Постанова № 39488703, 11.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ11 червня 2014 р. Справа № 804/6228/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Шахматової Т.М. Колупаєва О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" до Дніпропетровсьої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (далі - ТОВ "АТБ-інвест, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпропетровсьої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровсьої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005032203 від 02.12.2013р.

Представник позивача, позов підтримала і надала пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскажуваного рішення. Так, на думку позивача, твердження податкового органу стосовно відображення неузгоджених сум податку на додану вартість у рядку 21.3 декларації є безпідставними. У відповідача відсутні правові підстави для проведення будь-яких коригувань в податковій звітності на підставі податкових повідомлень-ріщень, які оскаржуються у судовому порядку. На думку позивача, дії податкового органу у вигляді формулювання висновків в Акті перевірки від 19.11.2013 року №85/22-03/30691543 щодо обов'язку позивача виконати зобов'язання, визначені в податковому повідомленні-рішенні від 09.08.13 року №0002042204, яке на момент складання акту перебувало в процедурі адміністративного оскарження. Крім того, позивач зазначив, що результат розрахунку залишку від'ємного значення ПДВ у рядку 22 декларації був зроблений вірно, не дивлячись на те, що у рядку 18 треба було зазначити "2 125 059 грн", а було зазначено "-", а у рядку 19 треба було зазначити "-", а було зазначено " 100 грн", що в свою чергу не призвело до завищення від'ємного значення ПДВ у рядку 22 на 100 грн. Крім того, станом на момент звернення позивача до суду по справі № 804/15797/13-а прийнято постанову від 18.02.2014 р., якою скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.08.13 року за № 0002022204 та за № 0002042204.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог. Так, згідно поданої ТОВ "АТБ-інвест" декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 р. встановлено, що платником не відображено у складі рядку 18 (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) у сумі 2 125 059, 00 грн. та безпідставно відображено у складі ряд. 19 (від'ємне значення різниці між р. 17 -р. 9) у сумі 100 грн., що призвело до завищення р. 19 декларації, але не призвело до завищення ряд. 22 та ряд. 24 декларації. Також, в рядку 21.3 декларації за вересень 2013 року підприємством не відображено зі знаком "-" суму 442 290, 00 грн. зменшення від'ємного значення за наслідками акту перевірки №11/22-04/30691543 від 24.07.2013 року, що призвело до завищення рядку 22 декларації на суму 442 290, 00 грн. Відповідач вважає, що права та обов'язки як платника податків щодо сплати податкового зобов'язання, так і податкового органу щодо примусового стягнення виникають лише після набрання законної сили судовим рішенням, у зв'язку з чим у податкового органу виникає обов'язок щодо зменешення суми податкового зобов'язання в особовій картці платника податків лише після набрання законної сили судовим рішенням.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №058032 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (і.к. 30691543) зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міськї ради від 23.03.2000р.

На підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України та у порядку, передбаченому ст. 76 Податкового кодексу України - працівниками Дніпропетровсьої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Дніпропетровська ОДПІ, податковий орган, відповідач) було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ "АТБ-інвест" з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

За результатами даної перевірки Дніпропетровською ОДПІ було складено Акт №85/22-03/30691543 від 19.11.2013р. (далі-акт перевірки), у якому податковий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ "АТБ-інвест" п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.1, п.п. 4.6.7 п. 4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року: платником не відображено у складі р.18 суму у розмірі 2 125 059, 00 грн., не відображено у р. 21.3 зі знаком "-" суму 442 290, 00 грн., що призвело до завищення у р.19 у розмірі 100 грн. та р. 22 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) на суму 442 290, 00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушення ТОВ "АТБ-інвест" п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.1, п.п. 4.6.7 п. 4.6 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року у вигляді не відображення у р. 21.3 суми 442 290, 00 грн. зі знаком "-" виникло внаслідок наступного.

За результатами документальної позапланової перевірки ТОВ "АТБ-інвест" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з підприємством ТОВ "Торгтехніка" за жовтень 2010 року та січень 2011 року підприємству було зменшеной залишок від'ємного значення, який після до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд 24 декларації) та відповідно винесено податкове повідомлення-рішення форми "В 4" від 09.08.2013р. №0002042204 на суму 442 290, 00 грн., яке отримано підприємством 09.08.2013р. та оскаржено до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за вх. №2597/10/С від 21.08.2013р.

На підставі Акту №85/22-03/30691543 від 19.11.2013р. Дніпропетровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2013 №0005032203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 442 390, 00 грн.

Позивач звернувся до податкового органу із запереченнями на даний акт перевірки за вих. №6/209 від 25.11.2013р. та скаргою на податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ №0005032203 від 02.12.2013р. за вих. №6/218 від 12.12.2013р., у яких зазначив, що податковим органом при винесені акту перевірки та оскаржуваного рішення не було враховано те, що податкові повідомлення-рішення №0002022204 та №0002042204 від 09.08.2013р. оскаржувались ТОВ "АТБ-інвест" у судовому порядку, проте Дніпропетровська ОДПІ - залишено без задоволення. При подальшому адмінстративному оскарженні таку позицію підтримало і Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерство доходів і зборів України

Не погодившись із винесеним рішенням, ТОВ "АТБ-Інвест" звернулось до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України ж передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі-ПК), встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статею 36 ПК встновлено податковий обов'язок платника податку обчислити та задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку та строки визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає за кожним податком і збором.

Згідно пп.14.1.157. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення -письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп.14.1.7. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Отже, податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, оскільки документи податкової звітності фіксують обчислення податку або суму, що підлягає сплаті до бюджету, застосування системного підходу до аналізу вищезазначених та інших норм податкового законодавства, дає підстави зробити висновок, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення про обов'язок сплатити грошове зобов'язання та податкові повідомлення-рішення про обов'язок внести відповідні зміни до податкової звітності так чи інакше стосуються саме грошових зобов'язань платника податку, оскільки наслідком виконання зобов'язань платника податку по сплаті зазначених у податковому повідомленні-рішенні сум грошового зобов'язання, так і наслідком виконання зобов'язань по внесенню змін до податкової звітності є зміна майнового стану платника податку.

Стаття 56 Податкового кодексу України регулює оскарження будь-яких рішень контролюючого органу.

Відповідно до п.56.1 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 Податкового кодексу України (далі - ПК) встановлено, що платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 56.15 Податкового кодексу України встановлено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Податкове законодавство розмежовує поняття оскарження податкових повідомлень-рішень (про обов'язок сплатити грошове зобов'язання або про обов'язок внести відповідні зміни до податкової звітності) та інших рішень контролюючого органу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає і сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно з пунктом 204.4 ст.200 Податкового кодексу України платник податку має право відносити до складу податкового кредиту від'ємне значення з ПДВ поточного податкового періоду, сформованного з урахуванням такого значення попередніх податкових періодів у разі, коли сума цього значення не перекрита поточним зобов'занням з ПДВ або не підлягає включенню до складу бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог підпункту 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 року №1492 - рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, який корегує суму податкового кредиту поточного звітного періоду в сторону його зменшення (рядок 21 декларації"), а в подальшому включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом 5 п. 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Мінфіну від 28.11.12 р. № 1236 передбачено:

"У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сичи"

Вищезазначене підтверджує, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із п. 56.21 Податкового кодексу України норму закону, відповідно до якої: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент проведення камеральної перевірки податкові повідомлення-рішення №0002022204 та №0002042204 від 09.08.2013р. оскаржувались ТОВ "АТБ-інвест" у судовому порядку

Таким чином, на момент винесення податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 року №0005032203 вже було відкрито провадження у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.08.2013 р. № 0002042204, тобто повідомлення-рішення від 09.08.13 р. № 0002042204 було неузгодженим і тому повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0002042204 не могло бути підставою для прийняття похідного податкового повідомлення-рішення від 02.12.2013 року №0005032203, яке є предметом оскарження у даному адміністративному позові.

Отже, показники рядка 21.3 декларації з податку на додану вартість ТОВ "АТБ-інвест" визначені відповідно до вимог чинного законодавства, а Дніпропетровська ОДПІ не мала підстав для зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Дану правову позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.03.2014 р. (справа №К/800/31086/13), ухвалі від 25.11.2013р. (справа №К/800/14341/13).

Таким чином, до набрання законної сили судовим рішенням у податкового органу відсутні правові підстави для проведення будь-яких коригувань в податковій звітності за результатами такої перевірки.

Щодо тверджень відповідача про завищення від'ємного значення ПДВ на суму 100 грн. слід зазначити таке.

У рядку 18 податкової декларацїі ТОВ "АТБ-інвест" по податку на додану вартість за вересень 2013 року зазначалась позитивна різниця між сумою податкового зобов'язання (р. 9 кол Б) та сумою податкового кредиту (ряд 17 кол. Б) вересня 2013 р., проте декларантом було зазначено "-", в той час як позитивна різниця у ряд. 18 дорівнювала 2 125 059 грн.

У рядку 19 податкової декларацїі ТОВ "АТБ-інвест" по податку на додану вартість за вересень 2013 року позивачем помилково зазначено " 100" грн., замість "-".

Залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у рядку 21 позиавчем був зазначений вірно і складав 28 052 526 грн.

У рядку 22 податкової декларацїі ТОВ "АТБ-інвест" по податку на доднау вартість за вересень 2013 року вказано різницю між залишком від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд. 21) та позитивною різницею між податковим зобов'язанням та податковим кредитом звітного поточного періоду (ряд 18) - вересень 2013 р., яка склала 25 927 467, 00 грн. та була вірно зазначена декларантом.

Отже, результат розрахунку залишку від'ємного значення ПДВ у рядку 22 декларації був зроблений вірно не дивлячись на те, що у рядку 18 треба було зазначити " 2 125 059 грн", а було зазначено "-", а у рядку 19 треба було зазначити "-", а було зазначено "100 грн".

Вказане порушення визнане позивачем як механічна помилка та не призводить до завищення від'ємного значення за результатами розрахунків, зроблених в декларації з ПДВ за вересень 2013 року, з чим погоджується і відповідач а Акті №85/22-03/30691543 від 19.11.2013р. (стор. 3 акта), проте податковим органом безпідставно зроблено висновок щодо завищення від'ємного значення ПДВ у рядку 22 на 100 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної податкової служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваного рішення, а, отже прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровсьої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0005032203 від 02.12.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (і. код 30691543) судові витрати у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 червня 2014 року

Суддя Р.А. Барановський