Постанова № 39491007, 19.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року № 826/5483/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених сум,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених сум, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що митним органом прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товару, яким збільшено митну вартість товару ввезеного на територію України, що призвело до надмірної сплати податку на додану вартість, що свідчить про порушення прав та інтересів позивача.

В позовні заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013р. №100270000/2013/300428/2; стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Литанатс», надміру сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 98473,76грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2, в судове засідання, не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 11.01.2013 року між фірмою TRINAS UAB, м. Каунас, Литва - Продавець та ТОВ «Литанатс» м. Київ, Україна - Покупець, було укладено Контракт №111. Предметом даного контракту був продаж фірмою TRINAS UAB кондитерської сировини Товариству з обмеженою відповідальністю «Литанатс». За умовами Контракту, ціни вказуються в інвойсах.

В свою чергу 12.07.2012 року, між фірмою TRINAS UAB, м. Каунас, Литва - Покупцем та KAYISICIOGLU TARIM URUNLERI. ve SAN. LTD. STI. Продавцем, було укладено Договір № А-12-06. Предметом даного договору був продаж кондитерської сировини.

ТОВ «Литанатс», купував у фірми TRINAS UAB, м. Каунас, Литва, кондитерську сировину турецької компанії KAYISICIOGLU TARIM URUNLERI. ve SAN. LTD. STI.

Згідно інвойсу №601 від 14.10.2013р., товариством з обмеженою відповідальністю «Литанатс» було отримано товар: курага Industriel Extra в ящиках по 12, 5 кг, загальною вагою 20 000 кг. Митна вартість даного вантажу склала 1, 40 доларів США за кілограм, а разом 28 000, 00 доларів США.

ТОВ «Литанатс» 29.10.2013р. подало митну декларацію № 100270000/2013/182615. Разом з митною декларацією №100270000/2013/182615, митному органу надано додаткові документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/20001209 від 09.10.2012 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №019567 від 28.10.2013 року; коносамент №ARKMER0000032221 від 28.09.2013 року; прайс- лист виробників від 20.09.2013 року; інвойс виробника № 110961 від 24.09.2013 року; прайс- лист виробника від 02.09.2013 року; інвойс №601 від 14.10.2013року; пакувальний лист від 24.09.2013 року; страховий поліс №7355183 від 26.09.2013 року; контракт №111 від 11.01.2013 року; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами №26088788 від 07.10.2013року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та фіто санітарного контролю товару №2730 від 28.10.2013року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 28.10.2013року; резервну позицію №915 від 26.07.2001року; фіто-санітарний сертифікат, який видається країною експортером №EC/TR А2022549 від 24.09.2013року; сертифікат про походження товару форми А №0675830 від 24.09.2013року; копію митної декларації країни відправлення №0547388 від 26.09.2013року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100270000.2013.182615.

За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013 року №100270000/2013/300428/2, яким скоригував митну вартість товарів у бік її збільшення, а саме: вартість кураги Industriel Extra з 1,40 дол. США за кілограм збільшено до 4,48 дол. США за кілограм.

Коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень ст.55 Митного кодексу України, у зв’язку з тим, що органом доходів і зборів виявлено надання документів, що містять розбіжності, а саме: у п.4.1 контракту від 11.01.2013р. №111 зазначено «оплата осуществляется переводом денежных средств на расчетный счет продавца в валюте инвойса по предоплате или в течении 180 дней от даты поставки товара». В інвойсі від 14.10.2013р. №601 відсутня інформація щодо порядку проведення розрахунків; зазначений в інвойсі від 14.10.2013р. №601 свіфт рахунок інопартнера (СВVI LT 2X), відрізняється від наведеного в контракті від 11.01.2013 №111 (зазначено AGBLLT2X).

Із зазначеного рішення вбачається, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв’язку з тим, що наявні підстави вважати, що існуючий взаємозв’язок між продавцем і покупцем вплинули на заявлену декларантом митну вартість.

Митним органом запропоновано надати протягом 10 днів додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант відмовився від подання додаткових документів.

Стосовно ненадання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається позивач зазначив, що не має жодних додаткових угод із третіми особами, які пов'язані з контрактом №111 від 11.01.2013р. №111 про поставку товару.

Ненадання виписки з бухгалтерської документації, позивач пояснив тим, що на час здійснення митного оформлення товару, вказаного в інвойсі №600 від 14.10.2013, виписка з бухгалтерської документації про розрахунок за поставлену продукцію не могла бути надана, оскільки розрахунок було здійснено лише 19.02.2014, що не суперечить умовам контракту №111 від 11.01.2013. На підтвердження здійснення оплати 19.02.2014, позивач надав копію платіжного доручення в іноземній валюті.

Щодо ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, позивач зазначив, що станом на 30.10.2013 - день винесення оскаржуваного рішення, такого висновку в його розпорядженні не було, він був замовлений пізніше і виконаний експертом 13.12.2013, після чого був наданий митному орнану.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п.2 ст.58 МКУ не може бути прийнятий у зв’язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особо. Відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв’язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу 2б відповідно до ст.60 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене МД від 23.10.2013р. №123030000/2013/004439.

Рішення про коригування митної вартості позивач оскаржив у адміністративному порядку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України.

За результатами розгляду скарги позивача, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів листом від 21.01.2014 №763/1/26-70-63-04 повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/300428/2 від 30.10.2013.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, що набрав чинності 01 червня 2012 року.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що можуть впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено:

- «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;

- «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості». Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.

Щодо встановлення митним органом під час контролю правильності визначення митної вартості розбіжностей у товаросупровідних документах суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на те, що умовами контракту від 11.01.2013 №111 не передбачено визначення порядку та строків розрахунку між покупцем та продавцем в інвойсі. Зі змісту пункту 4.1 контракту від 11.01.2013 №111 вбачається, що інвойсом визначається валюта для розрахунків, а оплата здійснюється за виробом покупця або шляхом передплати, або протягом 180 днів від дати поставки, що спростовує твердження митного органу відносно розбіжностей в контракті та інвойсі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фірмою TRINAS UAB (Литва) було укладено Додаткову угоду № 1 від 14.01.2013 до контракту №111 від 11.01.2013, згідно якої пункт 12 контракту «Юридичні адреси та рахунки сторін» викладено у новій редакції, зокрема, реквізити фірми TRINAS UAB (Литва) доповнено додатковим розрахунковим рахунком AGBLLT2X в банківській установі AB DNB BANKAS., що свідчить про те, що зазначення вказаного рахунку не можна вважати розбіжностями у поданих позивачем документах.

Щодо зауважень митного органу відносно змісту прас-листа, наданого позивачем для митного оформлення товару, суд зазначає, що чинним законодавством України, не встановлено вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів. Прайс-листи можуть прийматися митними органами до уваги лише як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості та не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів.

Суд критично сприймає зауваження відповідача-1 до змісту експертного висновку Київської торгово-промислвоої палати від 25.04.2014 №Ц-272, а саме: не зазначення конкретних джерел інформації, що, на думку відповідача, не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації, оскільки частиною 2 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні митної декларації надано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, визначені ч.1-3 ст.53 Митного кодексу України.

Отже, на думку суду, у відповідача-1 були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем-1.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення на користь ТОВ«Литанатс» надміру сплачену суму ПДВ у розмірі 98 473,76грн., не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд, встановивши протиправність рішення митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суд, постановляючи у справі, що розглядається, рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь Підприємства суми надмірно сплаченого ПДВ, фактично визначає митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підміняє митний орган.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року №21-439а13.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідач-1, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 30.10.2013р. №100270000/2013/300428/2.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов