Постанова № 39488763, 23.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 804/7494/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інбел" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інбел" (далі-ТОВ «Інбел», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 28.11.2013 року № 0003262202 та форми «В1» від 28.11.2013 року № 0003272202.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, мотивуючи тим, що податкова звітність ТОВ «Інбел» була оформлена та подана в порядку та строки, які передбачені податковим законодавством, висновки відповідача засновані на підставі документів, які не можуть бути доказами порушення ТОВ «Інбел» законодавства. Крі того, позивач зазначає, що грошові зобов'язання ТОВ «Інбел» за податковими повідомленнями-рішеннями від 20.09.2013 року № 000162201, від 20.09.2013 року № 0002162201, від 07.11.2013 року № 0002462203, від 29.11.2013 року № 0002812201, від 29.11.2013 року № 0002822201 - є неузгодженими у зв'язку з оскарженням вказаних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем заперечень до суду не надано.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне..

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Новомосковська ОДПІ, податковий орган, відповідач) була проведена камеральна перевірка ТОВ «Інбел» з питання визначення правомірності суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2013 року та правильності складання розрахунку коригування сум ПДВ (Д1) до декларації за вересень 2013 року, за результатами перевірки було складено Акт від 19.11.2013 року № 31/222/31970823.

Згідно зазначеного акту перевірки, ТОВ «Інбел» порушено пп. «а)», «б)» п. 200.4. ст. 200 ПК України, а саме: ТОВ «Інбел» завищено значення рядка 23 податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року на суму 707 582,00 грн., а також порушено п. 192.1. ст. 192, п. 200.1. ст. 200 ПК України, а саме: ТОВ «Інбел» занижено податок на додану вартість за вересень 2013 року на суму 91 401,00 грн.

Напідставі вищезазначеного акту перевірки Новомосковською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 28.11.2013 року № 0003262202, яким ТОВ «Інбел» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 137 102, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 91 401, 00 грн. - основний платіж та за штрафними санкціями у розмірі - 45 701, 00 грн. та форми «В1» від 28.11.2013 року № 0003272202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 707 582, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 176 896, 00 грн.

Не погодившись із винесеними рішеннями, ТОВ «Інбел» звернулось до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статею 36 ПК встновлено податковий обов'язок платника податку обчислити та задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку та строки визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає за кожним податком і збором.

Згідно пп.14.1.157. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення -письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп.14.1.7. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Отже, податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, оскільки документи податкової звітності фіксують обчислення податку або суму, що підлягає сплаті до бюджету, застосування системного підходу до аналізу вищезазначених та інших норм податкового законодавства, дає підстави зробити висновок, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення про обов'язок сплатити грошове зобов'язання та податкові повідомлення-рішення про обов'язок внести відповідні зміни до податкової звітності так чи інакше стосуються саме грошових зобов'язань платника податку, оскільки наслідком виконання зобов'язань платника податку по сплаті зазначених у податковому повідомленні-рішенні сум грошового зобов'язання, так і наслідком виконання зобов'язань по внесенню змін до податкової звітності є зміна майнового стану платника податку.

В Акті від 19.11.2013 року зазначено, що податкова декларація за серпень 2013 року не визнана як податкова.

Матеріалами справи підтверджується подання ТОВ «Інбел» податкової звітності за серпень 2013 року, в тому числі - податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.09.2013 року № 9059285261 з додатками:

- додаток № 1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за серпень 2013 року від 20.09.2013 року № 9059285248;

- додаток № 2 Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) за серпень 2013 року від 20.09.2013 року № 9059285256;

- додаток № 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2013 року від 20.09.2013 року № 9059285266;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року від 20.09.2013 року № 9059285270.

Відповідно до п. 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом № 233 від 10.04.2008 року Державної податкової адміністрації України (далі - Інструкція № 233), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. Квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Виходячи з вищевикладених норм Інструкції № 233, єдиним документом, що свідчить про приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС є друга квитанція.

Квитанціями № 2 підтверджено, що направлена ТОВ «Інбел» податкова звітність за серпень 2013 року прийнята Міністерством доходів і зборів України.

Відповідно до п. 7.5 Інструкції № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Новомосковська ОДПІ у Листі від 20.09.2013 року № 3552/10/18.0-26 повідомило позивача про присвоєння податковій звітності ТОВ «Інбел» статусу «Не визнано, як податкова звітність», у зв'язку незазначенням обов'язкового реквізиту.

Не погоджуючись із даним рішенням Новомосковської ОДПІ, ТОВ «Інбел» звернулось з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дії Новомосковської ОДШ щодо невизнання звітності як податковою, скасування рішення Новомосковської ОДП про присвоєння податковій звітності ТОВ «Інбел» статусу «Не визнано, як податкова звітність» та визнання податкової звітності ТОВ «Інбел» такою, що подана у день її фактичного отримання податковим органом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/13530/13-а від 18.11.2013 року позовні вимоги ТОВ «Інбел» задоволено. Станом на 23.06.2014р. зазначена постанова не набрала законної сили та оскаржується в апеляційному порядку.

Стаття 56 Податкового кодексу України регулює оскарження будь-яких рішень контролюючого органу.

Відповідно до п.56.1 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 Податкового кодексу України (далі - ПК) встановлено, що платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 56.15 Податкового кодексу України встановлено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Податкове законодавство розмежовує поняття оскарження податкових повідомлень-рішень (про обов'язок сплатити грошове зобов'язання або про обов'язок внести відповідні зміни до податкової звітності) та інших рішень контролюючого органу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає і сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно з пунктом 204.4 ст.200 Податкового кодексу України платник податку має право відносити до складу податкового кредиту від'ємне значення з ПДВ поточного податкового періоду, сформованного з урахуванням такого значення попередніх податкових періодів у разі, коли сума цього значення не перекрита поточним зобов'занням з ПДВ або не підлягає включенню до складу бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог підпункту 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 року №1492 - рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, який корегує суму податкового кредиту поточного звітного періоду в сторону його зменшення (рядок 21 декларації"), а в подальшому включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом 5 п. 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Мінфіну від 28.11.12 р. № 1236 передбачено:

"У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сичи"

Вищезазначене підтверджує, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із п. 56.21 Податкового кодексу України норму закону, відповідно до якої: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вих. № 834/10/04-36-10-08-09 від 11.02.2014 року -податкове повідомлення-рішення Форма «В4» від 28.11.2013 року № 0002792202 було скасовано, а скарга ТОВ «Інбел» була задоволена.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що за результатами попередніх позапланових перевірок були складені Акт № 344/221/31970823 від 30.08.2013 року та Акт №458/222/31970823 від 23.10.2013р., Акт №507/221/31970823 від 18.11.2013р., Акт №26/222/31970823 від 08.11.2013 р., на підставі яких були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001622201 та № 0002162201, від 07.11.2013р., № 0002792202 від 28.11.2013р., №0002462203, від 29.11.2013р. №0002812201 та №0002822201, які на момент розгляду справи оскаржуються у судовому порядку.

Отже, на момент проведення відповідачем камеральної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.11.2013 року №0003262202 та №0003272202 вже було відкрито провадження у справі про оскарження податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 року № 0001622201 та № 0002162201, від 07.11.2013р., № 0002792202 від 28.11.2013р., №0002462203, від 29.11.2013р. №0002812201 та №0002822201, тобто зазначені податкові повідомлення-рішення були неузгодженими та не могли бути підставою для прийняття похідних податкових повідомлень-рішень від 28.11.2013 року №0003262202 та №0003272202, які є предметом оскарження у даному адміністративному позові.

Таким чином, до набрання законної сили судовими рішеннями у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення будь-яких коригувань в податковій звітності за результатами такої перевірки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної податкової служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваних рішень, а, отже прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Форми «Р» від 28.11.2013 року № 0003262202 та Форми «В1» від 28.11.2013 року № 0003272202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел» (ідентифікаційний код 31970823) судові витрати у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Копію постанови направити сторонам по справі

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський