Постанова № 39492352, 27.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року № 826/8465/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, за участю Прокуратури м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2014 року №0001124201 та №0001134201.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Київстар» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі також - відповідач), за участю Прокуратури м. Києва, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.06.2014 року №0001124201;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.06.2014 року №0001134201.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що в період з 28.04.2014 року по 14.05.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832) з питань правильності та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» (код 34333055) (надалі - «Контрагент») за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2014 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Київстар» від 26.05.2014 р. №22/28-10-42-10-21673832 (далі - акт перевірки).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем:

- 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VІ, із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс»), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 11 102 289 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 14 064 580 грн.

Встановлено, що позивач не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, подав до Міжрегіонального головного управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників заперечення на акт перевірки №6204/0/03/07 від 29.05.2014р.

За результатами розгляду заперечень позивача, листом від 05.06.2014р. №10953/10/28-10-42-1-36 «Про розгляд заперечення до акту від 26.05.2014 р. №22/28-10-42-10-21673832 позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Київстар» з питань правильності та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» за період з 01-01.2013 р. по 31.03.2014 р., позивача повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийняті:

1. податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001124201 від 06.06.2014 року з огляду на порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток 11020300 за основним платежем на суму 11 102 289,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 5 551 145,00 гривень, загалом на суму 16 653 434,00 (шістнадцять мільйонів шістсот п'ятдесят три тисячі чотириста тридцять чотири гривні 00 копійок);

2. податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001134201 від 06.06.2014 року з підстав порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість 14010100 за основним платежем на суму 14 064 580,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 032 290,00 гривень, загалом на суму 21 096 870,00 (двадцять один мільйон дев'яносто шість тисяч вісімсот сімдесят гривень 00 копійок).

Позивач категорично не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями, вважаючи їх протиправними з підстав прийняття на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Разом з тим в обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень - рішень покликався на те, що позивачем у перевіряємому періоді порушено п. 198.3, н. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ витрати, які не пов'язані із веденням господарської діяльності, не підтверджені податковими накладними, а також порушено: п. 138.1, п. 138,2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 11 102 289 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 14 064 580 грн. З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем у ході перевірки досліджувалось правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за укладеним між позивачем та ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» договором про надання послуг № 647 від 01.10.2012 року (далі - Договір).

Згідно умов Договору, ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» зобов'язався надавати позивачу послуги.

Разом з тим, послугами згідно з Договором вважаються:

- здійснення контролю за наявністю Товару у Торгівельних приміщеннях (п. 2.2.1 Договору);

- здійснення контролю за допомогою системи дослідження «Муstery shopper» («Таємний покупець») за тим, щоб Товар пропонувався споживачам в першу чергу порівняно із аналогічними товарами конкурентів Київстара (п. 2.2.2 Договору);

- здійснення контролю за дотриманням стандартів обслуговування в Торгівельних приміщеннях, інформація про які доводиться Компанії шляхом направлення інформаційних листів електронною поштою (п. 2.2.3 Договору);

- здійснення контролю цін, за якими реалізується Товар в Торгівельних приміщеннях (п. 2.2.4 Договору);

- забезпечення контролю за виконанням програми додаткової мотивації роздрібної мережі за програмою «Професіонал» (п. 2.2.5 Договору).

В ході перевірки відповідач дійшов до висновку про те, що: - вищезгаданий Договір є недійсним; валові витрати не підтверджені відповідними первинними документами у зв'язку з тим, що Договір порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений з метою приховування сплати податків; - отримані від Контрагента податкові накладні не є достатньою підставою для формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що Договір порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений з метою приховування сплати податків.

Внаслідок чого, відповідачем в акті перевірки робить встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 11 102 289,00 грн. та завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 14 064 580,80 грн. за операціями з ПП «Оптова Компанія «Ельбрус».

Разом з тим, в обґрунтування висновків про недійсність Договору та не підтвердження валових витрат первинними документами, а податкового кредиту - податковими накладними, відповідач робить посилання, зокрема, на: - витяг з кримінального провадження №32014100000000036, дата внесення до ЄРДР: 05.03.2014р. №1; 26.03.2014р. №2; 26.03.2014р. №3; 15.04.2014р. №4; 16.04.2014р. №5. Прокурор Білий Д.М., Реєстратор Балтаг Л.С.; - протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 25.03.2014р. м. Харків; - висновок спеціаліста почеркознавчої експертизи.

Так, відповідач зазначає, що Договір є нікчемним, оскільки укладений з недодержанням у момент вчинення сторонами вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, а також нікчемним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки вчинений без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Суд критично ставиться до вищевикладених доводів відповідача, з огляду про наступне.

Факт виконання ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» Договору підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: 1) актами приймання-передачі послуг та 2) іншими внутрішніми документами позивача.

Так, первинні документи свідчать про те, що послуги були надані позивачу, а отже, вчинення господарської операції ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» за Договором доручення є реальним.

При цьому доводи відповідача про нікчемність правочину позивача з ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» (визнання його таким, що не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним) спростовується наступним.

Згідно із п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких як фактично, так і юридично буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Матеріалами справи спростовуються висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, реального настання наслідків за результатами вчинення правочинів.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В статті 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, презумпція правомірності правочину. Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Окрім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу: - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; - правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи вищевикладене, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України місти обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод люді громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідач як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи не надано доказів визнання Договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, недійсними в судовому порядку, або доказів наявності умислу при його укладенні, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.

При цьому відповідачем не зазначено в акті перевірки обставин, які б вказували на невідповідність змісту договору, укладеного позивачем з його контрагентом актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; на вчинення правочину особами, за межами їх цивільної дієздатності; на вчинення правочину з дефектами волі або недодержання вимог щодо форми правочину.

З огляду на вищевикладене обумовлюється висновок про те, що визнання відповідачем у акті перевірки договору нікчемним, і таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю виходить за межі наданих чинним законодавством повноважень податкового органу.

Разом з тим, щодо посилань відповідача на витяг з кримінального провадження №32014100000000036, дата внесення до ЄРДР: 05.03.2014р. №1; 26.03.2014р. №2; 26.03.2014р. №3; 15.04.2014р. №4; 16.04.2014р. №5. Прокурор Білий Д.М., Реєстратор Балтаг Л.С.; - протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 25.03.2014р. м. Харків; - висновок спеціаліста почеркознавчої експертизи як підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень - рішень, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 20.1.6. п. 20.1 ст. 20 контролюючий орган має право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Нормами ст. 83 Податкового кодексу, з урахуванням ст.ст. 84,72 Податкового кодексу, визначено перелік матеріалів, які є підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а саме: документи визначені Податковим кодексом (до яких відносяться первинні документи), податкова інформація, експертні висновки, рішення суду, інші матеріали, отримані в порядку і у спосіб передбачений Податковим кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. ст. 40, 41 Податкового кодексу, повноваження органів державної податкової служби стосуються контролю за повнотою і правильністю справляння податків та зборів до бюджетів та цільових фондів.

Як вже було встановлено судом, документами, які були використані в ході проведення перевірки та на підставі яких були зроблені висновки щодо порушень ПрАТ «Київстар» податкового законодавства, є: протокол допиту свідка від 25.03.2014р., аналітичне дослідження №86/16-20/21673832 від 15.04.2014р., щодо фінансових операцій, проведених за участю ПрАТ «Київстар» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин із ПП «Оптова компанія «Ельбрус» (код 34333055) за період з 01.11.12р по 28.02.14р., складеного начальником відділу аналітичної роботи моніторингу фінансових операцій та ведення баз даних управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління Міндоходів у м. Києві Комісаренко С.В.

Відповідно до ст.ст. 20, 83 Податкового кодексу жоден із зазначених документів не може бути підставою для висновків, наведених в Акті перевірки.

Так, протокол допиту свідків оформлюється в рамках досудового розслідування діянь, що носять ознаки злочину; не є документом, що встановлює факт правопорушення та/або винну особу (ст.17 КПК); не підлягає розголошенню до завершення досудового розслідування (ст.ст.221, 222 КПК); досліджується і набуває статусу доказу тільки за наслідками розгляду їх судом в рамках кримінального провадження (ст. 23, ст. ЗО КПК); не відноситься до сфери контролю органів державної податкової служби, а отже не може бути прийнятий для здійснення висновків за наслідком проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ «Київстар». Відповідно до ст.ст. 20, 21, 78 Податкового кодексу не може бути підставою для висновків за результатами позапланової документальної перевірки ПрАТ «Київстар» Аналітичне дослідження №86/16-20/21673832 від 15.04.2014р, що: - не є висновком експерта (п.п.83.1.3 п.83.1 ст.83, ст. 84 Податкового кодексу); - не має статусу первинного документу (п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу, наказ Мінфіну №88 від 24.05.95р. складене 15.04.2014 р., тобто до дати початку позапланової перевірки (28.04.2014) та на підставі матеріалів незавершеного досудового кримінального провадження (ч. 1 п.2.12, розділу 2 Акту перевірки, арк.6), які відповідно до ст.ст. 221, 222 КПК не підлягають розголошенню.

Особливу увагу суд звертає на те, абз. 2 п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

В межах розгляду справи встановлено, що на час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, так і на момент розгляду справи в суді, відповідне судове рішення по кримінальній справі відсутнє, що свідчить про безпідставність спірних рішень.

Враховуючи фактичні обставини справи, здійснивши системний аналіз податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення рішення №0001124201 та №0001134201 від 06.06.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.06.2014 року №0001124201.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.06.2014 року №0001134201.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 4872, 00 грн. на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур