Постанова № 39492959, 16.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 р. Справа № 804/3871/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний

промислово - інвестиційний банк»

до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби

Дніпропетровського міського управління юстиції

третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську

Дніпропетровської області

про визнання незаконною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» звернулося до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 року (ВП № 4224906), винесену Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Савостіною О.В. по виконанню виконавчого листа по справі № 2а-12177/09/0470, виданого 13.06.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Під час судового розгляду справи залучено у якості третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 року (ВП № 4224906), у якій невірно вказано ідентифікаційний код та назва боржника. Також, при винесені постанови, державним виконавцем недотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця проведення виконавчих дій, оскільки відділення вже не має статусу юридичної особи, а єдиним правонаступником є ПАТ «Промінвестбанк», що знаходиться у м. Києві. Позивач вважає зазначену постанову необґрунтованою, протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких зазначено, що постанова винесена правомірно, при цьому, при її прийнятті відповідач діяв в спосіб та у межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Сторони проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, третя особа надіслала клопотання про розгляд справи без участі її представника, у зв'язку з чим, у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частина 1 ст. 17 зазначеного Закону встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2014 року на адресу Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції надійшла заява Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області разом із виконавчим листом по справі № 2а- 12177/09/0470, який виданий Дніпропетровським окружний адміністративним судом 13.06.2012 року про стягнення з філії «Відділення Промінвестбанку в м. Павлограді Дніпропетровської області» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенську Дніпропетровської області штрафу в сумі 7459 грн. 80 коп. Крім того, разом із заявою було надано копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року про заміну сторони виконавчого провадження.

19.02.2014 року державним виконавцем Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначено про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником - Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком в особі філії Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Дніпропетровську» та зазначено код ЄДРПОУ 09305439.

14.03.2014 року на адресу відповідача надійшла заява ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» про відкладення провадження виконавчих дій та повідомлення про припинення діяльності філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ шляхом реорганізації в Обласне відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ з підпорядкуванням ПАТ Промінвестбанк.

18.03.2014 року відповідачем зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для отримання витягу з повідомленням про статус відомостей про юридичну особу. На час розгляду справи відповідач зазначені відомості не отримав.

Позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, оскільки оскаржувана постанова винесена з порушеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не погоджується з вищевказаним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження, її зміст повністю відповідає даним вказаним у виконавчому листі по справі № 2а- 12177/09/0470, виданого 13.06.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом та ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року про заміну сторони виконавчого провадження, а відтак жодних протиправних дій державний виконавець не вчиняв.

Щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця проведення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Крім того, згідно п. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання

їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає

правонаступництва.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем на час розгляду справи документального підтвердження ліквідації боржника та зміни його місцезнаходження не отримано, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З встановлених у справі обставин вбачається, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв