Ухвала суду № 39489996, 23.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"23" червня 2014 р.Справа № 916/1520/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОП-УКРАЇНА";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Одеса";

про стягнення

суб'єкт оскарження: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

СуддяПогребна К.Ф. Представники:

від позивача (скаржника): не з'явився;;

від відповідача: не з'явився;

від суб'єкта оскарження: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: розглядається скарга в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. по справі №916/1520/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОП-УКРАЇНА" було задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Одеса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКОП-УКРАЇНА" 635553,83 грн. основного боргу та суму судового збору у розмірі 12 711,08 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. було залишено без змін.

15.10.2013р. господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 12.08.2013р. був виданий відповідний наказ.

Скаржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКОП-УКРАЇНА" звернулось до суду із скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України про визнання неправомірними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Одеської області від 15.10.2013р. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.04.2014р. та скасування її.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану скаргу позивача на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі № 916/1520/13 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2014р. скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКОП-УКРАЇНА" в порядку ст. 121-2 ГПК України прийнято до розгляду суддею Погребною К.Ф.

Згідно ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

14.11.2013р. постановою старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Саламахова В.В. було відкрито виконавче провадження №40759651 по примусовому виконання наказу господарського суду Одеської області №916/1520/13 від 15.10.2013

22.04.2014р. старшим державним виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Саламаховим В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документу

Проте на думку суду зазначена постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як зазначено в вищезазначеній Постанові, підставою для її винесення Державним виконавцем є те, що „здійснені відповідно до Закону України „Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку коштів, майна боржника виявилися безрезультатними. За боржником зареєстровано рухоме майно, однак звернути стягнення на це майно неможливо, оскільки перебуває в заставі банку".

Дана Постанова винесена Державним виконавцем на підставі п.9 ч. 1 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження" відповідно до якого виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, наявної встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч.2 п.3.15 Наказу Міністерства юстиції України „Про затвердження Інструкції по організації примусового виконання рішень" від 02.04.2012р. №512/5 „повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону, цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження). При цьому при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону є встановлення безпосередньо у законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника. Якщо заборона випливає із норми закону, наприклад така заборона встановлена судом, який відповідно до закону право заборонити звернення стягнення на майно боржника, необхідно керуватися пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Законом України „Про виконавче провадження" встановлені випадки заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника, так зокрема стаття 56 Закону визначає що не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону. Пунктом 5 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що не підлягають стягненню в порядку встановленому цим Законом: кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств.

У випадку ж реалізації у виконавчому провадженні заставленого майна застосовуються норми стаття 54 Закону України „Про виконавче провадження" пунктами 3, 4, 6 якої передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Як вбачається з постанові про звільнення майна з-під арешту від 05.03.2014 року, заборгованість боржника (ТОВ „Еліт-Одеса") за кредитним договором перед АБ „ПІВДЕННИЙ" залишається несплаченою, строк оплати настав в зв'язку з чим АБ „ПІВДЕННИЙ" реалізовує майно Боржника на прилюдних торгах.

Від так після реалізації заставленого майна боржника та задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя (АБ „Південний") залишок коштів (у разі наявності) міг бути використаний для задоволення вимог стягувача (ТОВ „Аскоп-Україна") у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження" .

Частиною 1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець на думку суду не врахував можливість настання вищенаведених обставин а отже передчасно та необґрунтовано виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Що ж стосується заперечень суб'єкта оскарження, які полягають в тому, що оскільки у Боржника були відсутні кошти та майно, на яке можливо звернути стягнення, була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте суд не може погодитись з відповідними посилання, з наступних підстав.

Відповідно до п.3 статті 54 Закону України „Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до статті 585 Цивільного Кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до записів Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна виданого ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на запит Скаржника за ТОВ „Еліт-Одеса" 04.12.2013 року зареєстрована застава рухомого майна, в тому числі на підставі договорів застави обладнання №33\2013 від 04.12.2013 року та №34\2013 від 04.12.2013 р. укладених між ТОВ „Еліт-Одеса" та АБ „Укоопспілка" (копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна додається, який просимо долучити до матеріалів справи).

Право застави за даними договорами виникнуло 04.12.2013 року, тобто вже після винесення господарським судом Одеської області наказу від 15.10.2013р. по справі №916/1520/13 та після відкриття виконавчого провадження по відповідному наказу (14.11.2013 року), а отже у скаржника виникає право на звернення стягнення на вищезазначене майно відповідача, оскільки право застави виникнуло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Пунктом 6 статті 56 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, на думку суду, державний виконавець не врахував можливості звернення стягнення на користь стягувача на рухоме майно боржника, яке передано в заставу Банку після винесення наказу господарським судом Одеської області та після відкриття на підставі нього виконавчого провадження, та те, що після реалізації іншого заставленого майна боржника та задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів після якої (у разі наявності) може бути використаний для задоволення вимог стягувача у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКОП-УКРАЇНА" в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКОП-УКРАЇНА" в порядку ст. 121-2 ГПК України. задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати неправомірними дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції при виконанні наказу господарського суду Одеської області від 15.10.2013р. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу від 22.04.2014р.

3. Скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Саламахова В.В. від 22.04.2014р. про повернення виконавчого документу.

Суддя Погребна К.Ф.