Рішення № 39494570, 23.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2014 Справа № 905/1260/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мирошниченка Я.С. суддів Філімонової О.Ю., Величко Н.В., при секретарі судового засідання Займак Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "ХІМТОН", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля", м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 91920,23 грн., з яких 85347,36 грн. - сума основного боргу, 5234,39грн.- пеня, 1338,48 грн. - 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ХІМТОН", м. Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля", м.Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 91920,23 грн., з яких 85347,36 грн. - сума основного боргу, 5234,39грн.- пеня, 1338,48 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач, посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №02043Х від 02.04.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 85347,36 грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі - 5234,39грн.- , 1338,48 грн. - 3% річних.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.193,230-231,265 Господарського кодексу України, ст.ст.15,16,526,610-612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): договір поставки №02043Х від 02.04.2012р., Додаткову угоду №1 від 02.04.2012р., видаткову накладну №57058 від 05.06.2012р., довіреність №450 від 05.06.2013р., видаткову накладну №57831 від 06.12.2013р., довіреність №760 від 06.12.2013р., видаткову накладну №57866 від 20.12.2013р., довіреність №792 від 20.12.2013р., видаткову накладну №57850 від 13.12.2013р., довіреність №774 від 13.12.2013р., претензію №10/82 від 17.01.2013р., правоустановчі документи Позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 19.03.2014р.

17.03.2014р. Представник Відповідача через канцелярію суду надав надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату

Представник Позивача у судовому засіданні 19.03.2014р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі усно заявив клопотання про подальший розгляд справи без участі представника позивача та клопотання про витребування доказів.

Клопотання позивача судом розглянуті та задоволені.

Клопотання відповідача судом розглянуто та задоволено.

04.04.2014р. Представник Відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Надав витребувані судом документи.

У зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 09.04.2014р. на 23.04.2014р.

22.04.2014р. Представник Відповідача через канцелярію суду надав витребувані документи.

23.04.2014р. Представник Позивача відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу надав заяву про збільшення позовних вимог.

Судом Заяву досліджено та прийнято до розгляду.

Судове засідання відкладалося з 23.04.2014р. на 28.05.2014р. у зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 23.04.2014р. справу №905/1260/14 передано на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді Мирошниченка Я.С. суддів Філімонової О.Ю., Мельниченко Ю.С.

23.05.2014р. Представник Відповідача через канцелярію суду надав відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 09.01.2014р. у зв'язку із перебуванням судді Мельниченко Ю.С. у відпустці, справу передано на розгляд судової колегії у складі: головуючого судді Мирошниченка Я.С. суддів Філімонової О.Ю., Величко Н.В.

Представники сторін клопотання щодо фiксацii судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здiйснювався без застосування техничного фiксування судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК Украiни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебiчно i повно з'ясувавши всi факти і обставини справи, об'ективно оцiнивши докази, якi мають значення для вирiшення справи, суд:

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2012 р. між Приватним підприємством «Хімтон», м. Київ (надалі - Позивач/Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля», м. Донецьк (надалі - Відповідач/Покупець), укладено Договір поставки №02043Х (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію, далі Товар, в асортименті та кількості згідно з «Специфікації» (рахунку -фактури) до Договору, який є невід'ємною частиною.

Згідно до п.2.1, 2.3 Договору товар, що поставляється оплачується Покупцем за цінами і на умовах згідно з Специфікації (рахунку - фактури). Ціни на товар встановлюється в національній валюті України та фіксується в Специфікації (рахунку-фактурі) до Договору.

Відповідно до 3.3 Доказом передачі партії товару у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії товару.

Термін дії Договору встановлюється з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р. та до повного його виконання.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору (а.с. 70-72) Позивачем був поставлений товар Відповідачу на загальну суму 107847,38 грн. за Видатковими накладними №57058 від 05.06.2013 р. на суму 77688,00 грн., №57831 від 06.12.2013 р. на суму 3000,00 грн., №57850 від 13.12.2013 р. на суму 3000,00 грн., № 57866 від 20.12.2013 р., на суму 24159,36 грн.

Отримання товару Відповідачем за видатковими накладними підтверджується виданими Відповідачем довіреностями на отримання товару, відображення відповідних операцій у податковому обліку Відповідача, що підтверджується наданим Позивачем Реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 136-161), а також наданим Відповідачем Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним директором та скріпленим печаткою Відповідача. Крім того, Позивач у Відзиві та письмових поясненнях підтверджує факт поставки товару, натомість зазначає, що строк оплати не настав.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли саме з Договору поставки №02043Х від 02.04.2012 р.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах Договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором поставки №02043Х від 02.04.2012 р.

Згідно п. 4.1 Договору, Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Продавця» згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата товару здійснюється перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Продавця» за умови відстрочки платежу з моменту передачі партії товару у власність «Покупця» - 30 календарних днів.

У Відзиві Відповідач зазначає, що термін оплати за поставлений товар не встановлений і відповідно не наступив.

Суд не може погодитись з таким твердженням Відповідача, оскільки Договором передбачено строк оплати товару з моменту його передачі Покупцю без врахування виставлених рахунків.

Крім того Позивачем до матеріалів справи надано засвідчені копії рахунків-фактури до Договору, а саме: №57866 від 20.12.2013 р. на суму 24159,36 грн., з терміном сплати до 19.01.2014 включно; №57850 від 13.12.2013 р. на суму 3000,00 грн., з терміном сплати до 12.01.2014 включно; №57831 від 06.12.2013 р. на суму 3000,00 грн., з терміном сплати до 05.01.2014 включно; №57058 від 05.06.2013 р. на суму 77688,00 грн., з терміном сплати до 05.07.2013 включно.

У Відзиві на заяву про збільшення позовних вимог Відповідач зазначив, що ці рахунки-фактури не містять підпису та печатки Відповідача, отже є неукладеними.

Натомість, згідно банківських виписок, які надані Відповідачем в якості доказу часткової сплати боргу, рахунки-фактури №57058 від 05.06.2013 р. та № 57866 від 20.12.2013 р., вказані як підстава платежу.

Таким чином, судом встановлено, що Покупець мав оплатити товар не пізніше:

- за Видатковою накладною №57058 від 05.06.2013 р. на суму 77688,00 грн. - 05.07.2013 р.;

- за Видатковою накладною №57831 від 06.12.2013 р. на суму 3000,00 грн. - 05.01.2014 р.;

- за Видатковою накладною №57850 від 13.12.2013 р. на суму 3000,00 грн. - 12.01.2014 р.;

- за Видатковою накладною №57866 від 20.12.2013 р., на суму 24159,36 грн. - 19.01.2014 р.;

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Покупець грошове зобов'язання перед Продавцем в частині розрахунку за прийнятий товар у повному обсязі не виконав.

Часткова оплата Відповідачем за Договором підтверджується платіжними дорученнями:

- від 16.10.2013 р. на суму 10000,00 грн.

- від 25.11.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 27.11.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 02.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 03.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 04.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 06.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 10.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 11.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 16.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 17.12.2013 р. на суму 2000,00 грн.

- від 17.12.2013 р. на суму 6000,00 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду, Відповідач здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 36000,00 грн., заборгованість Відповідача за Договором складала 71847,36 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи, Позивач надав докази часткової сплати заборгованості у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.03.2014 р..

Пунктом 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки Відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі10000,00 грн., в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 61847,36 грн. не надав, тому суд, вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу такими, що підлягають частковому задоволенню.

Одночасно, Позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 5234,39 грн., 3% річних у розмірі 1338,48 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати партії товару «Покупець» за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі 0,1% за кожен прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від не сплаченої у строк суми.

Позивачем надано арифметичний розрахунок пені за кожною видатковою накладною з урахуванням часткових оплат, а саме: за Видатковою накладною №57058 за період з 05.07.2013 р. по 05.01.2014 р., за Видатковою накладною №57831 за період з 05.01.2014 р. по 07.02.2014 р., за Видатковою накладною №57850 за період з 12.01.2014 р. по 07.02.2014 р., за Видатковою накладною №57866 за період з 19.01.2014 р. по 07.02.2014 р. на загальну суму 5234,39 грн.

Судом встановлено, що розрахунок містить помилки, натомість суд не може виходити за межі позовних вимог. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5234,39 грн. є такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 1338,48 грн., суд зазначає наступне.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано арифметичний розрахунок 3% річних за кожною видатковою накладною з урахуванням часткових оплат, а саме: за Видатковою накладною №57058 за період з 05.07.2013 р. по 05.01.2014 р., за Видатковою накладною №57831 за період з 05.01.2014 р. по 07.02.2014 р., за Видатковою накладною №57850 за період з 12.01.2014 р. по 07.02.2014 р., за Видатковою накладною №57866 за період з 19.01.2014 р. по 07.02.2014 р. на загальну суму 1338,48 грн.

Судом встановлено, що розрахунок містить помилки, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1216,11 грн.

23.04.2014 р. Позивачем надано Заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив збільшити розмір позовних вимог на розмір витрат пов`язаних з відрядженням представника до суду, посилаючись на ст.. 225 Господарського кодексу України.

Розглянувши цю Заяву, господарський суд зазначає наступне:

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Таким чином, Заява про збільшення розміру позовних вимог є такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи заявлені Позивачем вимоги про стягнення заборгованості за договом поставки №02043Х від 02.04.2012р. про стягнення заборгованості у розмірі 91920,23 грн., з яких 85347,36 грн. - сума основного боргу, 5234,39грн.- пеня, 1338,48 грн. - 3% річних., за висновками суду, останній повинен сплатити судовий збір в розмірі 1838,41грн.

Як встановлено судом, до позовної заяви, в якості доказу сплати судового збору Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №551 від 17.02.2014р. на суму 1838,41 грн., а також Квитанція №208 від 22.04.2014р. на суму 37,52 грн., що загалом складає 1876,79грн.

Згідно ст.4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи заявлені позивачем вимоги, за висновками суду, останній повинен сплатити судовий збір в розмірі 1838,41 грн.

За змістом п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 37,52 грн. підлягає поверненню Приватному підприємству "ХІМТОН", м.Київ.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "ХІМТОН", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля", м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 91920,23 грн., з яких 85347,36 грн. - сума основного боргу, 5234,39грн.- пеня, 1338,48 грн. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозакупівля", м.Донецьк (83086, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул.Кобозева, буд.12, код ЄДРПОУ 33110033) на користь Приватного підприємства "ХІМТОН", м.Київ (04212,м.Київ, вул.Богатирська, б.3-Г код ЄДРПОУ 30223111) суму основного боргу 85347,36 грн., 5234,39грн.- пеню, 1338,48 грн. - 3% річних та судовий збір в сумі 1838,41 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету на користь Приватного підприємства "ХІМТОН", м.Київ (04212,м.Київ, вул.Богатирська, б.3-Г код ЄДРПОУ 30223111) надмірно сплачений судовий збір у сумі 37,52 грн. відповідно до квитанції №208 від 22.04.2014р.

У судовому засіданні 23 червня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Я.С. Мирошниченко

Суддя О.Ю. Філімонова

Суддя Н.В. Величко