Постанова № 39488717, 23.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. Справа № 804/7833/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центра зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2, у якому просить стягнути заборгованість у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг у розмірі 2477, 55 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача у добровільному порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" N 5067-VI від 05.07.2012р. (далі-Закон N 5067-VI ), зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Статтею 4 Закону N 5067-VI визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою, а також:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

У п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000р. (далі- Закон N 1533-III) зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 21 Закону N 5067-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до положень статті 22 Закону N 5067-VI, встановлено, що одними із основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є, зокрема, реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції та здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" , управління майном.

01.07.2013 року ОСОБА_2 була зареєстрована у Лівобережному районному центрі зайнятості м.Дніпропетровська. та на підстваі особистої заяви отримала статус безробітньої і перебував на обліку у Лівобережному районному центрі зайнятості м.Дніпропетровська як безробітня з 01.07.2013р. по 03.10.2013р., отримуючи допомогу по безробіттю.

Пункт 18 ч. 2 ст. 22 Закону N 5067-VI визначається, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Так, при проведенні обміну інформацією з ДПА у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивач встановив, що гр. ОСОБА_2 у період перебування на обліку у позивача як безробітньої виконувала роботи за цивільно-правовим договором у Дніпропетровському регіональному центрі оцінювання якості освіти, про що всупереч вимог законодавства не повідомила Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська.

Актом №156 Розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 07.04.2014 р. підтверджується, що відповідач перебувала у трудових відносинах із Дніпропетровським регіональним центром оцінювання якості освіти, з червня по липень 2013р., за які ОСОБА_2 було нараховано та сплачено винагороду.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 N 60/62 постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009р. за № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009р. за № 232/16248 (далі- Порядок №60/62) у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 Порядку №60/62, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У порядку виконання зазначеної вимоги Лівобережним районним центром зайнятості м.Дніпропетровська було видано наказ № 211 від 14.04.2014 року про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2, який разом з листом - претензію від 14.04.2014 року було направлено на адресу відповідача, з попередженням, що у разі неповернення коштів у встановлений строк, питання щодо їх стягнення буде вирішуватися у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 9 Порядку N 60/62 передбачано, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Відомості щодо оскарження рішень Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп. 1 п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 р. №307 (далі-Порядок №307), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного. Таким чином, громадяни, які зареєстровані у Центрі зайнятості як такі, що шукають роботу та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, згідно пп. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219.

Таким чином на період з червня по липень 2013р. відповідач незаконно отримувала матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальна вартість яких склала 2477, 55 грн.

У статті 36 Закону N 1533-III встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно ж до частини третьої зазначеної статті, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи (Частина 4 ст.36 Закону України №1533-III).

Пункт 6.14. Порядку №307 передбачає, що у разі якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Зазначеною нормою також встановлено, що у випадку відмови безробітнього добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, згідно із Розрахунком проведених платежів Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська, заборгованість ОСОБА_2 перед державним бюджетом України у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг складає 2477, 55 грн.

У добровільному порядку зазначені кошти відповідач не сплачує.

З огляду на викладене адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідетифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р №37173001012050 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 37274485) заборгованість у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг у розмірі 2477, 55 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень п'ятдесят п'ять копійок).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський