Ухвала суду № 39488894, 25.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 876/4712/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

представників позивача Гнатюка І.М., Пчелінцевої Ф.І,

представника відповідача Міклюша Т.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агрофірма Дзвони» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Агрофірма Дзвони» звернулося в суд із адміністративним позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Золочівською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 29.08.2012 року за №0000212321 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 419745 грн. 27 коп. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем всупереч положенням п.4.5 ст.4, підп.7.3.1 п.7.3 чт.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підп.4.4.2 п.4.2 ст.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість проведено у податковій Декларації коригування податкового зобов'язання у сумі 201761 грн. 00 коп. Також, в порушення підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено розбіжність по контрагентах ТзОВ «Фірма ТОТ» (двічі включена податкова накладна) та ПрАТ «Галнафтохім» (податкова накладна виписана ТзОВ «Калина-Чернігів»), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 13298 грн. 48 коп. Крім того, всупереч вимогам пунктів 198.1 та 198.3 ст.198 ПК України позивачем зайво відображено у складі податкового кредиту з податку на додану вартість 439 грн. 96 коп. товарно-матеріальні цінності, які не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Внаслідок неврахування платником податків матеріалі попередньої планової документальної перевірки (акт №31/23/30394156 від 16.10.2009 року) позивачем допущено заниження податку на додану вартість на суму 131121 грн. 85 коп.

Представник Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представники Приватного підприємства «Агрофірма Дзвони» в судовому засіданні апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області заперечили, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Перемишлянським відділенням Золочівської МДПІ Львівської області Державної податкової служби складено акт від 15.08.2012 року за №11/23/30394156 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2012 року за №0000212321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 479220 грн. 41 коп., в тому числі основний платіж - 383376 грн. 33 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 95844 грн. 08 коп.

В акті перевірки зазначено, що платником податків в порушення п.4.5 ст.4, підп.7.3.1 п.7.3, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, чинного на час вчинення порушень відображених у згаданому акті, п.198.1 ст.198 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за №250/2054, з наступними змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість всього на суму 383376 грн. 33 коп.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність та протиправність спірного податкового повідомлення - рішення на загальну суму 419745 грн. 27 коп. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що ПП «Агрофірма Дзвони» при поданні податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) за лютий 2010 року, реєстраційний номер 9000757403 в рядку 8.4 та додатку №1 до податкової декларації (а.с.а.с.139-142 том І) відкоригувало в сторону зменшення податкове зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок зміни кількості за березень 2008 року по розрахунках із ТзОВ «Габен» на суму 1008805 грн. 94 коп., з яких податок на додану вартість становить 201761 грн. 00 коп.

Підставою для такого коригування став акт про припинення взаємозобов'язань від 26.02.2010 року (а.с.146 том І), у зв'язку з незабезпеченням позивачем та його контрагентом ТзОВ «Габен» часткового виконання своїх договірних зобов'язань.

Взаємозобов'язання сторін підтверджуються наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу за №0312 від 12.03.2008 року (а.с.109 том ІІ), №08/0313 від 13.03.2008 року (а.с.а.с.112-113 том ІІ), за №08/0124 від 24.01.2008 року (а.с.а.с.114-115 том ІІ), розхідними накладними, виписками з банку по рахунках та платіжними дорученнями (а.с.а.с.86-102 том ІІІ), а також наявними в матеріалах справи картками рахунків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що однією з умов застосування підп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість є повне або часткове списання податкового боргу в минулих звітних періодах. При цьому, ні поясненнями сторін, ні матеріалами справи не підтверджується наявність зазначеної обставини, що в свою чергу виключає можливість застосування наведеної норми у спірних правовідносинах.

Крім того, п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» покликаний врегульовувати правовідносини, які пов'язані з коригуванням, за наявності обставин зміни сум компенсації вартості поставки товарів (послуг). В матеріалах справи наявний акт про припинення взаємозобов'язань від 26.02.2010 року, який вказує на обставини, за яких позивач, в дотримання вимог наведеної норми, здійснив коригування податкового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в діях позивача відсутні порушення під час коригування в рядку 8.4 та додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) за лютий 2010 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201761грн. 00 коп.

Не можна залишити поза увагою і те, що в акті перевірки (а.с.36 том І), у розділі «Податкові зобов'язання» зазначено, що в ході перевірки встановлено «при припиненні взаємозобов'язань між ПП «Агрофірма Дзвони» та ТзОВ «Габен» у сторону зменшення відкориговано лише податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий кредит не коригувався».

Як вбачається зі змісту акта перевірки (а.с.48 том І) працівниками контролюючого органу досліджувались податкові накладні виписані ПАТ «Галнафтохім», які відображені в Додатку 2 до Податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (а.с.134 том І) та у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с.а.с.135-136 том І).

При цьому, податкова накладна зі сумою податку на додану вартість в розмірі 2472 грн. 98 коп., ПАТ «Галнафтохім» не виписувалась, що не заперечується і самим платником податку.

Представники позивача як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначали, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість відповідають сумам податку на додану вартість, які визначені в податкових накладних. Однак, при оформленні податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (додаток 2) та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, помилково було зазначено іншого контрагента - ПАТ «Галнафтохім» замість ТзОВ «Калина-Чернігів», податкова накладна за №1525 від 08.06.2010 року по якому наявна в матеріалах справи та сума податку на додану вартість в якій відповідає сумі зазначеній у згаданих податковій декларації та реєстрі.

Як вбачається з положень п.3.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. У примітці до даного пункту зазначено, що при цьому не включення податкової накладної (за наявності її оригіналу) до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Даний пункт та примітка кореспондуються зі змістом наведеного вище підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який не дозволяє включення до податкового кредиту сум не підтверджених податковою накладною.

Зазначені вище пояснення представників позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи податковою накладною ТзОВ «Калина-Чернігів», номер, дата складання, сума податку на додану вартість якої відповідають інформації, що викладена у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, крім назви контрагента та його індивідуального податкового номеру; сумами податку на додану вартість податкових накладних виписаних ПАТ «Галнафтохім» та ТзОВ «Калина-Чернігів».

Наведене дозволяє суду прийти до висновку, що позивачем було допущено порушення при заповненні додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

При цьому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з врахуванням підп.7.4.5 п.7.4 та п.7.7 ст.7 згаданого Закону, за наявності у діях працівників позивача зазначених порушень, такі не призвели до завищення податкового кредиту і як наслідок до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки встановлення обставин протиправного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість зазначених в податковій накладній виписаній ПАТ «Галнафтохім», яка відсутня, компенсуються обставинами не включення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі зазначеній в податковій накладній за №1525 від 08.06.2010 року виписаній ТзОВ «Калина-Чернігів», яка надавалась платником податку до перевірки та наявна в матеріалах справи.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст.198 цього ж Кодексу, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегією суддів встановлено, що позивачем надано суду наряд замовлення №ЗМО12814 від 30.11.2011 року, податкову накладну №116 від 30.11.2011 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mazda», державний номерний знак ВС528СІ, зареєстрованого за позивачем, картки рахунків 911 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 105, які в своїй сукупності вказують на те, що згаданий автомобіль використовувався у господарській діяльності агрофірми та на ньому встановлювався комплект гучного зв'язку і «Bluetooth».

Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для висновку, що надані послуги та товарно-матеріальні цінності в подальшому не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

В акті перевірки зазначено, що внаслідок неврахування підприємством матеріалів попередньої планової документальної перевірки за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року (акт №31/23/30394156 від 16.10.2009 року) ПП «Агрофірма Дзвони» занижено податок на додану вартість, який підлягав нарахуванню до сплати в бюджет, всього на суму 131121 грн. 85 коп., в тому числі по звітних періодах: за квітень 2009 року на суму 9228 грн. 85 коп., за травень 2009 року на суму 19075 грн. 00 коп., за червень 2009 року на суму 4222 грн. 00 коп., за липень 2009 року на суму 334 грн. 00 коп., за серпень 2009 року на суму 41741 грн. 00 коп., за вересень 2009 року на суму 13150 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року на суму 41899 грн. 00 коп., за листопад 2009 року на суму 1472 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що податковим органом вчинено покликання на акт попередньої планової документальної перевірки за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року №31/23/30394156 від 16.10.2009 року (а.с.а.с.1-64 том ІІ), при цьому слід відмітити, що у цьому акті немає жодного посилання на розбивку сум по звітних періодах, який наявний в акті перевірки на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, зі змісту акта перевірки не вбачається які саме порушення стали підставою для визначення суми 131121 грн. 85 коп. Крім того, відповідачем у справі в його поясненнях обґрунтовується походження визначеного грошового зобов'язання в цій частині, однак, таке не стосується тих звітних періодів, які зазначені в акті перевірки, хоч в певній частині ґрунтується на обставинах встановлених попередньою перевіркою.

В акті №31/23/30394156 від 16.10.2009 року йдеться про порушення заповнення рядків 26 та 22.2 Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року.

У відповідності до вимог п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, відповідачем не дотримано строків давності при визначенні суми грошового зобов'язання, оскільки порушення стосувались заповнення податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, а податкове повідомлення-рішення прийнято в серпні 2012 року.

При цьому, таке порушення строків не може бути виправдане відсутністю в органу державної податкової служби повноважень прийняття податкового повідомлення-рішення на завищену суму від'ємного значення з податку на додану вартість за наслідками проведення попередньої податкової перевірки, оскільки п.102.1 та п.102.2 ст.102 ПК України не передбачено таких виключень.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі №2а-7851/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула

Повний текст ухвали виготовлений 26 червня 2014 року.