Постанова № 39494543, 19.06.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1896/1412 год. 03 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Кромпа О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2014 року №0001591702 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у сумі 86 666,67 грн.

Вказані вимоги обґрунтовані уточненими доводами представника позивача, зокрема неправомірним зменшенням ФОП ОСОБА_1 від'ємного значення з ПДВ за серпень 2013 року у сумі 86666,67 грн., оскільки правомірність включення до складу податкового кредиту грудня 2012 року суми ПДВ 86666,67 грн. згідно податкової накладної ТОВ "Херсонтрансгруп" підтверджується первинними документами, які додатково були надані податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки, а також наявністю результатів юридичних послуг, отриманих від ТОВ "Херсонтрансгруп". При цьому, позивач вважає, що висновки ДПІ щодо нереальності господарської операції з ТОВ "Херсонтрангруп" ґрунтуються виключно на акті зустрічної звірки вказаного контрагента, який не є належним доказом та не підтверджує порушення ФОП ОСОБА_1 порядку формування податкового кредиту.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що в ході невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено завищення від'ємного значення у серпні 2013 року у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту грудня 2012 року податок на додану вартість у сумі 86666,67 грн. по господарській операції з ТОВ "Херсонтрансгруп", по якій не можливо підтвердити реальність її здійснення згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента. Відповідач також вказує, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки не було надано документи підтверджуючі розрахунки з ТОВ "Херсонтрангруп", що додатково підтверджує порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по вказаній господарській операції. Вищевказане, на думку відповідача, свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку позивача, представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 13.01.2014 року №34 та повідомлення від 13.01.2014 року №33/21-03-17-02, ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2013 року, яке виникло за рахунок різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, за результатами якої складено акт від 24.01.2014 року №106/21-03-17-02/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту у грудні 2012 року на 86666,67 грн. та відповідно завищено залишок суми попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 86666 грн., в тому числі у грудні 2012 року на 86666,67 грн.

Правова позиція податкового органу, яка покладена в основу зазначеного зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість по декларації за серпень 2013 року, полягає у тому, що позивач незаконно включив до податкового кредиту грудня 2012 року суму ПДВ 86666,67 грн. за податковою накладною, виданою контрагентом ТОВ "Херсонтрансгруп", у зв'язку з обставинами, викладеними в акті перевірки, а саме:

- ФОП ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують розрахунки з постачальниками (банківські виписки) як на момент підписання, так і реєстрації акту перевірки (стор. 5 акту перевірки);

- за даними бази ІС "Податковий блок" ТОВ "Херсонтрансгруп" обліковуються розбіжності згідно акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 20.03.2013 року №1135/22-4/37631522, тому визначити реальне документальне підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 не можливо (стор. 6 акту перевірки).

На підставі вказаних обставин податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.03.2014 року №0001591702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 86666,67 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для визначення права платника податку на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами (п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Із системного аналізу вказаних вище норм, вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, які включені до ціни придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки (стор. 5) та підтверджується матеріалами справи, між ФОП ОСОБА_1 (за договором - замовник) та ТОВ "Херсонтрансгруп" (за договором - виконавець) було укладено договір №ДГ-0000007 від 20.08.2012 року, згідно умов якого замовник зобов'язується надати юридичні послуги, склад яких визначений п. 1.1 договору, зокрема, надання роз'яснень з питань чинного законодавства щодо стягнення з Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" грошових коштів, складання позовної заяви, представництво у Господарському суді тощо. Відповідно до п. 3.2 договору моментом закінчення надання юридичних послуг за договором є фактичне надходження грошових коштів на поточний рахунок замовника в якості виконання судового рішення про стягнення з Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" грошових коштів на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 По закінченню надання юридичних послуг виконавець складає звіт (п. 3.3 договору), по закінченню узгодження звіту про надані послуги виконавець складає та надає замовнику акт приймання - передачі наданих послуг (п. 3.4 договру).

На виконання умов даного договору у грудні 2012 року ТОВ "Херсонтрансгруп" було надано ФОП ОСОБА_1 юридичні послуги на загальну суму 520000,00 грн., в тому числі ПДВ 86666,67 грн., з питань надання консультацій по ЦК України, підготовка процесуальних документів та представництво прав та законних інтересів ФОП ОСОБА_1 в господарському суді Київської області по справі №26/121-12-а, про що складено акт №77 здачі - прийняття робіт (надання послуг) та звіт про надані послуги з 29.08.2012 р. по 24.12.2012 р., копії яких залучені до матеріалів справи, та оформлено податкову накладну від 28.12.2012 року №16 на суму ПДВ 86666,67 грн., копія якої залучена до матеріалів справи. Розрахунки за вказаним договором були здійснені в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень наданих до матеріалів справи.

Досліджуючи питання щодо реальності отримання ФОП ОСОБА_1 спірних юридичних послуг та їх обумовленість господарською діяльністю позивача, суд встановив наступне.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що укладення вказаного договору було обумовлено забезпеченням захисту майнових прав ФОП ОСОБА_1 внаслідок не виконання Іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" грошових зобов'язань за договором про надання транспортно - експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

На підтвердження реального отримання від ТОВ "Херсонтрансгруп" юридичних послуг, позивач надав суду акти приймання - передачі від 27.08.2012 року, згідно яким позивач передавав ТОВ "Херсонтрансгруп" документи, необхідні для виконання вказаних послуг, а також рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2012 року по справі №26/121-12, яким стягнуто з Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед" на користь ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2632223,00 грн.

Отже, суд вважає, що надані позивачем до перевірки та залучені до матеріалів справи первинні документи підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, а також пов'язаність юридичних послуг з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати предмет юридичних послуг та результати їх надання спірним контрагентом.

Щодо доводу податкового органу про ненадання до перевірки документів, що підтверджують розрахунки ФОП ОСОБА_1 з постачальниками (банківські виписки), то суд зазначає, що відповідно ст. 177 Податкового кодексу фактичне здійснення розрахунків за господарською операцією підтверджує правомірність декларування фізичною особою - підприємцем валових витрат, а не податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки факт надання послуг у грудні 2012 року підтверджується відповідними первинними документами, тому ФОП ОСОБА_1 правомірно включено до звітності за грудень 2012 року податкову накладну від ТОВ "Херсонтрансгруп".

Крім цього, суд відмічає, що позивач скористався правом, передбаченим ст. 44 ПК України, надав до податкового органу з запереченнями до акту перевірки відповідні платіжні доручення, про відсутність яких вказано в акті перевірки.

При цьому, суд відмічає, що пунктом п.44.6 ст. 44 цього Кодексу передбачено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, відповідач з невідомих причин не прийняв до уваги надані позивачем розрахункові документи, чим спростовується довід податкового органу щодо не надання позивачем до перевірки вказаних документів.

Надаючи правову оцінку доводам ДПІ щодо нереальності вищеописаної господарської операції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, зроблені на підстави виключно даних податкових перевірок, а саме, акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Херсонтрансгруп" від 20.02.2013 року №1135/22-4/37631522.

Суд вказує, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент початку проведення звірок, не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання, що відбувалося раніше моменту таких звірок.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

При цьому, суд зазначає, що обов'язковою умовою для віднесення до складу податкового кредиту сум податку є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця (абз.1 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності у позивача належним чином оформленої податкової накладної, яка відображена позивачем у реєстрі отриманих накладних відповідного звітного періоду. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента позивача права на складання податкових накладних, тобто його реєстрацію у встановленому законодавцем порядку у якості платника податку на додану вартість та присвоєння йому індивідуального податкового номеру.

Таким чином, податкова накладна, виписана ТОВ "Херсонтрансгруп" щодо наданих юридичних послуг, відповідає вимогам Податкового Кодексу України, і тому податковий кредит по податку на додану вартість був правомірно задекларований позивачем на підставі податкової накладної, отриманих від контрагента, по факту надання послуг згідно акту здачі - прийняття послуг.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки покладений в основу вказаних порушень висновок про нереальність господарської операції з ТОВ "Херсонтрансгруп" підтверджено відповідними первинними документами, а тому є правомірним віднесення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по вищевказаній господарській операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2014 року №0001591702 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у сумі 86666,67 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 червня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3