Постанова № 39494196, 19.06.2014, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-а/641/60/2014 Справа №641/12559/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м.Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Онупко М.Ю.,

за участю секретаря - Вовк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ( далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Чернігівської міської ради від 30 вересня 2013 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, передача земельних ділянок юридичним та фізичним особам» у частині п. 53, відповідно до якого, ОСОБА_1 відмовлено у припиненні договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2011 року № 2699; зобов'язати Чернігівську міську ради укласти з ФОП ОСОБА_1 акт приймання - передачі земельної ділянки, загальною площею 0,0071 га., в АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19 липня 2011 року між Чернігівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований у Чернігівській міській раді у книзі реєстрації договорів оренди за номером 2699. За зазначеним договором позивачу надане у короткострокове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0071 га, в м. Чернігові для експлуатації нежитлового приміщення (аптеки), що належало їй на праві власності, по АДРЕСА_1. Договір укладений строком до 31.01.2016 року.

23 липня 2013 року право власності на зазначене нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_3 Після чого 29.07.2013 року ОСОБА_1 заявою-повідомленням повідомила Чернігівську міську раду про припинення з 23 липня 2013 року договору оренди земельної ділянки № 2699, укладеного 19.07.2011 року, у зв'язку з відчуженням нежитлового приміщення, що розміщено на орендованій земельній ділянці.

За результатами розгляду Чернігівською міською радою заяви-повідомлення було прийнято рішення від 30.09.2013 року «Про затвердження проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, передача земельних ділянок юридичним та фізичним особам» (далі - Рішення) відповідно до п. 53 якого суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 було відмовлено у припиненні договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2011 року № 2699. Витяг із зазначеного Рішення отримано позивачем 21.10.2013 року.

На виконання умов договору позивач звернувся до відповідача з проханням оформити та підписати акт приймання-передачі земельної ділянки у зв'язку з припиненням договору. Однак, замість направлення на адресу позивача акту, всупереч нормам діючого законодавства, відповідачем було прийнято Рішення від 30.09.2013 року, яке грубо порушує права та законні інтереси позивача.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що Рішення Чернігівської міської ради від 30.09.2013 року у частині п. 53 протиправне (незаконне), прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про час, день та місце розгляду справи повідомлена належним чином про причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином про причини неявки суду не повідомив. В наданих до суду запереченнях представник відповідача Миколаєнко Р.С. в задоволенні позову просив відмовити, при цьому посилався на те, що між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 19.07.2011 року укладений договір оренди, згідно якого передано в оренду земельну ділянку в м. Чернігові для експлуатації нежитлового приміщення - аптеки по АДРЕСА_1.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору. Згідно п. 30, 31 договору підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; вимога однієї із сторін у випадку не виконання іншою стороною обов'язків передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря.

Сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання договору оренди має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше ніж за два місяці. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокове розірвання на вимогу зацікавленої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку.

Пунктом 53 рішення від 30.09.2013 року відмовлено суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 у припиненні договору оренди земельної ділянки. Оскільки позивач з позовом про розірвання договору не зверталася, то на даний час договір оренди є чинним.

Згідно п. 31 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у п. 18 цього договору. Пунктом 18 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Таким чином, підписання акту приймання-передачі відбувається після припинення або розірвання договору, оскільки договір оренди від 19.07.2011 року не припинений і не розірваний, підстав для підписання акту приймання передачі відсутні. У зв'язку з чим просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

19 липня 2011 року між Чернігівською міською радою у особі начальника Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради Титаренка Ю.В. (Орендодавцем) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки № 2699 , згідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у короткострокове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0071 га, в м. Чернігові для експлуатації нежитлового приміщення - аптеки по АДРЕСА_1. Договір укладений строком до 31.01.2016 року.

Відповідно до п. 29 вищезазначеного договору підставою припинення договору є: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності в порядку, встановленим законом; неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від Орендаря або Орендодавця (у разі зміни умов господарювання, внаслідок змін у чинному законодавстві України); в разі ліквідації юридичної особи - Орендаря; інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 31 договору визначено що у разі припинення чи розірвання цього договору Орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у п. 18 договору

Відповідно до умов п. 18 договору передача земельної ділянки Орендарю здійснюється після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (а.с. 11-12).

У відповідності до договору купівлі-продажу від 23.07.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим у реєстрі за номером 1735, укладеного між позивачем ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець), продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення аптеки, з літ 1-1 по літ.1-10, загальною площею 103,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Отже право власності на вищезазначене нежитлове приміщення перейшло до ОСОБА_3

Згідно до п.53 витягу з рішення тридцять третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 30 вересня 2013 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, передача земельних ділянок юридичним та фізичним особам», ураховуючи ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ЗУ «Про Державний земельний кадастр», суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовлено у припиненні договору оренди земельної ділянки від 19.07.2011 року за № 2699 (а.с. 7)

Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 122 ч.1 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 124 ч.1 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічна норма закріплена ст. 1 Закону України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З аналізу зазначених норм законодавства та змісту Договору оренди землі від 19.07.2011 року вбачається, що договір з позивачем був укладений відповідно до норм чинного законодавства повноважними особами.

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Статтею 7 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З наведених норм вбачається наступне. Якщо особа має у власності нерухоме майно та орендує за договором земельну ділянку на якій розміщено таке майно, то у разі продажу цього нерухомого майна іншій особі до неї, в силу вказаних норм права, переходить також договірне право оренди земельної ділянки на тих самих договірних умовах, які були у попереднього орендатора. А договір оренди з попереднім власником є припиненим.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловтй будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що спірне рішення від 30.09.2013 року було прийнято відповідачем в порушення порядку визначеного законом.

У відповідності до чинного законодавства та умов вищезазначеного договору спірна земельна ділянка має бути передана від позивача до відповідача за актом приймання - передачі, який має бути оформлений після прийняття рішення про припинення чи розірвання договору. Тому позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача укласти з нею вказаний акт задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав до суду належних доказів, які підтверджують факт правомірність прийнятого ним рішення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що спірне рішення відповідачем було прийняте всупереч нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині скасування пункту 53 рішення від 19.07.2013 року підлягають задоволенню, з покладенням на Чернігівську міську раду обов'язок повторно розглянути питання про припинення договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2011 року за № 2699.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати пункт 53 рішення тридцять третьої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 30 вересня 2013 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою та надання, передача земельних ділянок юридичним та фізичним особам», та зобов'язати Чернігівську міську раду повторно розглянути питання про припинення договору оренди земельної ділянки від 19 липня 2011 року за № 2699.

В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

Стягнути з місцевого бюджету м. Чернігів на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 68 грн. (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо постанову було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя - М. Ю. Онупко