Ухвала суду № 39484964, 18.06.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 257/15033/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1398/2014

головуючий I інстанції Рассуждай Я.М.

доповідач суддя Ткачук С.С.

категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осипчук О.В.,

суддів Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі Біляєві М.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Київського районного суду міста Донецька від 19 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за договорами позики, укладеними 03.11.2009 та 19.02.2010 з ОСОБА_4 на загальну суму 354960,00 грн., а з урахуванням 3-х відсотків річних сума боргу складає 363989,55грн.

Під час посвідчення цих договорів у нотаріуса, чоловік позичальника ОСОБА_1 давав згоду на їх укладання, тому вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла через невиконання умов договору ОСОБА_4, пред'явлено до обох подружжя.

З метою забезпечення позову та отримання доказів у підтвердження доводів позову, позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів та подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частки квартири АДРЕСА_1, які належать відповідачам; домоволодіння АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_1 та транспортні засоби: автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO Т13110, р.н. НОМЕР_5, дв: НОМЕР_6, к: НОМЕР_7, ш: НОМЕР_8 р., сірий; автомобіль марки NISSAN PATHFINDER, р.н. НОМЕР_4, дв. НОМЕР_9, ш: НОМЕР_10 р., чорний; причеп УВН 810080, р.н. НОМЕР_3, дв: НОМЕР_11,к: НОМЕР_12,ш: НОМЕР_13, 2012р., сірий, зареєстровані за ОСОБА_1 в межах загальної суми стягнення 363 989,55 грн., та оголосити заборону на відчуження зазначеного майна.

Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 19 грудня 2013 року і клопотання, і заява були задоволені.

З метою забезпечення позову по справі накладено арешт: на ? частку квартири АДРЕСА_1, яка належать ОСОБА_4, а також на ? частку квартири АДРЕСА_1 і домоволодіння АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_1, та транспортні засоби:автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO Т13110, р.н.НОМЕР_5, дв: НОМЕР_6, к: НОМЕР_7, ш: НОМЕР_8 р., сірий; автомобіль марки NISSAN PATHFINDER, р.н. НОМЕР_4, дв. НОМЕР_9, ш: НОМЕР_8 р., чорний; причеп УВН 810080, р.н. НОМЕР_3, дв: НОМЕР_14,к: НОМЕР_11,ш: НОМЕР_13, 2012р., сірий, які зареєстровані за ОСОБА_1 в межах суми стягнення 363989,55грн. та оголошено заборону на відчуження зазначеного майна.

Витребувано у приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 копії документів, на підставі яких відбулось посвідчення укладених договорів позики; витребувано у відповідачів документи про витрачання позичених грошей та щодо оскарження укладених договорів позики.

З даною ухвалою не погодився відповідач ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу, де просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу через порушення судом його прав як власника, закріпленого ст.41 Конституції України, оскільки задовольняючи вимоги і клопотання, і заяви, суд фактично позбавив його права розпоряджатися своїм майном.

Суд першої інстанції не мотивував свого судового рішення та безпідставно наклав арешт на майно, до складу якого внесено автомобіль марки NISSAN PATHFINDER, р.н. НОМЕР_4, за який відповідач продовжує сплачувати кредит і вартість якого складає 50 000 доларів США, що набагато більше ніж ціна позову. Цей автомобіль перебуває у заставі банку ВАТ «ЕРСТЕ БАНК». Не було перевірено наявність у відповідачів іншого майна, а саме, грошей на банківських рахунках; відсутні відомості про їх доходи з податкової інспекції, органів Пенсійного фонду України за 2012 - 2013 роки. Окрім того, позивачем не обґрунтовано, в чому буде ускладнено виконання майбутнього рішення суду за позовом матеріального характеру. На підтвердження своїх припущень та доводів ніяких доказів не приведено. Однією ухвалою вирішено питання забезпечення доказів та позову, т.т. питання які регулюються різними процесуальними статтями. Суд не врахував відсутність документів про сплату судового збору за подання заяв про забезпечення позову та витребування доказів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечив по скарзі, вважає ухвалу законною та обґрунтованою, бо ухвалою оговорені межі накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження. Автомобіль марки NISSAN PATHFINDER, р.н. НОМЕР_4, потрапляв у дорожньо-транспортну пригоду і зараз перебуває у пошкодженому стані, тому доводи апеляційної скарги про його дійсну вартість на час ухвалення судового рішення і розміру вартості зазначеної у кредитному договорі 50000 доларів США є недостовірними. Просив скаргу відхилити.

Другий відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явилася, але телефонограмою № 3082, зареєстрованою у журналі телефонограм за №1 про час і дату судового засідання була повідомлена особисто завчасно.

Дослідивши матеріали апеляційний суд визнає, що апеляційне провадження в частині оскарження ухвали суду першої інстанції щодо витребування доказів підлягає закриттю, а з приводу оскарження вжитих судом заходів забезпечення позову слід відхилити з таких підстав.

За змістом статей 137,293 ЦПК України ухвала прийняття з питань витребування доказів не підлягає самостійному оскарженню і може бути оскаржена за правилами частини 2 ст. 293 ЦПК України - заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляється ухвала, яка не підлягає оскарженню.

В апеляційній скарзі представник відповідача фактично оскаржує ухвалу суду першої інстанції в частині витребування доказів помилково підміняє процесуальну дію про витребування доказів із забезпеченням доказів, передбачену ст.ст. 132-135 ЦПК України. Тому, апеляційне провадження в частині оскарження ухвали суду першої інстанції щодо вирішення клопотання про витребування доказів слід закрити і у цій частині апеляційна скарга підлягає розгляду судом першої інстанції в порядку, визначеному частиною 2 ст. 293 ЦК України.

У відповідності до вимог ст.151, частин 2,3 ст.152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими вимогами.

Доводи скарги з підстав недотримання судом співмірності при вирішенні питання про забезпечення позову, апеляційний суд вважає такими, що не заслуговує уваги, бо апелянтом не надано переконливих доказів перевищення вартості арештованого майна у порівнянні з сумою заборгованості.

Дані про пошкодження автомобіля марки NISSAN PATHFINDER, р.н. НОМЕР_4 не були спростовані в судовому засіданні, а згідно представленого договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 інвентаризаційна оцінка приміщення складає 34806грн., що значно менше розміру заявленого боргу.

Вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль та оголошення заборони на його відчуження і одночасне існування обтяжень рухомого майна через перебування автомобіля у заставі банку не порушує прав іншого позикодавця - банку ВАТ «ЕРСТЕ БАНК», бо як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні на цей час не існує спору між відповідачем та банком з приводу погашення ним кредиту. Окрім того, існування обтяжень рухомого майна, встановленого за Законом України «Про заставу», не забороняє застосування судом заходів забезпечення позову, визначених процесуальним законом.

З матеріалів справи вбачається, що на час вирішення питання судом першої інстанції забезпечення позову між сторонами існують договірні правовідношення з приводу надання двох позик на загальну суму 354960,00грн., строки повернення яких вже сплинули.

Представленою представником позивача ксерокопією квитанції підтверджено про сплату позивачем судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Сплата судового збору за витребування доказів Законом України «Про судовий збір» не передбачено.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову у відповідності до вимог ст. 153 ЦПК України, суд першої інстанції з урахуванням доказів представлених позивачем, правильного допустив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду є немотивованою, а позивачем не надано доказів в підтвердження своїх припущень, апеляційний суд визнає необґрунтованими і не були спростовані документами, представленими представником апелянта під час перевірки ухвали апеляційним судом.

За роз'ясненнями у пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала в частині вирішення питання забезпечення позову відповідає нормам матеріального та процесуального закону і доводи скарги в цій частині висновків суду не спростовують., а тому відхиляються апеляційним судом.

Керуючись ст.ст.137, 293, 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника відповідача на ухвалу Київського районного суду міста Донецька від 19 грудня 2013 року в частині вирішення питання про витребування доказів.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Київського районного суду міста Донецька від 19 грудня 2013 року в частині забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: