Постанова № 39492463, 11.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 р. Справа № 821/2318/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.,

- Кравченка К.В.

при секретарі - Троян І.В.

з участю: представника приватного підприємства "Судосервис" - Кашуба Артема Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Судосервис" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Судосервис" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Судосервис" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0001792200 від 14 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 319 758 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України;

- №0001802200 від 14 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 335 745 грн. за порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин з ТОВ "Альянс Сістемс", у зв'язку з чим висновки податкової щодо неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат є необґрунтованими.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентом була відсутня реальність виконання угод, що стало підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП "Судосервис" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу №391 від 21 лютого 2013 року та направлення №332/22-4 від 21 лютого 2013 року податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Херсоні проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Судосервис" з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Альянс Сістемс" у листопаді 2012 року та їх відображення в податковій звітності за відповідний період, за результатами якої складено акт №1296/22.4/36580226 від 27 лютого 2013 року, згідно якого ПП "Судосервис" порушено:

- пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у податковому періоді за 2012 рік у сумі 223 830 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ПП "Судосервис" занижено суму податку на додану вартість за листопад 2012 року на суму 213 172 грн.

Вказані висновки стали підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року за №0001792200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 319 758 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 213 172 грн. та за штрафними санкціями у сумі 106 586 грн. та №0001802200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 335 745 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 223 830 грн. та за штрафними санкціями у сумі 111 915 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні справи не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альянс Сістемс" щодо надання послуг позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту та валових витрат на підставі отриманих від ТОВ "Альянс Сістемс" первинних документів, оскільки вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товару, що призвели до об'єктивної зміни складу його активів, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище норм законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту останній не може бути позбавлений такого права.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушенням порядку ведення фінансово-господарської діяльності, заниженням податкових зобов'язань.

Основним видом діяльності підприємства у перевіряємий період є вантажний річковий транспорт та допоміжна діяльність у сфері транспорту.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Альянс Сістемс" та ПП "Судосервис" було укладено договір №01/10/12 від 01 жовтня 2012 року про надання послуг щодо обслуговування барж, проведення сюрвейерських робіт та стивидорне забезпечення при завантаженні суден.

В акті перевірки податковий орган дійшов до висновку, що відсутні докази фактичного здійснення господарської операції по передачі послуг по обслуговуванню барж ПП "Судосервис".

На спростування вказаних висновків акту перевірки апелянтом долучено до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими оформлювались надані послуги з обслуговування барж, проведення сюрвейерських робіт та стивидорне забезпечення при завантаженні суден, а саме податкові накладні, акти виконаних робіт та платіжні доручення.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій є помилковими.

Разом з цим, під час апеляційного розгляду справи, апелянтом були надані копії первинних документів, які підтверджують захід, стоянку та агентування в акваторії Херсону суден, а саме акти виконаних робіт та коносаменти, які також підтверджують факт надання послуг з обслуговування барж.

Твердження податкового органу, що господарська операція із ТОВ "Альянс Сістемс" є нікчемною та безтоварною не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що ця операція в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цієї операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від ТОВ "Альянс Сістемс" послуг, але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ м. Херсоні Херсонської області ДПС не посилається на факти вчинення посадовими особами апелянта таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат і податкового кредиту не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платник податків, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за порушення вимог законодавства контрагентом.

Разом з цим, доказів, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності свого контрагента в матеріалах справи відсутні, а податковий орган в свою чергу не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його контрагента на момент проведення з ними операцій.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альянс Сістемс" від 24 січня 2013 року №121/22.8-17/37687664 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні послуг у ТОВ "Альянс Сістемс", оскільки можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не спростовані надані ПП "Судосервис" докази, а саме первинні документи, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обставин щодо надання послуг, формально поклавши в основу постанови про відмову в задоволенні позову обставини, на які посилався податковий орган в акті перевірки, щодо відсутності у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань, що є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про не вчинення таким контрагентом господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недотримання апелянтом необхідних умов реалізації права на формування валових витрат та податкового кредиту та про наявність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є помилковими.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПП "Судосервис" задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Судосервис" задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства "Судосервис" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року:

- №0001792200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 319 758 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 213 172,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 106 586,00 грн.;

- №0001802200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 335 745,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 223 830,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 111 915,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя:

Судді: