Рішення № 39490082, 24.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р.Справа № 922/1469/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс", м.Харків про стягнення коштів за участю представників :

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс", в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 30 000,0грн.,посилаючись на те, що на підставі укладеного між сторонами договору №220 від 28.05.2012 року, позивачем було авансовано більше ніж остаточно визначена в договорі сторонами вартість виконаних робіт, у зв'язку із викладеним позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості від 18.04.2013 року №01-4/957, за результатами якої відповідачем було частково повернуто грошову суму 4 389,60грн., неповернутою залишилась сума 30000,0грн., вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 15.04.2014 року порушено провадження у справі №922/1469/14, розгляд справи призначено на 15.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2014 року , у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 24.06.2014року.

Представник позивача в судове засідання 24.06.2014 року не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі .

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Втеріс» було укладено договір від 28.05.2012 №220 .

Згідно п.1.1. договору, сторонами визначено, що за даним договором підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт ротора турбіни АПТ -12-1(бмз) ст.№2, в обсязі згідно з кошторисною документацією (Додатко№1 до даного договору), що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується прийняти результати роботи й оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума Договору складає 899 854,80 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.5. договору, сторонами визначено, що враховуючи специфіку виконання робіт згідно даного договору та з метою уникнення ризиків для підрядника, замовник до початку виконання робіт, може виконувати передплату на розрахунковий рахунок підрядника у розмірі, що узгоджений сторонами але не більше загальної суми п.3.1. договору.

Згідно пункту 4.2 Договору розрахунки за ним здійснюються замовником за виконані роботи згідно цього Договору на основі акту здачі-приймання виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом тридцяти банківських днів з дня підписання замовником акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктами 3.5 та 3.6 Договору передбачено оформлення актів приймання виконаних робіт та остаточного акту виконаних робіт, яким і визначається остаточна вартість робіт, виконаних TOB «Втеріс».

В пункті сторонами визначено строк дії договору до 31.12.2012 року.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання зобов'язань згідно Договору ПАТ «Херсонська ТЕЦ» було перераховано на рахунок TOB «Втеріс» 899 854,80 грн. з ПДВ. Оплата здійснена двома платежами: 700 000,00 грн. , згідно платіжного доручення від 29.05.2012 №2248) та 199 854,80 грн. згідно платіжного доручення від 20.06.2012 №2515.

Згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підписана керівниками TOB «Втеріс» та ПАТ «Херсонська ТЕЦ», вартість виконаних за Договором TOB «Втеріс» робіт становить 865 465,20 грн. Таким чином, ПАТ «Херсонська ТЕЦ» авансовано на 34 389,60 грн. більше, ніж остаточно визначена вартість виконаних робіт, TOB «Втеріс» отримала грошові кошти у розмірі більшому, ніж передбачено Договором, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 20.03.2013 року підписаним обома сторонами.

У зв'язку із викладеним, ПАТ «Херсонська ТЕЦ» направило на адресу TOB «Втеріс» вимогу про сплату заборгованості від 18.04.2013 №01-4/957, за результатами розгляду зазначеної вимоги TOB «Втеріс» сплачено 4 389,60 грн., неповернутою залишилась сума 30000,0грн., вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 6 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

В розумінні статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас, стаття 629 Цивільного кодексу України, визначає обов'язковість для сторін виконання договору.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору підряду , до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 та 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно приписів п. 2. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 23.03.2012 р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За змістом ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, враховуючи те, що кошти в розмірі 30 000,0грн. позивачем були сплачені відповідачу за договором який припинено, позовні вимоги позивача в частині стягнення 30 000,0 грн. підлягають задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509,1212,1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України,22, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Втеріс" (61105, м.Харків, вул.Киргизька,19, к.503, код 34333673) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73015, м.Херсон, Бериславське шосе,1, код 00131771) - грошових коштів в сумі 30 000,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 25.06.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк