Постанова № 39487355, 28.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 р. Справа № 804/4855/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: позивача представників відповідача ОСОБА_3 Бондар М.В., Рудько А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекці Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про зміну формулювання причини звільнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області у якому просить змінити формулювання причини звільнення із «Звільнення з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України» на «Звільнен ня в зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здо-ров»я, які перешкоджають продовженню даної роботи, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП Укра їни».

Позовні вимоги мотивовані тим, що право державного службовця на достроковий вихід на пенсію може виникнути за станом здоров'я при умові звільнення його відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП «розі рвання трудового договору з ініациативи власника або уповноваженого ним органу у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній ро боті внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи».

Позивач, що з'явилась у судове засідання, позов підтримала та надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали мотивуючи тим, що ОСОБА_3 звільнена відповідно до ст. 38 КЗпП України оскільки нею написана заява про звільнення. А звільнення за станом здоров'я є правом, а не обов'язком відповідача.

Заслухавши поясненн позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 24 січня 2014 року наказом відповідача № 8 від 24.01.2014 року ОСОБА_3 було звільнено з посади головного державного ревізора - інспектора відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України на підставі позаної нею заяви від 21 січня 2014 року про звільнення у зв'язку із виходом на пенсію за станом здоров'я.

Статтею 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Стаття 40 КЗпП України визначає підстави розірвання трудового договору виключно з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Оскільки звільнення ОСОБА_3 відбулося на підставі її заяви про звільнення, тобто за ініціативою працівника, стаття 40 КЗпП України не може бути застосована при її звільненні.

Відповідачем правомірно застосовано ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника) при звільненні позивача у зв'язку із отриманням від неї заяви про звільнення від 21 січня 2014 року.

З огляду на викладене, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 травня 2014 року

Суддя Р.А. Барановський