Постанова № 39488815, 23.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2014 року № 826/6898/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Мото Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення від 06.12.2013

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06 грудня 2013 року № 100226552208 та № 100326552208.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «Торговий Дім «Ортей».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 20 листопада 2013 року № 670/26-55-22-08/30306393.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення № 961/226-55-22-08 від 07 листопада 2013 року, наказу від 07 листопада 2013 року № 2226, на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» (ПН 37813842) та ТОВ «Торговий Дім «Ортей» (ПН 38104696) за період діяльності з 01 жовтня 2011 року по 30 квітня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 20 листопада 2013 року № 670/26-55-22-08/30306393.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в «результаті чого ТОВ «Експрес Мото Україна» занижено податок на прибуток всього у сумі 168 370 грн., у т.ч. по періодах: II-IV квартали 2011 року - 114954 грн.; I квартал 2012 року - 53416 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 198.1., п. 198.3., п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість за період діяльності з 01.10.2011 року по у по 30.04.2012 року всього в загальній сумі ПДВ 150 832 грн., в т.ч. по періодах: за жовтень 2011 року на суму - 32368 грн., за листопад 2011 року - 32754 грн., за грудень 2011 року - 34838 грн., за квітень 2012 року - 50872 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача, висновки акту перевірки залишені без змін.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 100226552208 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188540,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 150832,00 грн., за штрафними санкціями - 37708,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 100326552208 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 181724,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 168370,00 грн., за штрафними санкціями - 13354,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, спірні податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 100226552208 та № 100326552208 - без змін.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «Торговий Дім «Ортей», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Експрес Мото Україна» («Замовник») укладено договір про надання транспортно - експедиційних послуг № 01/09 від 01 вересня 2011 року із ТОВ «ІСТ Сейл Маркет», за умовами якого Виконавець надає транспортно - експедиторські послуги Замовнику, згідно його замовлення на умовах, що викладенні в даному договору. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду, згідно діючих у Виконавця тарифів. До вартості послуг додається додаткова плата у розмірі 2 (двох) відсотків від оголошення вартості вантажу.

Тарифи на перевезення можуть змінюватися при зміні на паливо, мастильні матеріали, газ, електроенергію та при інфляції, про що письмово інформується Замовник за 5 календарних днів до моменту зміни тарифів.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у Виконавця тарифами, шляхом внесення Замовником на рахунок Виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг, після виконання замовлення, протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання Акту здачі-прийняття наданих послуг. Замовник потягом 5 (п'яти) робочих днів підписує надані Виконавцем 2 (два) примірники Акта здачі-прийняття наданих послуг та повертає Виконавцю 1 (один) примірник підписаного Акта або надає Виконавцю письмову мотивовану відмову, не пізніше 5 (п'ятьох) робочого дня, з дня отримання Акта від Виконавця. Не підписання Замовником Акта протягом 5 робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання Замовником повного виконання Виконавцем своїх зобов'язань визначених цим Договором.

Згідно підписаних у жовтні - грудні 2011 року між позивачем та ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» актів здачі - прийняття послуг, Виконавцем надавались послуги з перевезення.

В свою чергу, ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» виписано на адресу позивача податкові накладні за жовтень - грудень 2011 року на загальну суму 599759,80 грн., у тому числі ПДВ 99960 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Крім цього, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Ортей» укладено Договір про надання транспортно - експедиційних послуг №00012-02 від 29 лютого 2012 року, за умовами якого Виконавець надає транспортно - експедиторські послуги Замовнику, згідно його замовлення на умовах, що викладенні в цьому договору. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю винагороду, згідно діючих тарифів. До вартості послуг додається додаткова плата у розмірі 0.5% від оголошення вартості вантажу. Тарифи можуть змінюватися при зміні цін на паливо. Мастильні матеріали, газ, електроенергію та при інфляції, про що письмово інформується Замовник за 1 календарних днів з моменту зміни тарифів Виконавцем.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за діючими у Виконавця тарифами, шляхом внесення Замовником на рахунок Виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг, після виконання замовлення, протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання Акту здачі-прийняття наданих послуг. Замовник потягом 5 (п'яти) робочих днів підписує надані Виконавцем 2 (два) примірники Акта здачі-прийняття наданих послуг та повертає Виконавцю 1 (один) примірник підписаного Акта або надає Виконавцю письмову мотивовану відмову, не пізніше 5 (п'ятьох) робочого дня, з дня отримання Акта від Виконавця. Не підписання Замовником Акта протягом 5 робочих днів без мотивованих причин відмови, є фактом визнання Замовником повного виконання Виконавцем своїх зобов'язань визначених цим Договором.

Згідно підписаних у березні 2012 року між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Ортей» актів здачі - прийняття послуг, Виконавцем надавались послуги з перевезення.

В свою чергу, ТОВ «Торговий Дім «Ортей» виписано на адресу позивача податкові накладні за березень 2012 року на загальну суму 305232 грн., в тому числі ПДВ - 50872 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «Торговий Дім «Ортей» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «Торговий Дім «Ортей» - були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що підприємство використовувало послуги договірних експедиторів задля здійснення доставки відправлень клієнтів компанії на підставі укладених договорів транспортного експедирування та кур'єрської доставки відправлень із останніми, а також правилами транспортно-експедиційного обслуговування та кур'єрської доставки відправлень EXmoto, які є невід'ємним додатком як до основного так і до разового договорів.

Передання відправлень до договірного експедитора (в даному випадку ТОВ «ТД «Ортей», ТОВ «ІСТ Сейл Маркет») здійснювалось за Маніфестами в котрих зазначався маршрут руху отримувач, та перелік Авіанакладних оформлених клієнтами позивача.

Представник позивача стверджує, що враховуючи велику кількість оформлених Договорів, Авіанакладних АВ, Актів виконаних робіт, Рахунків-фактур із деталізацією за накладними, Маніфестів, на прикладі двох рейсів та двох днів з 03-04.10.2011 року та 28-29.03.2012 року (період охоплений Актом виїзної позапланової документальної перевірки), документальне оформлення руху фактично здійсненої операції з кур'єрської доставки відправлень Клієнтів позивача виглядає наступним чином:

Так, позивачем на умовах Правил транспортно-експедиційного обслуговування та кур'єрської доставки відправлень EXmoto (далі - Правила), Договорів транспортно-експедиційного обслуговування та кур'єрської доставки відправлень були прийняті відправлення Клієнтів останнього за наступними, оформленими згідно із умовами Правил Авіанакладними AWB (форма передбачена п. 10.2. Правил): № № 6874-01225, 6874-01232, 6867-58478, 6900-23145 та 6848-52385, 6848-52378, 6848-52182, 6850-72129.

Для організації перевезення вказаних вище відправлень в межах території України, позивачем на умовах Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 01/09 від 01 вересня 2011 року, та Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 00012-02 від 29 лютого 2012 року було залучено договірних експедиторів (Виконавців за договором), ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «ТД «Ортей» відповідно).

Прийняття-передавання вказаних вище відправлень від Позивача до кожного договірного експедитора було здійснено за єдиним (передбаченим за формою п. 10.2.1. Правил) Маніфестом № IEV-031011-8 (ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» ) та Маніфестом № IEV-280312-17 (ТОВ «ТД «Ортей») - маніфестована консолідація, рейсами Київ-Дніпропетровськ, котрі підписуються представникам Замовника та Виконавця відповідно. Прийняття Відправлень відбувається за кількістю місць згідно вказаних в Маніфесті Авіанакладних AWB. Прийняття Відправлень працівником позивача в місті розвантаження здійснюється за кількістю місці та номерами Авіанакладних AWB з перевіркою цілісності зовнішньої упаковки Відправлень.

Подальша доставка вказаних Відправлень до Отримувача, за даними вказаними в Авіанакладних AWB, здійснюється працівниками Позивача в м. Дніпропетровськ, що підтверджується підписами про отримання на кожній окремій Авіанакладній AWB представником Отримувача.

За надані послуги транспортно-експедиційного обслуговування та кур'єрської доставки відправлень позивачем на адреси клієнтів було виставлено наступні Рахунки-фактури згідно із Актами здачі-прийняття наданих послуг № № А 108820 від 31 жовтня 2011 pоку, A 109535 від 31 жовтня 2011 року, A 108821 від 31 жовтня 2011 pоку, A 109414 від 31 жовтня 2011 pоку, A 109507 від 31 жовтня 2011 pоку, A 114737 від 31 березня 2012 pоку, A 114901 від 31 березня 2012 року.

Підписанням представниками клієнта та позивача вказаних Актів, сторони засвідчили належність надання послуг (повноти здійсненої господарської операції) та засвідчили про відсутність претензій, послуги кур'єрської доставки були частково сплачені Клієнтами, кошти надійшли на розрахунковий рахунок Перевізника, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26009136519 за 04 листопада 2011 року, 08 листопада 2011 pоку, 08 листопада 2011 pоку, 06 квітня 2012 pоку, 09 квітня 2012 pоку.

Виконавцями згідно Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 01/09 від 01 вересня 2011 pоку, та Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №00012-02 від 29 лютого 2012 pоку, на адресу позивача, за надані послуги експедирування (вище вказані Авіанакладні ввійшли до складу актів наданих послуг), було направлено Акт надання послуг № 1-071011 від 07 жовтня 2011 року (ТОВ «ІСТ Сейл Маркет») та виписано відповідно податкову накладну № 152 від 07 жовтня 2011 року та Акт надання послуг № 120330 від 30 березня 2012 року (ТОВ «ТД «Ортей») та виписано відповідно податкову накладну № 517 від 30 березня 2012 року

Підписанням представниками позивача та виконавців за Договором вищевказаних Актів наданих послуг № 120330 від 30 березня 2012 року та Акт надання послуг № 1-071011 від 07 жовтня 2011 року сторони засвідчили належність надання послуг (повноти здійсненої господарської операції) та засвідчили про відсутність претензій, послуги експедирування були сплачені Позивачем, списані з рахунку останнього, що підтверджується банківською випискою № 26009136519 за 10 жовтня 2011 року, 14 жовтня 2011 року (ТОВ «ІСТ Сейл Маркет») та за 13 квітня 2012 року, 17 квітня 2012 року (ТОВ «ТД «Ортей»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «ТД «Ортей» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «ТД «Ортей» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Разом з тим, необґрунтованими є посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «ТД «Ортей», оскільки таки висновки безпосередньо не впливають на діяльність позивача. При цьому, ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податків, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності правочинів або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «ТД «Ортей», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 100226552208 підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 100326552208 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять первинних документів на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених та підписаних позивачем та ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» та ТОВ «ТД «Ортей».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 06 грудня 2013 року № 100326552208.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року по справі 2а-15590/12/2670; Ухвалі ВАСУ від 15 жовтня 2013 року К/800/11789/13; Ухвалах ВАСУ: від 05 червня 2013 року К/9991/58219/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12, від 16 жовтня 2013 р. К/800/45872/13, від 30 жовтня 2013 р. К-40444/10.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 грудня 2013 року № 100226552208 та № 100326552208.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник