Постанова № 39492968, 25.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 р. Справа № 805/6418/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 15 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі – позивач, Красноармійська ОДПІ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (надалі – відповідач, ДП «Селидіввугілля») про стягнення коштів з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 2 972 978,00 грн.

Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2 972 978,00 грн., що підлягає стягненню у примусовому порядку.

Представник позивача у судове засідання від 25.06.2014р. не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач надав заяву про визнання позову вх.№22630/14 від 25.06.2014р., а також заяву вх.№22631/14 від 25.06.2014р. про встановлення способу та порядку виконання постанови суду, в якій, посилаючись на скрутне фінансово-матеріальне становище, відповідач просить відстрочити виконання судового рішення на 3 роки.

Представник відповідача у судове засідання від 25.06.2014р. не з’явився, про дату, час й місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений, не повідомив суд про причини неявки.

Враховуючи положення ч.4 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 33426253, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, буд.41, про що зазначено у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18265054.

Відповідач перебуває на обліку в Красноармійській ОДПІ, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки про взяття на облік платника податків від 16.04.2010р. №62.

Державним підприємством «Селидіввугілля» до позивача надано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014р., якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету у розмірі 2 972 978,00 грн.

Згідно розрахунку позивача, за вказаною декларацією у Державного підприємства «Селидіввугілля» наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2 972 978,00 грн.

Наявність податкового боргу з податку на додану вартість за вказаною декларацією у заявленому розмірі позовних вимог підтверджується зворотним боком облікової картки платника – відповідача (витяг з системи «Податковий блок»).

У матеріалах справи наявні копії корінців першої податкової вимоги від 01.07.2005р. №1/92 та другої податкової вимоги від 05.08.2005р. №2/103, які вручені відповідачу 04.07.2005р. та 09.08.2005р. відповідно.

До судового засідання відповідачем надана заява, якою адміністративний позов визнано у повному обсязі.

Відповідно ч. 1,3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає вказану заяву.

Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, у зв’язку із несвоєчасною сплатою податкових зобов’язань у відповідача виник податковий борг у заявленому розмірі позовних вимог.

Пунктом 95.1 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вручення відповідачу податкової вимоги, наявні підстави для здійснення позивачем заходів щодо стягнення коштів відповідача в рахунок погашення податкового боргу.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про що зазначено в п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України.

Із наведеного вбачається наявність достатніх підстав для прийнятті рішення щодо стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, у заявленому розмірі позовних вимог.

Крім того, як вказувалось вище, відповідачем подана заява вх.№22631/14 від 25.06.2014р. про встановлення способу та порядку виконання постанови суду шляхом відстрочення її виконання на 3 роки.

В обґрунтування вказаної заяви, відповідач посилається на: негативну динаміку виробничих показників, недоодержання бюджетного фінансування, перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською, збиткову діяльність, зменшення споживання вугілля ДП «Селидіввугілля», накладення арештів на більшу частину грошових коштів ДП «Селидіввугілля».

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надані: баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2013р., постанови про арешт коштів боржника ДП «Селидіввугілля», витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна ДП «Селидіввугілля», виписка з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на 29.11.2013р.

Частиною першою ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Суд вважає передвчасним вирішення питання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом відстрочення виконання судового рішення, оскільки, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, сторони можуть звернутися до суду в порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Державного підприємства «Селидіввугілля» (ідентифікаційний код: 33426253, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.К.Маркса, буд.41) у банках в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2 972 978 (два мільйони дев’ятсот сімдесят дві тисячі дев’ятсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок (ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код – 34686427, рахунок №31113029700070).

Постанова прийнята у порядку письмового провадження, складена та підписана у повному обсязі 25 червня 2014 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.