Рішення № 39493636, 27.06.2014, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2493/14-ц

Провадження № 2/265/1465/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

при секретарі Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про викуп у іншого власника незначної частки у квартирі,

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права на спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про викуп у іншого власника незначної частки у квартирі, посилаючись на те, що він має у власності більшу частку - 7/12 квартири АДРЕСА_1. 5/12 частки належить відповідачеві - його онуку. Квартира загальною площею 42,2 кв.м., житловою - 25,3 кв.м. і складається з 2 -х кімнат, кухні, вбиральної, ванної кімнати, коридору і балкону, вартісному вираженні складає 91 000 грн. станом на 28.10.2013 року. Враховуючи те, що сумісне проживання в спірній квартирі його і його онука неможливе, а також те, що онук влаштовує безлад в квартирі, не впускає його до квартири, не оплачує комунальні послуги і вирішити спір мирним шляхом не має можливості, просить суд усунути йому перешкоди в користуванні 7/12 часткою спірної квартири, замінивши виділ частки онука в розмірі 5/12 грошовою компенсацією з вирахуванням комунальних платежів в сумі 35 904,61 грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права на спадкування за заповітом, в обгрунтування якого посилався на те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, однак за життя залишила на його ім»я заповіт 11 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 Вказаний заповіт є дійсним і не скасований. Вважає, що порушення його прав відбулось тоді, коли відповідач переконав нотаріуса ОСОБА_5, що спірна квартира не є особистою власністю дружини, а заповіт - відповідно чи-то брехливим, чи-то недійсним. Таким чином нотаріус став на захист майнових прав відповідача, неправильно застосувавши ст.57 Сімейного кодексу України, а також перевищив свої повноваження щодо встановленого нотаріусом ОСОБА_4 права приватної власності у заповіті на спірну квартиру, розповсюдивши на вказану квартиру статус права спільної сумісної власності подружжя. Просить суд скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29 листопада 2013 року № 1258, свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2013 року № 1126, свідоцтво про право власності від 28 жовтня 2013 року № 1123 та визнати його право на спадкування за заповітом від 11 серпня 2009 року відповідно до його змісту.

Представники позивача за первісним позовом ОСОБА_1, що діють за довіреністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час розгляду справи по суті самовільно без дозволу суду залишили залу судового засідання, будучи не згодними з проведенням судового розгляду справи, тому ухвалою суду від 27 червня 2014 року первісний позов залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 повністю підтримали позовні вимоги зустрічного позову, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Третя особа - нотаріус ОСОБА_5 на розгляд справи не з"явилася, про час та місце її розгляду повідомлена в установленому законом порядку.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суду приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви з наступних підстав.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.9).

11 серпня 2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (а.с.8).

28 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 за № 1126 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, а саме - на 1/6 частку спадщини, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.6). Таким чином це свідоцтво про право на спадщину видано на 1/12 частки.

На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_1 28 жовтня 2013 року видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку спірної кавртири (а.с.14).

29 листопада 2013 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 за №1258 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, а саме - на 5/6 частки спадщини, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.6). Таким чином це свідоцтво про право на спадщину видано на 5/12 частин .

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

А згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтями 1222 -1223 ,1233 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Стаття 1301 визначає, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки ОСОБА_1 отримав 1/6 частку спадкового майна після смерті своєї дружини ОСОБА_3 на підставі ст.1241 ЦК України, як обов»язкову частку у спадщині, після чого з урахуванням цього факту нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частин спірної квартири ОСОБА_2, тому підстав для скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 листопада 2013 року № 1258, свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2013 року № 1126 та свідоцтва про право власності від 28 жовтня 2013 року № 1123, не має.

Окрім того, суд не вбачає підстав для визнання права ОСОБА_2 на спадкування за заповітом від 11 серпня 2009 року відповідно до його змісту, так як це право ніким не оспорюється і на підставі заповіту від 11 серпня 2009 року нотаріусом йому видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

На підставі ст.ст.1216-1301 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.10,11,209,215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання права на спадкування за заповітом, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при розгляді справи, але брали участь у розгляді справи - в 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя Орджонікідзевського районного суду

міста Маріуполя Донецької області Л.В.Копилова