Рішення № 39489979, 26.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа № 911/1556/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ-КИЙ", ідентифікаційний код: 24582550, місцезнаходження: 08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Леніна, 68,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 36148976, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1,

про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

від позивача: Мамаєнко О.Д., який діє на підставі довіреності від 14.03.2014 року б/н;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ-КИЙ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 06.06.2011 року за № 483 к у вигляді основного боргу у сумі 11290,76 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто гривень 76 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань, частково оплативши отриманий товар за договором поставки від 06.06.2011 року за № 483 к, в зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 11290,76 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто гривень 76 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2014 року порушено провадження у справі № 911/1556/14 та призначено останню до розгляду на 26.05.2014 року.

26.05.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 29.04.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 29.04.2014 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 26.05.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Господарський кодекс України у ч. 8 ст. 193 передбачає, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

06.06.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, було укладено договір поставки від 06.06.2011 року за № 483 к (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного Договору. Покупець надає замовлення Постачальнику на підставі Специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим Договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 3 «Спеціфікація/Прайс-Ліст»).

Договір у п. 2.6. передбачає, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товари поставлено Покупцеві вивантаженими на приймальну платформу торгової точки, і Сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отриманні Покупцем.

Згідно абз. 1 п.2.10. Договору, товари приймаються за кількістю та якістю у відповідній торговій точці Покупця, куди товари поставляються, на підставі накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів.

За умовами п. 3.1. Договору, Постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у «Специфікації/Прайс Листі», затвердженому Сторонами. Ціна поставленого товару міститься у накладних, які надаються Постачальником Покупцеві для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Відповідно до абз. 1 п. 3.6. Договору, Покупець оплачує грошові кошти на протязі 14 днів (за проданий покупцем товар) календарних днів, з дати поставки товарів, яка зазначена в накладних, з якими поставлявся товар, за умови, що Постачальник надасть належним чином оформленні податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Договір у п. 7.1. передбачає, що цей Договір укладений строком до 31 грудня 2011 року включно. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію.

Судом встановлено, що Договір в силу вимог п. 7.1. Договору автоматично продовжувався до 31 грудня 2012 року, до 31 грудня 2013 року та до 31 грудня 2014 року в зв'язку з тим, що в строк за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона Договору не повідомляла іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію, внаслідок чого Договір є чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п. п. 1.1., 3.1. Договору в період з 04.09.2013 року по 15.10.2013 року включно з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджено видатковими накладними від 04.09.2013 року за № А-00008031, від 04.09.2013 року за № А-00008048, від 04.09.2013 року за № А-00008049, від 05.09.2013 року за № А-00008076, від 21.09.2013 року за № А-00008598, від 21.09.2013 року за № А-00008599, від 21.09.2013 року за № А-00008612, від 21.09.2013 року за № А-00008629, від 08.10.2013 року за № А-00009228, від 09.10.2013 року за № А-00009274, від 09.10.2013 року за № А-00009275, від 12.10.2013 року за № А-00009404, від 12.10.2013 року за № А-00009422, від 15.10.2013 року за № А-00009512, які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п. п. 2.6., 2.10., 3.1. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару у обсягах та вартістю, визначених у видаткових накладних, копія яких знаходиться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 26.05.2014 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Відповідачем суду не надано доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості чи оплати Відповідачем останніх.

Як вказує Позивач, Відповідачем в порушення вимог п.п. 1.1., 3.6. Договору ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України було частково проведено розрахунок за отриманий товар за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 11290,76 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто гривень 76 коп.), що підтверджується Актами зведення взаєморозрахунків клієнта Спар -Центр з 01.01.13 по 01.01.14 та з 01.01.13 по 26.05.14, які направлялись Позивачем Відповідачу, на які Відповідач не відреагував жодним зауваженням або запереченням з приводу зазначених у цих Актах відомостей про наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за Договором у вищевказаній сумі.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлялась претензія у вигляді вимоги про сплату грошових коштів від 18.02.2014 року за №28, копія якої знаходиться в матеріалах справи та в якій Позивач просив Відповідача в строк до 01.03.2014 року сплатити на його користь заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 11290,76 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто гривень 76 коп.).

На дану претензію Позивача Відповідач не відреагував та кошти Позивачу не повернув.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені копії видаткових накладних від 04.09.2013 року за № А-00008031, від 04.09.2013 року за № А-00008048, від 04.09.2013 року за № А-00008049, від 05.09.2013 року за № А-00008076, від 21.09.2013 року за № А-00008598, від 21.09.2013 року за № А-00008599, від 21.09.2013 року за № А-00008612, від 21.09.2013 року за № А-00008629, від 08.10.2013 року за № А-00009228, від 09.10.2013 року за № А-00009274, від 09.10.2013 року за № А-00009275, від 12.10.2013 року за № А-00009404, від 12.10.2013 року за № А-00009422, від 15.10.2013 року за № А-00009512, які підписані Позивачем та Відповідачем, претензія у вигляді вимоги про сплату грошових коштів від 18.02.2014 року за №28 та Акти зведення взаєморозрахунків клієнта Спар -Центр з 01.01.13 по 01.01.14 та з 01.01.13 по 26.05.14, які направлялись Позивачем Відповідачу, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, взятого ним, відповідно до Договору.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 26.05.2014 року в сумі 11290,76 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто гривень 76 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 11290,76 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто гривень 76 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідача, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ-КИЙ" до товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 36148976, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТ-КИЙ", ідентифікаційний код: 24582550, місцезнаходження: 08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Леніна, 68, заборгованість за договором поставки від 06.06.2011 року за № 483 к у вигляді основного боргу в сумі 11290,76 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто гривень 76 коп.) та судовий збір у сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 26.05.2014 року.