуваному рішенні Адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийшла до висновку про узгодженість анти конкурентних дій ТОВ "Люксінвест" та ТОВ "ВС Інвест", які стосуються спотворення результатів торгів та є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді обставин, що свідчать про узгоджену поведінку учасників під час підготовки та участі у процедурі закупівлі.

Пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, антиконкурентні узгоджені дії.

Пункт 4 частини 2 статті 6 Закону, визначає, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема визначаються узгоджені дії які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Отже, приписами вищевказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.

З матеріалів справи вбачається, що копія рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2013 № 74 у справі № 736/13-р-02-07-13 була надіслана відповідачем на адресу позивача супровідним листом № 02-07/3361 від 30.12.2013.

Судом встановлено, що позивач отримав рішення 13.01.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого рекомендований лист №03037 08498320 був вручений уповноваженій особі позивача 13.01.2014 (копія повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

До того ж, позивач не заперечував отримання ним оскаржуваного рішення 13.01.2014 р., про що безпосередньо зазначив у позовній заяві.

Таким чином, двомісячний строк з дня одержання позивачем рішення для його оскарження закінчився 13.03.2014.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами господарського суду міста Києва від 24.03.2014 № 910/4864/14, від 22.04.2014 №910/7213/14, від 28.04.2014 №910/7807/14 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Люксінвест" позовні заяви про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.12.2013 № 74, разом з доданими до неї документами, була повернута позивачеві без розгляду на підставі п.п.1, 2, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Після виправлення недоліків, 07.05.2014 позивач повторно звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 06.05.2014 про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.12.2013 №74, що підтверджується датою на вхідному штампі господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8618/14 та прийнято вищенаведену позовну заяву до розгляду.

Клопотань про відновлення пропущеного строку на звернення до суду, позивач не заявляв, лише вказав, що ТОВ "Люксінвест" дотримано двомісячний строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду міста Києва.

Господарський процесуальний кодекс України не містить припису, згідно якого після усунення допущених недоліків позовної заяви, про які було зазначено судом в ухвалі про повернення позовної заяви без розгляду та при повторному зверненні до суду із зазначеним позовом, позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Таким чином, повторно подана до господарського суду позовна заява вважається поданою саме у день повторного звернення з позовом до господарського суду.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема в п. 24 Інформаційного листа від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", а саме: відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову.

Крім того, у п. 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 визначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Як зазначено у п. 2 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Як вище було встановлено, позовна заява про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.12.2013 №74 була подана до господарського суду міста Києва 07.05.2014 (дата вхідного штампу господарського суду міста Києва). А отже, дана позовна заява подана позивачем до суду з пропуском встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.

В п. 34 Листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 р. № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" у відповідь на питання, яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначено, що пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.

Отже, оскільки строк оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України не може бути відновлено, т.т. він є присікальним, то суд позбавлений можливості визнати причину пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку поважною та відновити строк на звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Таким чином, враховуючи те, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.12.2013 №74, а пропущений строк не може бути відновлено, він є присікальним, то у задоволенні заявлених позовних вимог про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.12.2013 №74 позивачу слід відмовити.

Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 27.06.2014

Суддя М.Є. Літвінова