Постанова № 39488829, 20.06.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1480/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кузьменко Н.А.

при секретарі - Поповій К.Г.

за участю: представника позивача - Жигалова А.С.

представника відповідача - Табакара В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про визнання неправомірними дій, скасування припису від 14 квітня 2014 року та постанови про накладення штрафу в розмірі 12180 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 квітня 2014 року №7/21-04-15-34, -

встановив:

06 травня 2014 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (далі - позивач, ТОВ «Південенерго») до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області (далі - відповідач, Інспекція ДАБК) з позовними вимогами про визнання дії посадових осіб відповідача під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за наслідками якої складено акт від 14 квітня 2014 року, неправомірними, скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 квітня 2014 року та скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 22 квітня 2014 року №7/21-04-15-34.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що дії відповідача по проведенню перевірки та прийняті за результатами перевірки припис та постанова є неправомірними, з огляду на ті обставини, що перевірку проведено в присутності заступника директора ОСОБА_3, але заступник директора участі в проведенні перевірки не брав та не був присутній при її проведенні. Представник позивача стверджував, що відповідно до п.10.4 та п.10.5 Статуту без довіреності має право вчиняти дії від імені ТОВ «Південенерго» лише директор, яким є Навроцький І.М., інші особи не мають право підписувати документи та представляти інтереси товариства без довіреності. Довіреність на заступника директора в матеріалах справи відсутня та ОСОБА_3 не видавалась. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та спростовуються листом ПАТ «Херсон-Діпромісто» №380 від 25.12.2012 та протоколами фізико-механічних випробувань ПАТ «Таврійська будівельна компанія» №19-14,20-14. У керівника та заступника керівника відповідача відсутні повноваження на накладення штрафу за порушення вимог законодавства, оскільки, Порядок про накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності №244 від 06.04.1995 року не приведено у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів», який набрав чинності 08.11.2012 року, тому в даному випадку існує невідповідність вимог підзаконних нормативно-правових актів вимогам закону. До спірних правовідносин не можливо застосувати норми Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, оскільки, побудований житловий будинок відноситься до 3 категорії складності. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання неправомірними дій та скасування припису від 14 квітня 2014 року та постанову про накладення штрафу в розмірі 12180 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 квітня 2014 року №7/21-04-15-34

Представник Інспекції ДАБК в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях від 12 червня 2014 року. Відповідач заперечує проти неправомірності своїх дій та зазначає, що Інспекція ДАБК при проведенні перевірки діяла в порядок та спосіб передбачений законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що на підставі статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038, згідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) на підставі наказу від 08 січня 2014 року №02, направлення на здійснення позапланової перевірки №366 від 08 квітня 2014 року, припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області від 05 лютого 2014 року відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ТОВ «Південенерго» на об'єкті будівництва: «Дев'ятиповерховий житловий будинок проспект Сенявіна в районі будинку 152 в м. Херсоні».

За результатами перевірки завідувачем сектору контролю за будівництвом автомобільних доріг, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду Срібним Р.Ю. складено акт від 14 квітня 2014 року (відправлення №7300324040365 отримано позивачем 16 квітня 2014 року).

Перевіркою встановлено: «порушення виявлені в результаті попередньої перевірки не усунені, …Вимоги припису від 05 лютого не виконано, що є порушенням ч.14 постанови КМУ №553 від 23.05.2011 р., ч.4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності",». Представник позивача від підпису акту перевірки відмовився, акт надіслано на адресу позивача засобами поштового зв'язку.

За висновками акту перевірки відповідачем складено припис від 14 квітня 2014 року, яким позивача зобов'язано привести об'єкт будівництва у відповідність із затвердженими проектними рішеннями; здійснити перебудову конструкцій з використанням сертифікованих будівельних матеріалів, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-80:2008 (відправлення №7300324040349 отримано позивачем 16 квітня 2014 року).

На підставі акту перевірки Інспекцією ДАБК відносно ТОВ «Південенерго» складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №103 від 14 квітня 2014 року, відповідальність за встановлене порушення передбачена п.1 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (відправлення №7300324040357 отримано позивачем 16 квітня 2014 року).

Акт перевірки та протокол про правопорушення в сфері містобудівної діяльності №103 від 14 квітня 2014 року стали підставою для винесення заступником начальника Інспекції ДАБК Руснаком О.Ю. постанови №7/21-04-15-34 від 22 квітня 2014 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 12180,00грн.

Правомірність дій Інспекції ДАБК при проведенні позапланової перевірки та відповідність законодавству складених за її результатами припису та постанови є предметом розгляду в даній справі.

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Преамбула до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі - Закон України № 3038-VI) зазначає, що цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Як передбачає преамбула до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 р. №208/94-ВР (далі - Закон України №208/94-ВР) цей Закон встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Права та обов'язки Інспекції ДАБК передбачені Законом №3038- VI, а порядок притягнення за правопорушення у сфері містобудівної діяльності врегульований Законом №208/94-ВР, який є спеціальним для цих правовідносин.

Державним архітектурно-будівельним контролем є сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.1,2 ст.41 Закону №3038- VI).

Відповідно до ст. 41 Закону №3038- VI КМ України своєю постановою від 23 травня 2011 року №553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Порядком №553 передбачено, що позапланова перевірка проводиться у разі необхідності проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва; за результатами здійснення контролю складається акт перевірки, у разі виявлення порушень, крім акту, складається протокол разом з приписом про усунення порушення або припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; у разі відмови суб'єкта містобудування від отримання акту, протоколу та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: … складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (п.2, пп. «а» п.3 ч.4 ст. 41 Закону №3038- VI).

Наведеній вище нормі відповідає п. 17 Порядку №553, «у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виконуваних без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт».

Згідно з Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995 р. №244), підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб (п.4,6 Порядку№244).

Порушень даних норм Інспекцією ДАБК при проведенні позапланової перевірки не встановлено. Факт проведення перевірки не заперечується.

Товариством не виконано вимоги припису від 05 лютого 2014 року (термін виконання до 05 березня 2014 року), що стало підставою для проведення позапланової перевірки.

Позицію товариства за якою відповідач не має повноважень проводити перевірку об'єкту містобудування ІІІ категорії складності, оскільки Порядком №553 визначено, що він застосовується при перевірці дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єктах містобудування IV і V категорії складності, суд вважає помилковою з таких підстав. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012 р. № 148 внесені зміни до Порядку №553, а саме у тексті Порядку слова "господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів будівництва" та "господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури" у всіх відмінках замінено словами "господарська діяльність, пов'язана з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності "у відповідному відмінку.

Норми постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 та від 27.02.2012 р. № 148 не дають підстав для висновку про те, що на даний час Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю позбавлена повноважень здійснювати заходи, спрямовані на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єктах всіх категорій складності.

В результаті внесення змін до Порядку обмежені повноваження Інспекції лише щодо контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до І-ІІІ категорії складності.

Стосовно застосування вимог Порядків та постанов КМ України до даних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд застосовує насамперед норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а Порядок № 553, Порядок №244 та постанови КМ України в частині, яка відповідає спеціальному закону.

В даному випадку слід звернутись до ч.4, 4-1 ст.41 Закону №3038- VI, за якими посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством.

Наведена норма прямо закріплює право посадових осіб проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством без виключення з даного переліку об'єктів, які відносяться до І-ІІІ категорії складності.

Таким чином, суд вважає, що твердження представника позивача про відсутність у Інспекції повноважень здійснювати перевірку додержання вимог містобудівного законодавства на об'єктах І-ІІІ категорії складності є помилковим та суперечить ч.4, 4-1 ст.41 Закону №3038- VI.

Окремо суд зазначає, що у керівника територіального органу Держархбудінспекції та у його заступника є повноваження від імені Інспекції накладати штраф на суб'єктів містобудування за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Так, Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №187 від 19 листопада 2012 року "Про уповноваження територіальних органів - Інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)" керівників територіальних органів та їх заступників від імені ДАБК України уповноважено накладати штрафи, що передбачені Законом України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності". Слід зазначити, що даний Наказ проходив правову експертизу в Міністерстві юстиції України і визнаний таким, що відповідає вимогам законодавства.

Згідно п.1 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що позивач був ознайомлений з результатами перевірки, матеріали направлялись на юридичну адресу позивача в установленому законодавством порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії повідомлень про вручення поштових відправлень.

Крім того, протоколом №103 від 14.04.2014р. позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Отже, позивач, будучі належним чином ознайомлений з результатами проведеної перевірки, заперечень на акт перевірки та протокол відповідачу не надав, на розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не з'явився.

Також, суд звертає увагу на ті обставини, що оскільки позивач був належним чином ознайомлений з висновками проведення перевірки, викладеними в акті перевірки та інших документах, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, то він не був позбавлений можливості спростувати виявлені в результаті перевірки факти та довести відсутність у своїх діях складу правопорушення.

Посилання ТОВ «Південенерго» на відсутність повноважень заступника директора ОСОБА_3 представляти інтереси товариства при проведенні позапланової перевірки та підписувати матеріали перевірки та прийняті за результатами цієї перевірки акти індивідуальної дії суд не приймає до уваги, оскільки, ОСОБА_3 не підписав жодного документу за наслідками проведеної перевірки, всі матеріали містять напис «відмовився», матеріали направлялись засобами поштового зв'язку та отримані позивачем в установленому порядку.

В судовому засіданні 12 червня 2014 року допитано в якості свідка ОСОБА_3, показання якого не є достатніми для беззаперечного твердження про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при проведенні перевірки.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про протиправність вимог відповідача.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачеві не повертаються.

Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2014 рік складає 1218,00 грн.

Згідно до п.п. 1 п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

В даному випадку судовий збір за майновий спір складає у розмірі 1827,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При цьому, позивач до адміністративного позову додав платіжне доручення №209 про сплату судового збору в сумі 182,70 грн. За подання адміністративного позову майнового характеру позивач сплатив 182,70 грн. Остаточна сума до сплати становить 1827,00 грн.

За вимогами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу потрібно сплатити до Державного бюджету України судовий збір за подання майнових вимог у розмірі 1644,30 грн.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 20 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про визнання неправомірними дій, скасування припису від 14 квітня 2014 року та постанови про накладення штрафу в розмірі 12180 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 квітня 2014 року №7/21-04-15-34- залишити без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, 6, код ЄДРПОУ 24951326) до Державного бюджету України 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 25 червня 2014 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 6.1.