Рішення № 39485127, 30.04.2014, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/19/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді Грищенка М.В.,

при секретарі - Несенюк В.А.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2014 року позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 7925 гривень та моральної шкоди в розмірі 2500 гривень. В обґрунтування позову зазначила, що 21 листопада 2003 року у відповідності до договору купівлі-продажу придбала житловий будинок по АДРЕСА_1.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2009 року було задоволено позов ОСОБА_5 та визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 21 листопада 2003 року.

В подальшому ОСОБА_5 здійснив відчуження даного будинку рідній сестрі її бувшого чоловіка ОСОБА_4.

В даний житловий будинок позивачка вселилася як власниця з дочкою та чоловіком ОСОБА_6. Після зміни власника позивачка проживала з ОСОБА_6 до серпня 2010 року, після чого внаслідок насильницьких дій ОСОБА_6 відносно позивачки та недопущення до будинку для проживання вона змушена була перейти проживати в будинок по АДРЕСА_2, де проживає до даного часу. Всі речі позивачки залишилися в будинку по АДРЕСА_1.

29 вересня 2010 року рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області між позивачем та ОСОБА_6 здійснено поділ спільного майна подружжя. Згідно даного рішення їй виділено спальний гарнітур вартістю 800 гривень, меблеву стінку вартістю 1150 гривень, м?який куточок вартістю 1250 гривень, диван вартістю 325 гривень, ліжко вартістю 400 гривень, кухонний гарнітур вартістю 1150 гривень, трюмо вартістю 200 гривень, меблеву стінку /горку/ вартістю 1150 гривень, плиту газову вартістю 450 гривень, телевізор «Самсунг» вартістю 750 гривень, стіл та шість стільців вартістю 300 гривень, а всього на загальну суму 7925 гривень.

29 грудня 2013 року позивачка отримала листа від нинішнього власника житлового будинку ОСОБА_4 з вимогою забрати вищеперераховані речі до 07 січня 2014 року, оскільки дані речі заважають їй як власнику користуватися та розпоряджатися її майном на власний розсуд.

03 січня 2014 року вона на автотранспорті приїхала забрати свої речі і побачила, що ОСОБА_4 експлуатувала речі на протязі всього періоду її відсутності в житловому будинку. Окрім того, вона винесла їх на вулицю і вони тривалий час знаходяться під відкритим небом. Внаслідок експлуатації без дозволу позивачки на протязі трьох років та тривалого знаходження під відкритим небом речі втратили товарний стан та стали непридатними до експлуатації. Таким чином, внаслідок дій власника будинку ОСОБА_4 позивачці завдано збитків на суму 7925 гривень.

Позивачка зазначила, що пошкодженням особистого майна їй завдано моральної шкоди, яка виразилась в приниженні внаслідок протиправних дій відповідача, яка, зневажаючи загальноприйняті норми моралі та людські цінності, знищила її особисте майно. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінює в 2500 гривень.

В поданих до суду письмових запереченнях відповідачка ОСОБА_4 зазначила, що 07 жовтня 2010 року між нею та ОСОБА_7 було укладено в нотаріальній конторі договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_7 продав а вона придбала житловий будинок по АДРЕСА_1. Після придбання будинку вона ним користується, розпоряджається на свій розсуд як своєю власністю. ОСОБА_1 в будинку не проживає з 2008 року. В будинку перебували речі відповідача ОСОБА_1, а саме: спальний гарнітур, меблева стінка, м?який куточок, диван, ліжко, кухонний гарнітур, трюмо, меблева стінка /горка/, плита газова, телевізор «Самсунг», стіл та шість стільців. ОСОБА_1 повинна була забрати свої речі ще в 2010 році. На її неодноразові вимоги забрати з будинку свої речі відповідач не реагувала. 3 січня 2014 року до її будинку не приїзджала забирати речі. Нею речі ОСОБА_1 не використовувалися.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Позивачка додатково пояснила, що вона до цього часу зареєстрована у будинку і вважає, що її речі там знаходяться на законних підставах. ОСОБА_6 не допускав її проживати в будинку. Після проведення поділу майна за рішенням суду не було куди вивезти свої речі. Будь-якої угоди з відповідачем про збереження своїх речей не укладала. 3 січня 2014 року приїзжала до будинку, але ОСОБА_6, який до цього часу там проживає з сім'єю, її не допустив до речей.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в обґрунтування зазначив, що відповідачка неодноразово зверталась до ОСОБА_1 з вимогою забрати речі, на що позивачка не реагувала. Відповідачка речами позивачки не користувалась, перешкод для ОСОБА_1 не створювала.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.1166, 1167 ЦК України в даному випадку встановленню судом підлягають такі обставини: неправомірність умисних дій відповідача щодо майна позивача, пошкодження майна позивача та розмір завданих внаслідок цього матеріальних збитків, наявність моральної шкоди та розмір грпошового відшкодування такої шкоди, наявність причинного зв'язку між неправомірними умисними діями відповідача та завданою позивачу майновою та моральною шкодою.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 23 Цивільного кодексу України визначає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі відповідно до пункту 3 цієї статті у разі душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя було проведено розподіл між сторонами спільної сумісної власності подружжя, виділено ОСОБА_1 спальний гарнітур вартістю 800 гривень, меблеву стінку вартістю 1150 гривень, м?який куточок вартістю 1250 гривень, диван вартістю 325 гривень, ліжко вартістю 400 гривень, кухонний гарнітур вартістю 1150 гривень, трюмо вартістю 200 гривень, меблеву стінку /горку/ вартістю 1150 гривень, плиту газову вартістю 450 гривень, телевізор «Самсунг» вартістю 750 гривень, стіл та шість стільців вартістю 300 гривень, а всього на загальну суму 7925 гривень.

За змістом вказаного рішення сторони не дійшли згоди у визначенні вартості майна, яке підлягає поділу, не надали достатніх та належних доказів дійсної вартості майна, а тому суд визначив вартість майна, яку врахував під час поділу, як середню, виходячи з оцінки обох сторін. (а.с.9-10)

Згідно з копіями договору купівлі-продажу будинку, витягу про державну реєстрацію прав відповідачка ОСОБА_4 є власником будинку по АДРЕСА_1 з 22 жовтня 2010 року. (а.с.11-12)

Копіями позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, ухвали судді Брусилівського районного суду Житомирської області про відкриття провадження в цивільній справі №2-72/11 від 14 січня 2011 року, ухвали судді Брусилівського районного суду Житомирської області про зупинення провадження в цивільній справі №2-72/11 від 10 травня 2011 року підтверджується, що в січні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном і просила суд винести рішення про зобов?язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні її житловим будинком по АДРЕСА_1, забрати з будинку речі: спальний гарнітур, меблеву стінку, м?який куточок, диван, ліжко, кухонний гарнітур, трюмо, меблеву стінку /горка/, плита газова, телевізор «Самсунг», стіл та стільці. За вказаним позовом було відкрите провадження в цивільній справі №2-72/11, яка до цього часу не розглянута, оскільки провадження в справі було зупенено з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України.

В грудні 2013 року ОСОБА_4 надіслала поштою ОСОБА_1 заяву з вимогою забрати з її будинку свої речі, а саме: спальний гарнітур, меблеву стінку, м?який куточок, диван, ліжко, кухонний гарнітур, трюмо, меблеву стінку /горка/, плиту газову, телевізор «Самсунг», стіл та стільці. ( а.с.8, 45)

З наданих суду позивачкою її заяв до Брусилівського РВ УМВС, постанови про відмову в порушенні кримнальної справи від 06.11.2010 року, довідки Брусилівського РВ УМВС №714 від 12.03.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 в листопаді, грудні 2011 року зверталася до Брусилівського РВ УМВС із заявами з приводу вчинення хуліганських дій колишнім чоловіком ОСОБА_6, в заявах зазначала, що ОСОБА_6, який не є власником будинку, перешкоджає її проживанню в будинку по АДРЕСА_1, поміняв замки у вхідних дверях, виставив її меблі на вулицю, спричинивши пошкодження чужого майна. ( а.с.47-50)

Згідно з довідкою виконкому Морозівської сільської ради Брусилівського району від 31.12.2013 року за №1421 ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1, але з серпня 2010 року фактично проживає АДРЕСА_2. (а.с.44)

Позивачкою не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження пошкоджень, завданих її майну, ступеня втрати товарного стану, непридатності майна до використання та розміру заподіяної майнової шкоди в грошовому еквіваленті. Наданий позивачкою один фотознімок меблів за переконанням суду не може вважатися достатнім доказом на підтвердження вказаних обставин, які мають значення для вирішення справи, та доведення таких обставин покладається відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України на позивачку.

Також дослідженими судом доказами не було підтверджено з яких підстав відповідачка ОСОБА_4 мала вживати заходи до збереження майна ОСОБА_1, які саме неправомірні дії вчинені ОСОБА_4, внаслідок яких було пошкоджене майно ОСОБА_1, зокрема, користування майном, винесення речей на вулицю, яким чином ОСОБА_4 перешкоджала ОСОБА_1 забрати своє майно з того часу, як вона стала власником будинку.

Разом з тим, з наведених доказів вбачається, що відповідачка ОСОБА_4 вимагала від ОСОБА_1 забрати своє майно після набуття нею власності на будинок, оскільки з цією метою звернулася з позовом до суду, надіслала вимогу поштою.

Зі змісту заяв ОСОБА_1 до Брусилівського РВ УМВС слідує, що з листопада 2010 року перешкоди для її проживання в будинку по АДРЕСА_1 чинилися ОСОБА_6, а не відповідачкою, саме на ОСОБА_6 вона вказує в заяві, датованій 30.11.2010 року, що він виставив її меблі на вулицю.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає недоведеними обставини, передбачені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, за наявності яких може бути покладено на відповідачку ОСОБА_4 відшкодування майнової та моральної шкоди позивачці ОСОБА_1

Відповідачкою не були документально підтверджені понесені нею судові витрати, які у відповідності до ст.88 ЦПК України слід присудити на її користь з позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст.ст.22, 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. В. Грищенко