Постанова № 39488872, 23.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2014 року № 826/6757/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2014 ВСТАНОВИВ:

20 травня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15 січня 2014 року № 0000252203 та № 0000262203.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ "Дайнер Консалт".

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти позовних вимог не надав.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу про проведення перевірки від 05 грудня 2013 року № 915, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, статті 79, статті 82 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дайнер Консалт" (ЄДРПОУ 37242783), за результатом якої складено акт перевірки від 23 грудня 2013 року № 375/26-57-22-03-07/36038044.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України, а саме занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за 2012 рік на загальну суму 22575 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Автоекспедиція" занижено податок на додану вартість, що підлягає оплаті до бюджету, на загальну суму 21500,00 грн., в тому числі: жовтень 2012 року - 21500 грн.

Така позиція податкового органу мотивована висновками акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01 березня 2013 року №612/2220/37242783 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дайнер Консалт" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами" згідно якого, правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 січня 2014 року №0000262203 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32 250,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 21 500,00 грн., за штрафними санкціями - 10 750,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 січня 2014 року №0000262203 Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 33 862,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 22575,00 грн., за штрафними санкціями - 11287,50 грн.

Не погоджуючись з прийняти податковими повідомлення-рішеннями Позивачем було подано скарги до ГУ Міндоходів у м. Києві та до Міндоходів України, за результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято рішення від 26.03.2014 р. №2789/10/26-15-10-04-04, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення та рішення Міндоходів України від 17.04.2014 р. №7000/6/99-99-10-01-15, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дайнер Консалт", обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнер Консалт" (Виконавець) укладено Договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01 жовтня 2012 року № 1-10-2012 (надалі по тексту Договір № 1-10-2012).

В п.2.1-2.3 Договору № 1-10-2012 передбачено наступне: «Исполнитель по заданию Заказника и на условиях, указанных в Договоре обязуется предоставить информационно-консультационные услуги. Заказчик обязуется принять и оплатить надлежащим образом предоставленные Услуги Исполнителю в порядке, установленном настоящим Договором. Услуги должны быть предоставлены Исполнителем с учетом следующего: вся документация должна быть передана Заказчику в электронной форме; вся документация должна бать предоставлена на русском языке.».

Пунктом 4.2, пунктом 4.3 Договору № 1-10-2012 передбачено наступне: «Процедура передачи работ: Исполнитель передает результаты работы Заказнику; Заказник в течении 5 (пяти) рабочих дней подписать Акт приема-передачи оказанных услуг или предоставляет Исполнителю мотивированный отказ с замечаниями; Исполнитель устраняет замечания в течении 10 (десяти) рабочих дней; Заказник в течении 5 (пяти) рабочих дней подписать Акт приема-передачи оказанных услуг. Факт выполнения Исполнителем обязательств, предусмотренных настоящим Договором и вытекающих из него, подтверждается исключительно Актом приема-передачи оказанных услуг, который будет являться неотъемлемой частью настоящего Договора.».

Згідно актів виконаних робіт: від 29 жовтня 2012 року № ОУ-0000100 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнер Консалт" надано інформаційно-консультаційні згідно Договору №01-10-2012 від 01.10.2012р.; від 30 жовтня 2012 року № ОУ-0000101 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнер Консалт" надано інформаційно-консультаційні згідно Договору №01-10-2012 від 01.10.2012р., від 31 жовтня 2012 року № ОУ-0000104 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнер Консалт" надано інформаційно-консультаційні згідно Договору №01-10-2012 від 01.10.2012р., позивачем прийнято зазначені послуги.

На підтвердження реальності вищезазначених послуг надано звіт про інформаційні послуги за період з 31.08.2012 р. по 29.10.2012 р., електронний звіт про наявність транспорту на території України та Європи до акту виконаних робіт № ОУ-0000100 від 29.10.2012 р.; звіт про інформаційні послуги за період з 30.09.2012 р. по 30.10.2012 р., електронний звіт про наявність транспорту на території України та Європи до акту виконаних робіт № ОУ-0000101 від 30.10.2012 р., звіт про інформаційні послуги за період з 01.06.2012 р. по 31.10.2012 р., електронний звіт про наявність транспорту на території України та Європи до акту виконаних робіт № ОУ-0000104 від 31.10.2012 р.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайнер Консалт" виписано позивачу податкові накладні від 29 жовтня 2012 року № 400, від 30 жовтня 20122012 року №401, 31 жовтня 2012 року №403 на загальну суму 129000,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжними дорученнями від 16.11.2012 року №3282, від 06.02.2013року №3896, від 20.02.2013 року№3984.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Дайнер Консалт" у зв'язку з придбанням послуг (товар).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача "Дайнер Консалт" був зареєстрований, як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому, мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну надану послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайнер Консалт", згідно КВЕД мало право надавати наступні послуги: Код КВЕД 74.11.2 нотаріальна та інші юридична діяльність; Код КВЕД 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (основний); Код КВЕД 74.40.0 рекламна діяльність; Код КВЕД 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Матеріали справи свідчать, що отримані послуги позивачем від ТОВ "Дайнер Консалт" були використані в господарській діяльності, в межах операцій оподатковуваних ПДВ, шляхом укладання договорів на транспортне експедирування автотранспортом з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_2 (Договір №128), ФОП ОСОБА_1Й (Договір №88/12), ТОВ «Альян-2003» (Договір №1), ТОВ «Бізнес Транс» (Договір №198 ОИЮ), ПП «Зеніт-Транс» (Договір №90/12), ПП «Еліс Транс Груп» (Договір №3), ФОП ОСОБА_4 (Договір №226ОІЮ), ФОП ОСОБА_5 (Договір №229 ОІЮ), ФОП ОСОБА_6 (Договір №99/12), ТОВ «Десна-Транс Груп» (Договір №161012), ЧП «Гордиенко»(Договір №6), ПП «Форсаж» (Договір №95/12), ФОП ОСОБА_7 (Договір №360ХМВ) та інші договори, які містяться в матеріалах справи (ІІ том - ІІІ том справи).

Також, в матеріалах справи містяться податкові декларації за жовтень 2012 р. з Додатками №1, №2, №3, №5, №6 до податкової декларації з податку на додану вартість, які бури прийняті податковим органом без зауважень.

В матеріалах справи міститься реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 р., податкова декларація з податку на додану вартість за три квартали 2012 року, з додатками, які були прийняті та зареєстровані податковим органом згідно квитанції про прийняття та реєстрації документів.

При цьому, аналіз вищезазначених документів свідчить про наявність мети отримання прибутку та його отримання за результатом взаємовідносин по ланцюгу поставання ТОВ "Автоекспедиція" - ТОВ "Дайнер Консалт" контрагентами, договори яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Дайнер Консалт" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ ""Дайнер Консалт" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, посилання відповідача на ненадання позивачем первинної документації контролюючому органу на письмовий запит спростовуються матеріалами справи та змістом акту перевірки.

Разом з тим, необґрунтованими є посилання відповідача на перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01 березня 2013 року №612/2220/37242783 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дайнер Консалт" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами", оскільки таки висновки безпосередньо не впливають на діяльність позивача. При цьому, ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Дайнер Консалт", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 січня 2014 року №0000262203 підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 січня 2014 року № 0000252203 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять договори, копії податкових накладних, акти виконаних робіт на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених та підписаних позивачем та ТОВ "Дайнер Консалт".

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2014 року № 0000252203.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі 2а-15590/12/2670; Ухвалі ВАСУ від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; Ухвалах ВАСУ: від 05 червня 2013 року К/9991/58219/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 січня 2014 року №0000252203, від 15 січня 2014 року № 0000262203.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник