Постанова № 39488685, 16.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р. Справа № 804/7334/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізького міського центра зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізький міський центр зайнятості звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2, у якому просить стягнути з відповідача незаконним шляхом кошти у розмірі 602, 66 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю непогашеної заборгованості відповідача у добровільному порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" N 5067-VI від 05.07.2012р. (далі-Закон N 5067-VI ), зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Статтею 4 Закону N 5067-VI визначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою, а також:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

У п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" N 1533-III від 02.03.2000р. (далі- Закон N 1533-III) зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 21 Закону N 5067-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до положень статті 22 Закону N 5067-VI, встановлено, що одними із основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є, зокрема, реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції та здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" , управління майном.

10.02.2012 року ОСОБА_2 була зареєстрована у Криворізькому міському центрі зайнятості та на підставі особистої заяви отримала статус безробітньої і перебувала на обліку у Криворізькому міському центрі зайнятості як безробітня, з 10.02.2012р. по 20.08.2012р., отримуючи допомогу по безробіттю як застрахована особа.

Пункт 18 ч. 2 ст. 22 Закону N 5067-VI визначається, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері соціальної політики, державної податкової політики та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а в разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Так, у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" при проведенні обміну із пенсійним органом та перевірки даних, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітньої та виплати матеріального забезпечення позивач встановив, що гр. ОСОБА_2 у період перебування на обліку у позивача як безробітньої з 21.05.2012р. була прийнята на посаду бухгалтера Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради згідно наказу №30-К від 21.05.2012р., про що всупереч вимог законодавства не повідомив Криворізький міський центр зайнятості.

31.05.2012р. ОСОБА_2 було звільнено з посади бухгалтера Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради за наказом №31-К.

Актом №16 Розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та витягами із наказів Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради №30-К від 21.05.2012р. та №31-К від 31.05.2012р. підтверджується, що відповідач працювала у Комунальній установі "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради на посаді бухгалтера з 21.05.2012р. та 31.05.2013р. була звільнена за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпПУ.

У відповідності до наказу Комунальної установи "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Криворізької міської ради №31-К від 31.05.2012р. з гр. ОСОБА_2 проведено остаточний розрахунок та виплачено компенсацію за щорічну відпустку.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтовансті виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 N 60/62 постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009р. за № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009р. за № 232/16248 (далі- Порядок №60/62) у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 Порядку №60/62, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У порядку виконання зазначеної вимоги Криворізьким міським центром зайнятостя було видано наказ № 7 від 20.01.2014 року про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_2, який разом з листом - претензію від 20.01.201 року за вих. № 07-07/331 було направлено на адресу відповідача, з попередженням, що у разі неповернення коштів у встановлений строк, питання щодо їх стягнення буде вирішуватися у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 9 Порядку N 60/62 передбачано, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідачем зазначена вимога була отримана 30.01.2014 року.

Відомості щодо оскарження рішень Криворізького міського центра зайнятості ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп. 1 п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 р. №307 (далі-Порядок №307), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного. Таким чином, громадяни, які зареєстровані у Центрі зайнятості як такі, що шукають роботу та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, згідно пп. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007р. № 219.

Таким чином на період з 21.05.2012р. по 31.05.2012р. ОСОБА_2 незаконно отримувала матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальна вартість яких склала 602, 66 грн.

У статті 36 Закону N 1533-III встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно ж до частини третьої зазначеної статті, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи (Частина 4 ст.36 Закону України №1533-III).

Пункт 6.14. Порядку №307 передбачає, що у разі якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Зазначеною нормою також встановлено, що у випадку відмови безробітнього добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, згідно із розрахунком сум виплаченої допомоги по безробіттю, заборгованість ОСОБА_2 перед державним бюджетом України у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг складає 602, 66 грн.

У добровільному порядку зазначені кошти відповідач не сплачує.

З огляду на викладене адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь Криворізького міського центра зайнятості (код ЄДРПОУ 21908407, р/р 37173001002770 в ГУ ДКСУ Дніпропетровської області, ОКПО 37665132, МФО 805012) заборгованість у вигляді незаконно отриманих матеріального забезпечення та соціальних послуг 602, 66 грн. (шістсот дві гривні шістдесят шість копійок).

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський